Ой високо сонце сходить… – Народна лірика

ОЙ ВИСОКО СОНЦЕ СХОДИТЬ,
А НИЗЬКО ЗАХОДИТЬ
Ой високо сонце сходить,
А низько заходить;
Ой ходить піп по вівтарю
Та листи читає:
“Чому, чому галаганців
У церкві немає?”
“Ой як же нам, наш батюшка,
До церкви ходити,
Загадують десятчики
В клуні молотити;
Що брат косить, що брат косить,
А батько молотить,
Сестра у нас одиниця,
Та й та кирпич носить!”
Пішли наші жита жати,
Сіли спочивати,
Озирнуться назад,
Аж їде Лученко,
Канчук розправляє:
“Чому, чому галаганців
По троє немає?”
“Ой як же нам, паниченьку,
По троє ходити,
Покинули малих дітей,
Нікому глядіти!”
Ой в нашої Галаганші
Жовтая спідниця
Ідуть наші жінки з жнивів,
Вже зійшла зірниця;
У нашого Галагана
Вишивана хустка
Буде в наших Озерянах
Не одна хата пустка!
У нашого Лученка
Біла кобила,
Ой побила галаганців
Лихая година!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Ой високо сонце сходить… – Народна лірика