Микола Хвильовий – “Поле. Шляхи. Могили… “

Поле. Шляхи. Могили
І чебреці, чебреці.
Ліс, цукроварні, села,
Ніж і одріз у руці.
З братом пішов я в повстанці
(брата тепер нема!
За Перекопом на станції
Плакав по нім туман).
Вийшли з оселі, веселі
Коні іржали на путь,
Грузди озерні далі
У золотім меду.
Хлопці! За вільну волю!
Хлопці-повстанці, в гурт…
Й серце забилось пістолем
В темний дубовий мур.
В лісі засіли білі
(ніч за рікою йшла).
Зорі в синяву бились
І витикались на шлях.
Змовкли на мить рушниці.
Був в тім чеканні жах,
Й темно-таємною птицею
В небі блукала душа.
. . . . . . . . . . .
Що це? дух баговиння?.
Брате, я досі там…
Ах мої кінні, кінні
Дум моїх буйні жита.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Стариган з крилами скорочено.
Ви зараз читаєте: Микола Хвильовий – “Поле. Шляхи. Могили… “