Альбіна Смолянська – Коли місто покриє

Коли місто покриє суцільний килим туману,
І навколо не буде нічого, крім листя й води,
Ти почуєш заледве вловиме звучання органу:
Це тебе моє серце покличе, це твій поводир.

Ти вслухайся у тишу, звучатиме тільки для тебе
Ця мелодія поклику долі з моєї душі.
Коли місто зіллється туманом землею із небом,
Не збивайся з дороги, наосліп до мене йдучи.

Ти не слухай вухами і зір не напружуй намарно,
Тільки наше сердечне звучання нас разом зведе.
Знаєш, доля працює аж надто уже філігранно:
Хто судився, той мимо ніколи, мабуть, не пройде.

Тільки серцем шукай, адже очі заводять в оману.
Наші зорі над нами вже разом, а ми ще ідем.
Як побачиш на вулицях стіни густого туману,
Знай, це доля тебе потихеньку до мене веде.

Як побачиш, що хмари вкриватимуть твою оселю,
І навколо не буде нічого, крім листя й води,
Я для тебе органними нотами стежку простелю,
Лиш почуй мене і безупинно до мене іди.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Література західної україни.
Ви зараз читаєте: Альбіна Смолянська – Коли місто покриє