Андрій Малярик – Помре він колись від запалення мозку
Помре він колись від запалення мозку.
У власній квартирі чи може десь далі.
У нього картини здебільшого з воску,
На стінах блищать з фехтування медалі.
На ганку, як завжди, улюблена книга.
Читать не любив, признавався відверто,
Усім трактував, що життя – це інтрига,
На речі дивився зухвало і вперто.
Бувало збирав і подерті купюри,
За фахом – художник, природжений критик,
Писати навчився, казав, від Сосюри.
Від батька навчився курити і пити.
Всі речі складав, де попало, в шухляди,
Життя проміняв на гадання й ворожку.
Прожив б ще багато, та карти сказали:
“Помре він колись від запалення мозку.”
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Андрій Малярик – І у дощ, і в холодну зимову сніжницю І у дощ, і в холодну зимову сніжницю, І у спеку, крізь прірву, туман. І в болото, у темінь, й в мороз -30, Я прийду, я здолаю все сам. Я пробачу образи і горді ті вчинки, Я забуду про все, що колись… Я для тебе усе, хочеш зірку з картинки?! Тільки ти назавжди повернись. Ти […]...
- Андрій Малярик – Життя ніби потяг Життя ніби потяг, зупинка під назвою зрада Тут люди жорстокі, тут править тваринний інстинкт. Стосунки – пусте, як про соняшник пісня й балада, Життя – одні сльози, ридання, душевний брейринг. Життя – то є щастя, сумні і веселі хвилини, Хтось впав, хтось піднявся, всміхнувся і далі пішов. Для когось життя – це майбутнє його Батьківщини, […]...
- Андрій Малярик – Чому життя таке несправедливе? Чому життя таке несправедливе? Розчарування, біль, душа болить… Всі, як один, ми вклали свої сили, У відповідь: “Забудь ти щастя мить” Чому життя таке одноманітне? Сонливий ранок, чашка кави і TV. І свято мами стало непомітним, VK, ютуб і фільм на DVD. Та все тому, що портять людей люди, Поганий вплив, байдужість, компромат, І позаочі […]...
- Андрій Малярик – Ти взя̀ла все, що найдорожче Ти взя̀ла все, що найдорожче, Що найцінніше і близьке. Ти зникла тінню серед ночі, Тільки забула про одне. Неначе звір, що під прицілом, Ховалась ти усе життя. Для тебе все буденно й сіро, Все в прірву, все без каяття. Ти зрадила себе, кохану, Що там казати про людей. Наївну, вигідну, жадану. Усіх в’явивши за гостей. […]...
- Андрій Малярик – Коли повагу розчавили безпощадно Коли повагу розчавили безпощадно, І без уваги залишѝли жити в му̀ці, Коли і друзям довіряти стало складно, Я вирішив довіритись собаці. Найкращий друг, який не вимагає Аплодисментів, похвалѝ, і навіть, Коли зірвешся, ну, життя, буває, Він замість ляпаса своє лице підставить. Коли кричиш так голосно на нього За той шматок, за той кусочок хліба, Продовжує […]...
- Андрій Малярик – Пройти по тиші і як за̀вжди Пройти по тиші і як за̀вжди, Упасти, злитись з небокраєм. І мчати далі, тільки знав би, Що хтось на фініші чекає. Мріям підвладно не здійснятись, Людям під силу зруйнувати. Все сталось так, як мало статись. Жодного шансу, без пощади. Життя давно не має змісту, Й не думаю, що вам цікаво, Чи я бродитиму по місту, […]...
- Андрій Малярик – Пройшло, минуло, відлетіло Пройшло, минуло, відлетіло, Немов з водою поплило. Птахи понесли в далеч сіру, Все, що було – злягло на дно. Час так промчався непомітно, Шкільні роки, бал випускний. Тепер лиш в пам’яті повільно, Нам згадується “хто” й “котрий”. Ми стали думати інакше, У кожного своє життя. Та серце, знаєте, не так щось, Сприймає все оце буття. […]...
- Андрій Малярик – У спину ніби кинули ножі У спину ніби кинули ножі, У голосі провалини від болю, На серці безупинно йдуть дощі, Як прикро, та не зміниш уже долю. Тремтіння рук і тихий плач суглобів, Всередині на сполох б’є надія, І пам’ять від щасливих епізодів, Несамовито й трепетно дуріє. Душею й розумом ніяк не осягну, Крізь спалені мости свій шлях долаю. Я […]...
- Андрій Малярик – Багато в світі ла̀сих є спокус Багато в світі ла̀сих є спокус І ми не а̀нглели, далеко не хороші. Хтось народився, Щоб померти, як Ісус. Хтось народився, Щоб любить життя за гроші. Маленький папірець, що поглинає Повагу, доброту, надію й віру. Це так, як вовк віддався чужій зграї, Та не по волі, зовсім, не по ділу. Образливо, що все втрачає сутність […]...
- Андрій Малярик – На кухні запах смажених котлет На кухні запах смажених котлет, І суп в каструлі смачно так кипить, А я собі навіяв про секрет, І так невчасно, прямо у цю мить. Дружина, як завжди, кудись спішить, І голосом команди віддає. І я згадав, згадав все до дрібниць, Твої уста, волосся і кольє. Помітив, що усе моє життя, Всі тридцять років, як […]...
- Андрій Малярик – Гадаєш, забути тебе то так просто Гадаєш, забути тебе то так просто, Гадаєш так легко нажати delete? Та, знаєш, як важко покинуть наш острів, І вже, та без тебе шкульгати вперед. Як тихо і трепетно рветься кохання, Як болісно знати, що ти не прийдеш. Без тебе життя – це пусте існування, Що втратило суть і давно вже без меж. Лиш про̀шу, […]...
- Андрій Малярик – Світлій пам’яті мого дідуся Малярика Василя Георгійовича П’ятнадцять літ вже ваша посмішка не сяє, Злетіли пташкою від нас Ви назавждѝ. Дідусю рідний, нам Вас так не вистачає, Турботи Вашої, любові, доброти. Та смерть підступна відіграла Останню ноту із мелодії життя. Родину огорнула чорна хмара, Тремтять на вітрі суму почуття. Я досі пам’ятаю Ваші кроки, Ваш голос мужній, щирий та привітний. Забрав Вас […]...
- Андрій Малярик – “Бережіть себе” На великій, широкій дорозі, Там, де міст, автобус, шосе. Чоловік у “Швидкій допомозі”, Вітер сильний тривогу несе. І по місту минаючи пробки, “Їдьте швидше” – дружина кричить. У машині від окрику шибки, Наче трісли, та він уже спить. Ми спізнились хвилин так на десять, Коментує один з лікарів: “Парѐнхіматозна страшна кровотеча, Перший випадок у житті”. […]...
- Андрій Малярик – Злипаються очі від сильного чаю Злипаються очі від сильного чаю, Від чорної кави забилися плечі. Я вкотре від себе самого тікаю, Врізається в голову стомлений вечір. П’ять років тому̀ я піддавсь твому флірту, Не так, щоб аж сильно, та досить відверто. Сто раз пожалів про ту випиту літру, Та зараз, клянусь, я не вип’ю посмертно. Чи то ейфорія, чи то […]...
- Андрій Малярик – Слово “Любов” Слово “Любов” – п’ять літер, два склади, Ридання, сміх, образи, поцілунки. Сімейні драми й вірність назавжди, Конфлікти, радість, сльози та стосунки. Слово “Любов” – відоме на весь світ, У всіх країнах, селах, регіонах. Містах, провулках, школах, “до і від”, Й звучить “Любов” так щиро на всіх мовах. Слово “Любов”- майбутнє для усіх, Кохані, друзі, діти […]...
- Андрій Малярик – І вірю я в майбутнє України І вірю я в майбутнє України, В її поля, лани широкополі. У щастя й радість кожної родини, В садок вишневий, верби і тополі. Вірю у діток, тих, що підростають, В підтримку їхню і патріотизм. Хай личка ваші, як промінчики сіяють, Разо̀м ми подолаємо “всіх тих”. Прийшла весна заквітчана любов’ю, Принесла миру й злагоди усім. Це […]...
- Андрій Малярик – Знову пройшла не привітавшись Знову пройшла не привітавшись, На тобі сукня з декольте. Ти горда й пафосна, як завжди, Не помічаєш вже мене. Всі довгих десять років в прірву, І “щирі” ті свої слова, Штовхнула ти у чорну дірку, Я був всього “один із ста”. Із “ста” твоїх “коханих мачо”, Як називала ти мене, І з іншими гуляла завжди, […]...
- Андрій Малярик – Чому ви кажете, що ви щасливі? Чому ви кажете, що ви щасливі? А позао̀чі плачете в подушку. На публіці завжди хороші й милі, І цим приховуєте сум свій влучно. Чому ви кажете, що ви багаті? Що забезпечені усім і незалежні. Але при цьому живетѐ ВКонтакті, І смс-ки замінили ручок стержні. Ви вдаєтѐ кокетну неприступність, Вважаєте, що гордість править світом, Що все […]...
- Андрій Малярик – Я не хочу будинок у моря Я не хочу будинок у моря, Не прошу̀ я картини Моне. Що ж поробиш, так випала доля, Мене втішить хороший сонет. Не потрібні манірні вистави, Та й “кохаю” твоє – вже брехня. І, будь ласка, не шли телеграми, Я вже звикла з девізом сама. Мені тепло тоді, коли холодно, І сміюсь я, коли так болить, […]...
- Андрій Малярик – Люди, бережіть природу! Пожовкле листя в унісон злило̀ся З травою, що виблискує на сонці. Цвіте і пахне жита райдужне колосся, А вітер сильний причаївсь в сторонці. На небі зорі з місяцем привітно Танцють вальс й веселі, наче діти, Їх не злякає дощ та град той грізний, Й не кожен з нас уміє так радіти. Природа-мати ‒ що може […]...
- Андрій Малярик – Ти снишся мені ночами Ти снишся мені ночами, Я бачу тебе у снах, Шепочеш тихенько словами, Твій погляд тримаю в руках. І голос пронизує наскрізь, І серце б’ється частіш, І, знаєш, ти моя слабкість, Про тебе сьогодні мій вірш. Вже зустрічі я чекаю І день проміняв на ніч. З’явися сьогодні, благаю, Бажанням, думками, у сні. Ти горя мого утіха, […]...
- Андрій Малярик – Кохають не за долари і гривні Кохають не за долари і гривні, Не за квартиру десь в новобудові. Кохають ніжно за обійми сильні, За посмішку й протягнуті долоні. Цінують не за гроші, не за славу, І навіть не за куплене авто. Цінують за відверту, добру справу, Цінують за прогулянки в кіно. Втрачають не за відстань і образу, І справа, як то […]...
- Андрій Малярик – Коли рокѝ зненацька й безупинно Коли рокѝ зненацька й безупинно, Летять так тихо, що аж серце гине. Коли у матері волосся під хустиною, Вже не каштанове, а крихітне і сиве. Коли ступаєш мимо дитсадочка, В якому ти провів своє дитинство. Не віриться, що все пройшло і точка, Розсипалось, як дороге намисто. Коли у серці во̀вком виє туга, І проситься звільнитися […]...
- Андрій Малярик – Мені тільки б тебе побачити Мені тільки б тебе побачити, Твої очі, усмішку, вуста. Серце моє в ганчірку скручене, І оточує мрака густа. Та хоча б доторкнутися дотиком, До слідів, де проходила ти. І відчути парфуми подихом, Повернись і мене пригорни. Ти злетіла від мене променем, Подзвонивши з словами: “Щасти”. В мене донька з таким же іменем, І вродлива така, […]...
- Андрій Малярик – Випив холодну чашку кави Випив холодну чашку кави, В думках майбутнє України. Бентежить те, що буде з нами, Як обійти лихо руїни?! У гуглі вводжу текст “новини”, Та як на зло “сайт недоступний”. І що ж чекати нам щоднини!? Що буде завтра? Хто наступний? По телевізорі сьогодні, Мобілізація й накази. Хіба їм недостатньо сотні?! Військові “зміцнюють” всі бази. Давайте […]...
- Андрій Малярик – У кожного птаха є своя̀ пташка У кожного птаха є своя̀ пташка, У гордого во̀вка – вовчиця. У когось, мабуть, є улюблена чашка, У кожного пана – цариця. У ста̀рого дуба є довге коріння, У озера тихе є дно. У квітів тако̀ж є дрібненьке насіння, У жита – пахуче зерно. У кожної матері – любляча донька, У тата – коханий синочок. […]...
- Іван Франко – “Був у нас мужик колись… “ Був у нас мужик колись, Що їв хліб і сало, – Днесь такі перевелись, Хліба всім не стало. Був і піп у нас колись, Працював, як люди, – Днесь такі перевелись, І вже їх не буде. Був співак у нас колись, Що співав “Буй-Тура”, – Нині в нього, подивись, Банкоагентура. Твердоруський був колись З чорним […]...
- Алла Жабокрик – ти колись вицвітеш, дівчинко Ти колись вицвітеш, дівчинко. Станеш бляклою, непомітною І ніхто не побачить тоді твоїх сизих очей. І ніхто вже не буде на тебе дивитися. І ніхто вже не буде У тебе дивитися. Бо твій біль вже обрид. Він нікому тепер не пече. Ти колись втомишся, дівчинко. І ця втома буде такою пропащою. Такою всесильною, такою незрячою. […]...
- Алла Жабокрик – а він колись був просто перехожим А він колись був просто перехожим. а він колись був попросту ніким. Він був безликим, сірим, на всіх схожим. для мене був, здавалося, пустим. А я колись шукала, мов прокляття, своє кохання. Боже, та чому Я взріла всіх, а лиш його останнім? а лиш його закинула в пітьму. А я тоді металася між світлом. шукала […]...
- Павло Глазовий – Таємниця мозку Кличе хлопець: – Чуєш, татку! – Чого тобі, синку? – Я знайшов у себе в книжці цікаву картинку. На картинці людський мозок. Череп ніби знятий… Так чого в людини мозок геть увесь пом’ятий? – Батько глянув, посміхнувся: – Тут ясна картина. Як народиться, синочку, на цей світ людина, То вправляють і вправляють їй “мозги” потрошку, […]...
- КОЛИСЬ ХОТІЛА Колись хотіла я, щоб був ти лиш зі мною.. І ніжно цілував мої вуста, Та раптом щось змінилося з тобою, Ти не такий, як був… .душа твоя пуста. Сказав, що покохати вже не зможеш Благородно… … Неначе, оселився звір в тобі, Любити чесно й віддано – Для тебе вже давно не модно. І носиш тільки […]...
- Тарас Шевченко – Ми вкупочці колись росли Ми вкупочці колись росли, Маленькими собі любились, А матері на нас дивились Та говорили, що колись Одружимо їх. Не вгадали. Старі зарані повмирали, А ми малими розійшлись Та вже й не сходились ніколи. Мене по волі і неволі Носило всюди. Принесло На старість ледве і додому. Веселеє колись село Чомусь тепер мені, старому, Здавалось темним […]...
- Ковальчук Людмила – Колись я вимовлятиму ім’я Колись я вимовлятиму ім’я Із гордістю, що ми були знайомі. Ти вибачай за все, що більше не твоя (Мої координати назавжди невідомі). У кожного із нас тепер своє життя… Так буде увесь час, до певного моменту. Та прийде і до тебе нестримне каяття, Коли усе твоє оцінять у два центи. Ти пригадай мене. Я вибачу […]...
- Олеся Крисько – Чи буде так колись, скажи Чи буде так колись, скажи, Що я від болю більше не ховатимусь? Скажи чи варто сподіватися? І як забути найтернистіші стежки? Скажи, чи хтось мої загоїть рвані рани, І хто довіри смак мені поверне? Чи я, можливо, зовсім ще зарано Замурувала в душу усі брами? Чи вірити в майбутнього здійсненність, Чи варто в серці оселятися […]...
- Павло Глазовий – От колись були дівчата! Дорікає дід онуці: – дивні нині діти. Вже дівчата розучились навіть червоніти. А колись були, голубко, дуже соромливі. Скажеш слово: червоніли, як той мак на ниві. – Тут онука аж руками вдарила об поли: – Я, дідусю, уявляю, що ви їм мололи!...
- Іван Франко – “Колись в сонетах данте і Петрарка… “ Колись в сонетах данте і Петрарка, Шекспір і Спенсер красоту співали, В форму майстерну, мов різьблена чарка, Свою любов, мов шум-вино, вливали. Ту чарку німці в меч перекували, Коли знялась патріотична сварка; “Панцирний” їх сонет, як капрал, гарка, Лиш краску крові любить і блиск стали. Нам, хліборобам, що з мечем почати? Прийдесь нову зробити перекову: […]...
- Леся Українка – “Я блукав колись по ріднім краю… “ Я блукав колись по ріднім краю Раю. І шукав на сім земнім падолі Долі. Приблудився під стріхату Хату. Там дівчину стрів я винозірку Зірку. Промінь ясний ті дівочі Очі. Подала мені пом’яту М’яту. І на тій моїй пригоді Годі....
- Томаш деяк – вони вже колись приходили Вони вже колись приходили і залишали на травах Презервативи, кеди, пляшки від “Хортиці” І здійснюючи на майбутнє черговий замах Лишались по комуналках понуро порпатись Вони вже стояли горді й піднесені в натовпі Кричали щось про свободу, братерство, цінності А потім кожен під неба єдиним прапором Вставав на роботу і лаявся без необхідності На сперте повітря, […]...
- Тарас Шевченко – Колись дурною головою Колись дурною головою Я думав: “Горенько зо мною! Як доведеться в світі жить? Людей і господа хвалить? В багні колодою гнилою Валятись, старітися, гнить. Умерти й сліду не покинуть На обікраденій землі… О горе! горенько мені! І де я в світі заховаюсь? Щодень пілати розпинають, Морозять, шкварять на огні!” 21 іюля , Черкаси...
- Тарас Шевченко – Така, як ти, колись лілея Така, як ти, колись лілея На Іордані процвіла І воплотила, пронесла Святеє слово над землею. Якби-то й ти, дністровий цвіте… Ні, ні! Крий боже! Розіпнуть. В Сибір в кайданах поведуть. І ти, мій цвіте неукритий… Не вимовлю… Веселий рай Пошли їй, господи, подай! Подай їй долю на сім світі І більш нічого не давай. Та […]...
Пизнай самого себе переказ.