Олек Ніколассон – друзям дитинства
Ми були, напевно, богами,
Як згори дивились на місто –
А воно стелилося дрібно,
На шістнадцять поверхів нижче.
Ми були овіяні снами –
Літні діти з літнього тіста,
Знаючи лиш добре і рідне,
Те, що не змете і не знищить…
Ми тоді сміятися вміли
Набагато краще, ніж зараз,
На своїм Олімпі стояли
Й бачили довколишні луки…
Ми тоді ще вірили в сили,
Ми тоді самі були – чари,
Вулиці були наші зали,
Символ влади – здертії руки.
Я і досі все пам’ятаю:
Холод жовтня й фарба в повітрі,
Віддалік
Й виливала срібло на стіну.
Ми були малесенька зграя,
Головні актори у титрах,
Ми були, напевно, братами
З однієї білої глини.
Ми були малим пантеоном,
Нас лиш троє, й вітер – четвертий,
Небо жовтня тихо темніло –
Місто зацвіло ліхтарями.
Кожен з нас був цар без корони,
Що не зможе зроду померти,
Мали мрії – значить, і крила,
Мали небо – значить, і храми.
А коли шипіння скінчилось,
Рюкзаки знов стали важкими,
Ми завмерли геть коло краю –
Вулиці спліталися в жили…
Через люк в під’їзди спустились
Й на дорогах нашого Риму
Ми були богами, я знаю,
В світі, де богів не лишилось.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Олек Ніколассон – Уявляєш? Уявляєш? Травень, година шоста, і призахідне сонце гладить вікна, А автобус котить собі на захід, несучи тебе до рідного міста. Ти ніколи в ньому не будеш гостем, твоє місто – вічне, і ти в нім – вічний; Ти ніколи там не відчуєш страху. І тебе повітря в обійми стисне. І тебе вітатимуть всі будівлі, кожна […]...
- Олек Ніколассон – З ікони пантеїста дощ сочиться З ікони пантеїста дощ сочиться, Стікаючи по кепці прямо в душу. Ранкові перехожі – сонні лиця; Самотність у юрбі – як жаба – душить… Дорожня сумка здавлює долоню, У плеєрі – Бурзум із Луперкалем Останні клапті сну в мені хоронять. Цей літній дощ, як Більбо, має жало. Вагон півповний – буду оптимістом, В кутку чудове […]...
- Олек Ніколассон – Cтабілізуй життя, влаштуйся в офіс Стабілізуй життя, влаштуйся в офіс, Заведи сім’ю – тобі вже двадцять. Назавжди затям: Важливий – спокій, Тебе не вб’ють, якщо битви сняться. Відречись від мрій, Припини писати – На хліб і сіль цим не заробиш. Багато пий. В анонімних чатах виливай біль черговому роботу. Видирай очі за жирний кусень. Відкладай на тачку і на квартиру. […]...
- Олек Ніколассон – Коли настане мій час Коли настане мій час, хай буде, скажімо, листопад, Аби на чорних полях уже не лишалося збіжжя, Хай небо сталлю меча розбудить дощі і потопить Кордони сухих плям, знищуючи розбіжності Між сушею і морями. Хай звірі і неперелітні Птахи зберуться до мене, очікуючи поживи. Душа летітиме прямо угору, дорогою літа, До самого краю сцени, що за […]...
- Олек Ніколассон – діти попелу, діти руйнації Діти попелу, Діти руйнації, Щасливе покоління дев’яностих – двотисячних… Коли нам виповнилося тринадцять, Ми думали, Чорт, Куди уже вище! Під сонця блиском Найбільшою відстанню Здавалась поіздка в село, До бабусі… В сімнадцять покинули рідне місто, Бо мусили. Діти змін, Покоління розчарувань і надій, Ми мали обладунок зі зверхності і спогадів, Написавши на форзаці “Ходжу по […]...
- Олек Ніколассон – АЕ IV (Феодали холодного лену) Сніг хрустить під ногами, неначе кістки, що зібрались за осінь і літо, Я не знаю, насправді, куди я іду, і не хочу про це дізнаватись. Я ховаю під каптуром роки й думки, щоб у березні їх відігріти, Ну а поки – лиш це, лише крига і ртуть, дві сестри, що знайшли в мені брата. Я […]...
- Олек Ніколассон – Битва при дар-даеллі І зібрались війська попід мурами, Попід мурами дар даеллі, І, здавалось, солдати – зажурені, Хоч вони ще із ночі в хмелі… Кожен знав: битва буде останньою. Кожен знав, та сміливо ішов, І не вірив, що ранок застане їх І що вітер овіє їх знов. Вранці ріг заспівав, табір будячи, Закликаючи в битву іти. “Аби виспатись, […]...
- Олек Ніколассон – Напиваюся, як у дешевих фільмах Напиваюся, як у дешевих фільмах, Самознищення – шлях до найвищих істин, Посипаючи рани морською сіллю, Залишаю свій мозок чистим. Кожен вечір вливає у мене холод, Випиваючи душу по чайній ложці, Вітер злий. вітер січня вбиває кволих. І чіпляє їх трупи на груди – Брошки. Якось порожньо. навіть, скажу, не “якось”. Я – як пляшка, повна […]...
- Олек Ніколассон – Колискова малим містам Всі малі міста вночі однакові – Павутина вулиць в тиші й темряві. Колісниця дня з сухими баками – На парковці, за нічними землями. Кроки гучно б’ють – там-тами спокою, Місяць щось під ніс собі мугикає – Щоб вірші складати в нього роки є, Доки ми розмінюємось криками. Стоквартирні новобуди-вулики (Вікна фосфорують – радіація) Вже покрились […]...
- Олек Ніколассон – Просто живи: ходи по вулицях Просто живи: ходи по вулицях, зустрічай захід, люби січень, У високій траві шукай кулі, монети та інші ознаки вічності, Говори мало, а більше – слухай, усміхайся людям, птахам, бідам, Що тебе спіткали. Молися духам, і вони будуть тобі віддані. Захищай слабших, шануй мудрих, та не дай себе їм ввести в оману, Поважай вайшіїв, як і […]...
- Олек Ніколассон – Я прожив цілу сотню життів Я прожив Цілу Сотню життів: В літню спеку від сонця Мене Ховали Вінтерфелла стіни високі, Товсті, Давні башти, Крипти у темних підвалах. А коли, навпаки, сніги мели Наче в тому ролику “Фрозен Трона”, Я заходив У гамірні “Три мітли” Разом з Гаррі, Роном і Герміоною. І коли Хотілось Рубанути з плеча, І лишитись без імені, […]...
- Наталя Гуркіна – друзям Всім, хто гралися зі мною, Поцілунок шлю рукою. Нічка швидко промине – І побачите мене!...
- Твір на тему: Спогади дитинства Дорослі діти. Ми вже стоїмо на порозі самостійного життя. Скільки шляхів перед нами розстилається! Кожен із нас обере лише один, свій, і попрямує ним, поступово, але неминуче віддаляючись від свого дитинства. Як же хочеться кожному з нас швидше переступити цей поріг, відчути себе самостійним, дорослим, ні від кого незалежним. Як хочеться швидше розірвати цей зв’язок […]...
- Павло Мовчан – Хліб мого дитинства 1. Лан. Хвиля. Жовтий пилок… і жайвір… А голубінь. А глибина зіниць. А спокій. Членується промінь на остюки, Прозориться думка-а-а… На зеленій хвилі засік гойдається Солом’яна піна, мушля колоска шумить Глибиною поля… Веслом солом’яним махнеш – і-і-і перепливеш На берег достатку. В солом’яних льолях, в постолах солом’яних По долу подолянку водять діти – Обладники духу. […]...
- Павло Мовчан – З дитинства День риштований шелестом лісу – Підіймаєшся вгору, аж очі холонуть, І рука розгортає єдвабну завісу, Навивається шовк на долоню. Як все видно: ясна на осонні Жінка зв’язує тіні у жмут. І лежать валунами розмлоєні коні, Утопившись в траві і позбувшися пут. А ген там, попід гай, де з тонких соломинок Дітлахи видихають блакитниць синиць, Річка […]...
- Ольга Анцибор – Рідне місто моє Я заблукала у часі і в просторі, Йду я по місту, по вулиці йду, Десь тут мій дім, і знайти його просто так, Я пошукаю і може знайду. Місто моє, таке рідне і затишне, Сквери і вулиці, річка й мости, Я заглядаю у день його завтрашній, Дім свій у ньому я хочу знайти. Та не […]...
- Твір на тему: Берег дитинства Дитинство в кожного своє: у когось – це село, батьківська хата, садок, звідки випурхнули пташенята, розправивши крила. В інших – це міська квартира, з нечастими приїздами на гостину в село до бабусі. Але який би вигляд не мала домівка, вона залишається тим берегом дитинства, від якого, вирушивши в життєве плавання, людина починає вести відлік свого […]...
- Чарівний світ дитинства у “Зачарованій Десні” О. Довженка “Зачарована Десна” – автобіографічна кіноповість. Написав її О. Довженко, щоб “усвідомити свою природу на ранній досвітній зорі коло самих її первісних джерел”. Великим і захоплюючим бур дитячий світ Сашка, сповнений веселих пригод, вражень і наївних вірувань. Не можна без хвилювання читати рядки повісті, в яких розкривається любов письменника до людей праці, синівська любов до батьків. […]...
- Родом із дитинства (за мотивами кіноповісті “Зачарована Десна” О. Довженка) (2 варіант) Літературна спадщина Олександра Довженка багатогранна, але найсильніше талант митця виявився у жанрі кіноповісті, який він, по суті, започаткував в українській літературі. Майже півстоліття читачів глибоко хвилюють “незабутні чари дитинства”, майстерно відтворені у кіноповісті “Зачарована Десна”. І майже півстоліття дослідники намагаються віднайти джерела цього неповторного майстерного колориту, розтинаючи, немов у анатомічному театрі, текст кіноповісті й уважно, […]...
- Павло Глазовий – Казка Вже ніч на дворі. Не спить дитина. Схилився батько над ліжком сина І виявляє любов і ласку. – Послухай, – каже, – синочку, казку. Так, значить, дід жив і, значить, баба. Була в них, значить, ще й курка ряба. І сіла, значить, вона в гніздечко І, так сказати, знесла яєчко. Дід бив яєчко і баба […]...
- Поет А. Малишко: родом із дитинства Я з тих країв, де за Дніпром кургани І ворохобна тисяч літ хода, Де бунчуки татарські без пошани Земля покрила чорна і руда. Так писав про свою малу батьківщину видатний український поет Андрій Самійлович Малишко. Народився Малишко 14 листопада 1912 року в селищі Обухів, яке розкинулось на косогорах по обидва боки автостради Київ-Дніпропетровськ. Батько Самійло […]...
- Тривоги дитячої душі (Неповторний світ дитинства в поезіях Лесі Українки) Я була малою горда, – Щоб не плакать, я сміялась. Леся Українка Кожен поет чи письменник вкладає у свій твір часточку власної душі, висловлює власні почуття і переживання, своє бачення світу. Відома українська поетеса Леся Українка вже з дитячих років дуже тонко відчувала добро і зло, правду і кривду. Хоча її власне дитинство можна було […]...
- Твір на тему: Мелодії дитинства Мабуть, важко знайти на земній кулі людину, яка б не любила музику, не співала б пісень. Не всякий має чудовий голос або абсолютний музичний слух, але кожен співає. Ми співаємо, коли нам весело, коли відчуваємо радість, щастя, співаємо, щоб підняти собі настрій, співаємо, готуючи їжу, прибираючи у квартирі чи збираючись на важливу зустріч. Ми співаємо […]...
- Лагідний світ дитинства (за дилогією М. Стельмаха “Гуси-лебеді летять”, “Щедрий вечір”) Серед багатьох творів Михайла Стельмаха окремо стоять дві повісті – “Гуси-лебеді летять”, “Щедрий вечір”. Автобіографічні за своїм змістом, вони передають ту атмосферу, в якій зростав і формувався маленький Михайлик, розкривають таємниці його дитячих переживань і мрій. Ми бачимо героя у звичайних щоденних клопотах сільської людини: він пасе конячину, збирає гриби, ягоди, допомагає батькам по господарству. […]...
- Юлька Гриценко – Із роздумів I Заблоковані виходи з відчаю, І навколо печально сигналили. Та й розлука здавалася вічною, Доки планами мрії не стали нам. Та на цвинтарі вкритому холодом, Поміж книгами власної совісті. Я вмираю, не маючи досвіду Написання щасливої повісті. Закупорені теплими росами, Ми від справжнього світу ховалися. Доки просьби не стали погрозами, Доки всі оригамі не склалися. […]...
- Родом із дитинства (за мотивами кіноповісті “Зачарована Десна” О. Довженка) (1 варіант) Олександр Петрович Довженко – відомий режисер, публіцист, громадський діяч. Однак передусім знаємо його як талановитого письменника, який оспівував і рідний край, і свій народ з його традиціями та мораллю. Прозаїк завжди був небайдужим до того невидимого зв’язку, що з дитинства існував між ним та українським народом. Свідченням цього є кіноповість Олександра Довженка “Зачарована Десна”, герої […]...
- Мозолевський Борис – Білий цвіт Зацвіло нестерпно І дивно, Та й спливло над стернями Димом. Що ж то там цвіло Таке дивне? Вже й не розпізнати За димом....
- Микола Вінграновський – дума про Британку Юрію Яновському На срібнім ковилі, на сизім полині, На півдні України при лимані, В гнідих степах на степовім коні Та гнівна воля стала у Британі. І вільно зацвіло її крило При білій хаті в жовтих таракуцах, І вільно зацвіло її чоло На солонцях і випечених кручах. Та вже чорний день на ту волю йде, На […]...
- Олеся Крисько – дощить з самого ранку нині в Лондоні Дощить з самого ранку нині в Лондоні… В відкриту душу – сльози неба без жалю. Я тим солоним морем вкотре переповнена, Що в нім кінця не бачу і краю. Знову дощить. Я так люблю похмуре небо, Кафе-латте і теплий светр на плечах… Мені б коло вікна помріяти про тебе, Та знову ніколи – в турботах […]...
- З дитинства: дощ (скорочено) – Голобородько Василь Я уплетений весь до нитки У зелене волосся дощу, Уплетена дорога, що веде до батьківської хати, Уплетена хата, що видніється на горі, як Зелений птах, Уплетене дерево, що притихле стоїть над дорогою, Уплетена річка, наче блакитна стрічка в Дівочу косу, Уплетена череда корів, що спочивають на Тирлі. А хмара плете і плете Зелене волосся дощу, […]...
- Тема дитинства у творах Ч. Діккенса I. Видатний англійський письменник Чарлз Діккенс (слава прийшла за життя після Першого оповідання й не залишала до останніх днів). 1. Секрет популярності (гостро відчував зміни в житті Англії, був виразником сподівань і прагнень тисяч людей). 2. Біографічність романів (батько – бідний службовець, за борги потрапив у тюрму, з дитинства Діккенс самостійно заробляв гроші, працював на […]...
- Уславлення дитинства в творі А. де Сент-Екзюпері “Маленький принц” Я был создан, чтобы стать садовником. А. де Сент-Екзюпері Антуан де Сент-Екзюпері – людина надзвичайно яскрава, різнобічно обдарований льотчик-професіонал, що захоплювався з раннього дитинства малюванням, музикою, віршами. Своєрідність Екзюпері – у рідкому поєднанні професійного бачення льотчика з філософським проникненням у суть життя. У письменнику він бачить садівника, що вирощує прекрасні душі: “Я був створений, щоб […]...
- Катерина Кочетова – Кілометри, що ми подолали, залишать наш слід Кілометри, що ми подолали, залишать наш слід, Знов небесна блакить нагадає мені твої очі, А розмови про Львів приховають, де зараз Схід, Повернутись із мрій ми ще довго, напевно, не схочемо. Вже потроху привчаєш мене до своїх “нових” рис, Тож до свого портрету чимало ще домалюєш. В твою думку вслухаюсь тоді, коли ти мовчиш Й […]...
- Твір на тему: Ріка мого дитинства Через усе моє дитинство тече річка Сіверський Донець. Починається вона десь там, де води його ще по вінця затоплюють прарічище повенями, де колись військо князя Ігоря купало коней, де землі дарують справді царські скарби археологам. Береги ріки рясно поросли вербами, густо помережані стежками людських доль, тягнуться кудись далеко, щоб на обрії злитись з небом і […]...
- Тема дитинства у творах Чарльза Діккенса Тема дитинства у творах Чарльза Діккенса Дослідники англійської літератури стверджують, що жоден з англійських письменників не здобув такої слави за життя, як Чарльз Діккенс. Визнання прийшло до Діккенса вже після першого оповідання і не залишало до останніх днів, хоча сам письменник, його погляди і творчість змінювались. Секрет його популярності в тому, що Діккенс гостро відчував […]...
- Світ дитинства в оповіданні Бориса Грінченка “Каторжна” Перу Бориса Грінченка належить чимало творів для дітей і про дітей. Орієнтуючись, насамперед, на творчість Л. Толстого та І. Франка, знавець дитячої психології написав ряд оповідань, серед яких і “Каторжна”, в яких відображено духовний світ селянської дитини. Тема природного, нічим не скутого розвитку особистості належить до тих, якими постійно цікавився Борис Грінченко. У своєму оповіданні […]...
- Неповторний світ дитинства в повісті “Звук павутинки” Дитинство – це прекрасний час, коли серце відкрите для нових почуттів, душа – для нових вражень. Таким цікавим, безмежно таємничим, непізнаним видається навколишній світ. У кожної речі в хаті є своя історія, свій голос, свій характер. А що вже говорити про річечку, ручаї, хмари, дерева, листя на них, увесь той багатоголосий народ жаб, риб, кузьок, […]...
- Світ дитинства в романі Марка Твена “Пригоди Тома Сойєра” 1. Видатний американський письменник Марка Твен (його творами зачитується багато поколінь людей). 2. “Пригоди Тома Сойєра” – найулюбленіший роман читачів. 3. Суперечливий характер головного героя (безтурботний школяр, неслухняний, інколи грубий, спритний на дурні вчинки та капості; великий мрійник і вигадник, сміливий, чесний, вірний у дружбі, не любить зрадливих, нечесних людей та наклепників). 4. Переконливе відображення […]...
- Протиставлення у творі В. Короленка “Діти підземелля” двох світів дитинства Протиставлення у творі В. Короленка “Діти підземелля” двох світів дитинства Коли я читав повість В. Короленка “Діти підземелля”, я втішався тим, що це вже минулося. Такого вже не буде, бо ми живемо у новітні часи, в демократичній державі. Я співчував Васі, бо то страшна річ – залишитися без матері, до того ж батька гне горе. […]...
- Сонячний світ дитинства в романі М. Твена “Пригоди Тома Сойєра” Видатний американський письменник Марк Твен написав багато книжок, якими зачитується вже багато поколінь людей. І найулюбленіший серед них – роман “Пригоди Тома Сойєра”. Головний герой цього твору – Том. Він – безтурботний школяр, неслухняний, інколи навіть грубий. У голові в нього завжди повно всяких дурних вигадок та капостей. Том може прогуляти заняття в школі, граючись […]...
Твір на тему ким і яким бути.