Олек Ніколассон – Я прожив цілу сотню життів

Related posts:

1. Олек Ніколассон – Коли настане мій час Коли настане мій час, хай буде, скажімо, листопад, Аби на чорних полях уже не лишалося збіжжя, Хай небо сталлю меча розбудить дощі і потопить Кордони сухих плям, знищуючи розбіжності Між сушею і морями. Хай звірі і неперелітні Птахи зберуться до мене, очікуючи поживи. Душа летітиме прямо угору, дорогою літа, До самого краю сцени, що за […]...
2. Олек Ніколассон – Напиваюся, як у дешевих фільмах Напиваюся, як у дешевих фільмах, Самознищення – шлях до найвищих істин, Посипаючи рани морською сіллю, Залишаю свій мозок чистим. Кожен вечір вливає у мене холод, Випиваючи душу по чайній ложці, Вітер злий. вітер січня вбиває кволих. І чіпляє їх трупи на груди – Брошки. Якось порожньо. навіть, скажу, не “якось”. Я – як пляшка, повна […]...
3. Олек Ніколассон – Просто живи: ходи по вулицях Просто живи: ходи по вулицях, зустрічай захід, люби січень, У високій траві шукай кулі, монети та інші ознаки вічності, Говори мало, а більше – слухай, усміхайся людям, птахам, бідам, Що тебе спіткали. Молися духам, і вони будуть тобі віддані. Захищай слабших, шануй мудрих, та не дай себе їм ввести в оману, Поважай вайшіїв, як і […]...
4. Олек Ніколассон – друзям дитинства Ми були, напевно, богами, Як згори дивились на місто – А воно стелилося дрібно, На шістнадцять поверхів нижче. Ми були овіяні снами – Літні діти з літнього тіста, Знаючи лиш добре і рідне, Те, що не змете і не знищить… Ми тоді сміятися вміли Набагато краще, ніж зараз, На своїм Олімпі стояли Й бачили довколишні […]...
5. Олек Ніколассон – АЕ IV (Феодали холодного лену) Сніг хрустить під ногами, неначе кістки, що зібрались за осінь і літо, Я не знаю, насправді, куди я іду, і не хочу про це дізнаватись. Я ховаю під каптуром роки й думки, щоб у березні їх відігріти, Ну а поки – лиш це, лише крига і ртуть, дві сестри, що знайшли в мені брата. Я […]...
6. Олек Ніколассон – Уявляєш? Уявляєш? Травень, година шоста, і призахідне сонце гладить вікна, А автобус котить собі на захід, несучи тебе до рідного міста. Ти ніколи в ньому не будеш гостем, твоє місто – вічне, і ти в нім – вічний; Ти ніколи там не відчуєш страху. І тебе повітря в обійми стисне. І тебе вітатимуть всі будівлі, кожна […]...
7. Олек Ніколассон – Битва при дар-даеллі І зібрались війська попід мурами, Попід мурами дар даеллі, І, здавалось, солдати – зажурені, Хоч вони ще із ночі в хмелі… Кожен знав: битва буде останньою. Кожен знав, та сміливо ішов, І не вірив, що ранок застане їх І що вітер овіє їх знов. Вранці ріг заспівав, табір будячи, Закликаючи в битву іти. “Аби виспатись, […]...
8. Олек Ніколассон – З ікони пантеїста дощ сочиться З ікони пантеїста дощ сочиться, Стікаючи по кепці прямо в душу. Ранкові перехожі – сонні лиця; Самотність у юрбі – як жаба – душить… Дорожня сумка здавлює долоню, У плеєрі – Бурзум із Луперкалем Останні клапті сну в мені хоронять. Цей літній дощ, як Більбо, має жало. Вагон півповний – буду оптимістом, В кутку чудове […]...
9. Олек Ніколассон – діти попелу, діти руйнації Діти попелу, Діти руйнації, Щасливе покоління дев’яностих – двотисячних… Коли нам виповнилося тринадцять, Ми думали, Чорт, Куди уже вище! Під сонця блиском Найбільшою відстанню Здавалась поіздка в село, До бабусі… В сімнадцять покинули рідне місто, Бо мусили. Діти змін, Покоління розчарувань і надій, Ми мали обладунок зі зверхності і спогадів, Написавши на форзаці “Ходжу по […]...
10. Олек Ніколассон – Колискова малим містам Всі малі міста вночі однакові – Павутина вулиць в тиші й темряві. Колісниця дня з сухими баками – На парковці, за нічними землями. Кроки гучно б’ють – там-тами спокою, Місяць щось під ніс собі мугикає – Щоб вірші складати в нього роки є, Доки ми розмінюємось криками. Стоквартирні новобуди-вулики (Вікна фосфорують – радіація) Вже покрились […]...
11. Олек Ніколассон – Cтабілізуй життя, влаштуйся в офіс Стабілізуй життя, влаштуйся в офіс, Заведи сім’ю – тобі вже двадцять. Назавжди затям: Важливий – спокій, Тебе не вб’ють, якщо битви сняться. Відречись від мрій, Припини писати – На хліб і сіль цим не заробиш. Багато пий. В анонімних чатах виливай біль черговому роботу. Видирай очі за жирний кусень. Відкладай на тачку і на квартиру. […]...
12. Дмитро Павличко – “Зостаньсь на цілу ніч!… “ Зостаньсь на цілу ніч! І я зоставсь до ранку… Над раном сонця ждав, І відхиляв фіранку Для перших променів, Та сонце не зійшло, Стояла ніч навкруг, Чорніло неба тло… І я сказав: “Це ти, Моя кохана доле, Зробила так, щоб ніч Не скінчилась ніколи, Та пожалій мене, Дай мені трохи сонця, Як ждеш, аби я […]...
13. Ірина Лахоцька – Здавалося прожив вже півжиття Здавалося прожив вже півжиття У пошуках якогось позитиву. Та так по-справжньому, так до кінця І не відчув на собі літню зливу. Все нив, стогнав, усе було не так, Втікали дні по чорній стертій кальці. Душа чекала, хто подасть їй знак Босоніж бігти по гарячій гальці. Ми розміняли світлість своїх душ На ті вокзали монотонних станцій […]...
14. Леся Українка – “… Так прожила я цілу довгу зиму… “ … Так прожила я цілу довгу зиму. Зима минула, і весна настала, – Для мене все однакова пора. Мій час пливе собі так тихо-тихо, Як по ставку пливе листок сухий. Чудне життя… якби часами серце Живим жалем і болем не проймалось, Не знала б я, чи справді я живу, Чи тільки мріється мені життя крізь […]...
15. Оксана Лятуринська – І знову цілу ніч верзлося * І знову цілу ніч верзлося: Біжу зацькований, мов звір, І слід кривавиться на росах, І піт рудий туманить зір. І знову бачу світ багряно. За мною полум’я і дим, Гаряча заграва над станом, Безправ’я над добром моїм. І знов в ганьбі стріваю ранок, І ліс мені, мов звірю кліть. Та прийде день мій невблаганно, […]...
16. Чому, сказати, й сам не знаю… – Малишко Андрій Чому, сказати, й сам не знаю, Живе у серці стільки літ Ота стежина в нашім краю Одним одна біля воріт. На вечоровім виднокрузі, Де обрій землю обніма, Нема кінця їй в темнім лузі, Та й повороту теж нема. Кудись пішла, не повертає, Хоч біля серця стеле цвіт, Ота стежина в нашім краю Одним одна біля […]...
17. Микола Хвильовий – Ми Ми проходили повз шахти… Ми – любовниця і я. Сонце грало на сопілку, Грало липко на сопілку – Ліденцеву. Я за руку її взяв, Й наші очі упірнули В легіт. Ах, як легіт засміявсь І бузково, і тендітно, Коли дзвінко біля серця На пляшках хтось вибивав. І звернули ми на стежку … чи то в […]...
18. Павло Тичина – Цвіт в моєму серці Цвіт в моєму серці. Ясний цвіт-первоцвіт. Ти той цвіт, мій друже, Срібляний первоцвіт. Ах, ізнов кохана, Де згучала рана – Квітне цвіт-первоцвіт! Слухаю мелодій Хмар, озер та вітру. Я бриню, як струни Степу, хмар та вітру. Всі ми серцем дзвоним, Сним вином червоним – Сонця, хмар та вітру! Десь краї казкові, Золоті верхів’я… Тільки шлях […]...
19. Андрій Малишко – Стежина Чому живе, і сам не знаю, В моєму серці стільки літ Ота стежина в нашім краї Одним одна коло воріт. Де ти, моя стежино, Де ти, моя єдина? Ота стежина в ріднім краї – Одним одна коло воріт? Дощами мита-перемита, Снігами вметена у даль. Між круглих соняхів у літі Мій ревний біль, мій ревний жаль. […]...
20. Вікторія Невідомська – Наодинці Наодинці тривожне серце Загубилось в пітьмі питань, Тихо грає мінорне скерцо, Ніби сум тих гірких кохань. Скільки можна встрічать світанок І самотньо дивитись в слід? Він давно залишив цей ранок… Сонця колір до болю зблід. Вже не варто чекати дива В небоцвіті шумливих днів. Наодинці. Лиш ти і злива, Гасись щастя твоїх вогнів. Нахиливши додолу […]...
21. Берізка (народна пісня) Кожен вечір дожидаю – Вийдеш ти чи ні? Кожен вечір виглядаю У далечині. Бачу: в білому убранні Край твоїх воріт Хтось в неясному смерканні Все стоїть, стоїть. Чи не ти мене чекаєш В сумі самоти? Я лечу і повертаю, – Ні, не ти, не ти… Край воріт сумна і мила В білому вбранні Жде мене […]...
22. Моя любове! Я перед тобою… – Костенко Ліна Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в свої блаженні сни. Лиш не зроби слухняною рабою, Не ошукай і крил не обітни! Не допусти, щоб світ зійшовся клином, І не присни, для чого я живу. Даруй мені над шляхом тополиним Важкого сонця древню булаву. Не дай мені заплутатись в дрібницях, Не розміняй на спотички доріг, […]...
23. Броніслав Грищук – Чуєш, десь ірже лошатко? Я не знаю, що це сталося зі мною, Чую жалібне іржання за стіною, Із туману, з-за світання, з-над смеркання Зве та зве кудись лошаткове ридання. Не збагну я, де воно, лоша нещасне, Невидиме, позамежне, позачасне. Може, коней крав колись мій темний пращур Та в степу лоша лишив напризволяще, І тепер чужу я муку мушу чути […]...
24. Юрій Андрухович – дух Я знав Йосифу Кун, я знав ще кількох жінок. Песій Ринок вітав мене песім гавкотом, А черниці з вулиці Сакраменток Ховалися в нішах. Ані разу не вигнав мене Макольондра, Я завше мав гроші і розум. Покажи своє місто. Я хочу Йти за отими дівчатами В сукнях червоних. Я хочу дзвонити З оцих телефонних кабін. Я […]...
25. Стежина (скорочено) – Малишко Андрій Чому, сказати, й сам не знаю. Живе у серці стільки літ Ота стежина в нашім краю Одним одна біля воріт. Приспів: Де ти, моя стежино, Де ти, моя єдина? Ота стежина в ріднім краї – Одним одна коло воріт? На вечоровім виднокрузі, Де обрій землю обніма, Нема кінця їй в темнім лузі – Та й […]...
26. Павло Глазовий – Нова п’єса Стрепенулася завіса, тихо розійшлася. В темнім залі все завмерло. П’єса почалася. Здоровенний, широченний стіл стоїть на сцені, А за ним сидять мужчини – інженери, вчені. Йде нарада. Йдуть дебати. Виступи. Питання. Так минула друга дія. Так пройшла й остання. Люди ляпнули в долоні й розійшлись помалу. Лиш дідок один лишився, не пішов із залу. Молоденька […]...
27. Микола Руденко – Тому вже, мабуть, років п’ятдесят Тому вже, мабуть, років п’ятдесят. А я ще й досі бачу так яскраво: Моє село, старий вишневий сад І вечорів підсинені заграви. Усі в роботі – і старі, й малі. І я, що тільки починаю жити. Вже встиг пізнати радість на землі, – Бо коні наші й наше власне жито. Уранці біля току вся рідня: […]...
28. Соломія Синиця – Скажи, ти думаєш про мене Скажи, ти думаєш про мене У мовчазних обіймах тиші, Коли тьмяніє світло денне, І вітер місяця колише? Коли світанок на порозі Іскриться сонячним промінням, Берези іній плетуть в коси, А ти… Чий образ ти лелієш? Хто привидом у сни крадеться, Дурманить розум, мов з похмілля? Кого ховаєш в себе в серці? Ім’я чиє у твого […]...
29. Андрій Любка – Я. П Від тебе до мене – як сто небес. Від тебе до мене – повітря – ледом. Я жив без тебе, а зараз без Неба і сонця, а значить – без тебе. Від тебе до мене – сторукий бог. Від тебе до мене – гірка фатальність. І замість того, щоб бути вдвох, Тиняємось ми по дорогам […]...
30. Павло Мовчан – “Наповнивсь сумир’ям, стлумивши жадання… “ Наповнивсь сумир’ям, стлумивши жадання, Побачив крізь полум’я обрій востаннє: Він синьою ниткою хутко горів, І пустка творилась внизу та вгорі, І шлях западався у землю, як рів. Та жайвір ще стверджував небо крильми, Хоча на одній площині були ми, Немовби дві цятки на чистім папері, І спільні – у землю – мальовані двері… І плямами […]...
31. Томаш деяк – дорога втомлено зітха у далечінь Дорога втомлено зітха у далечінь Що припнута на обрію мотузку І пил лягає на траву і рештки глузду І той, хто міг сказати промовчить І той, хто міг піти, таки піде Вганяючи себе у кілометри Збираючи росу на войлок светра Лягаючи щоночі на тверде І буде день, зачатий у імлі Такій сипкій, що кришиться від […]...
32. Вербова гілка – Рильський Максим Вербова гілка зацвіла У мене на столі, Як символ сонця і тепла, Ще схованих в імлі, Як знак зеленої весни, Котра ще вдалині, Як знак, що щастя сад рясний Даровано мені. Вербова гілка на столі У мене розцвіла… Прилинуть, серце, журавлі, А в них на кожному крилі Дар сонця і тепла! 13 лютого 1946 p....
33. Семенко Михайль – Лелеки Мені дуже подобається У білій залі слухати Шопена. G-moll баладний настрій в мене І серце з серцем сміється грається А в антракті боязкі розмови. Теми вишукані і близькі-далекі. Але серце серце схопить напівслові І між люстр лунає дві душі-лелеки. 1. V. 1915. Владивосток...
34. Ліна Костенко – Моя любове! Я перед тобою ЛІНА КОСТЕНКО Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в свої блаженні сни. Лиш не зроби слухняною рабою, не ошукай і крил не обітни! Не допусти, щоб світ зійшовся клином, і не присни, для чого я живу. Даруй мені над шляхом тополиним важкого сонця древню булаву. Не дай мені заплутатись в дрібницях, не розміняй на […]...
35. Павло Глазовий – Балакучий Пилип Серед ночі по провулку шкандибав Пилип. Раптом вибіг з підворотні здоровенний тип. Ледь не плаче: – Ой братишка, може, скажеш ти, Де міліція районна. Як туди пройти? – А Пилип знизав плечима: – Як тобі сказать? Звідсіля до неї буде кілометрів п’ять. – А дільничний де приймає? – аж трясеться тип. – Та ніхто тут […]...
36. Павло Мовчан – дерев’яне коло Навперестріч ішла ти, доле, Аби здійснитися життям; Та розминулись – і по колу І досі ходим – дні ж летять… А з поля літ ізнов водою Сніги стікають у ярки; Ліщини кущ, що був тобою, Сахався теплої руки. Лише торкавсь – ти завмирала, А відступавсь – хиталась ти, Коли ж ішов – слідком ступала По […]...
37. Пісня про матір – Олійник Борис Посіяла людям Літа свої, літечка житом, Прибрала планету, Послала стежкам споришу, Навчила дітей, Як на світі по совісті жити, Зітхнула полегко – І тихо пішла за межу. – Куди ж це ви, мамо?! – Сполохано кинулись діти, – Куди ви, бабусю? – Онуки біжать до воріт. – Та я недалечко… Де сонце лягає спочити. Пора […]...
38. Тіна Карабанович – Твої очі Твої очі – Кольору вранішнього неба… Твої очі- Сині зимові ночі… Твої очі- Так мені треба… Що я без тебе? А ти? Ти без мене… Розлучають нас невідані дороги, Сердець на відстані тривоги… В темній залі- Стигне бал… А я так хочу, Щоб ти мене украв… Не мила музика мені- Одній без тебе… Злітають перлами […]...
39. Борис Олійник – Пісня про матір (у виконанні Таїсії Повалій) Посіяла людям Літа свої літечка житом, Прибрала планету, Послала стежкам споришу, Навчила дітей, Як на світі по совісті жити, Зітхнула полегко – І тихо пішла за межу. – Куди ж це ви, мамо?! – Сполохано кинулись діти. – Куди ви, бабусю? – Онуки біжать до воріт. – Та я недалечко… де сонце лягає спочити. Пора […]...
40. Микола Вінграновський – Ви, як стежка, кохана Ви, як стежка, кохана. Лине сон мій по вашій стежині. З неба падають зорі в дзьоби журавлів. На крило небокраю сіла хмара В червоній хустині І задумалась, тиха, над краєм землі. Засинайте, спочиньте… Вашій мрії я серцем заграю В бузинову сопілку дитинства свого, Бо у ваших долонях голос мій Достига урожаєм, Тихоплинні слова колисають його. […]...