Ірина Галинич – Мої фурії

У смутних начерках вона любила
Відкрити зміст, здолати ніч.
Цією грою душу захопила.
Чому? Питатися даремна річ.

Вона, як сон. Ні, швидше – наче мана.
Летить на крилах, пісню ведучи.
Усе п”янить, сама собою п”яна.
Веде мене, за руку беручи.

Їй не загроза мітки тих кордонів,
Вона веде усе вперід, вперід!
Вона прихильниця тих дивних забобонів,
Та тут вона загроза, а не кіт)

Летить знов вдалі, десь туди, де квіти
І топить шал її усе навколо знов.
Й не посумуєш тут. Тут все живе-радіти
І в голові пульсує знов любов.

Любов до неба і до водограю,
До пісні літа, шелесту весни.
Любов бринить в мені й я добре знаю,
Що це думки її сюди нас привели!

До переліку віршів Ірини

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Ірина Галинич – Мої фурії