Роман Купчинський – Зашуміли верби при потоці
Пластова мандрівна пісня, створена 1947 року
Зашуміли верби при потоці,
Гей, гей, долинами.
Збирайтеся ви, хлопці-молодці,
Гей, гей, з пластунами!
Збирайтеся ви, хлопці-молодці,
Гей, гей, та у гори,
Несіть ваші ковані топорці
Гей, гей, межи орли.
Та, щоб наша рідная держава
Гей, гей, гомоніла,
Та, щоб наша пластовая слава
Гей, гей, не змарніла.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Роман Купчинський – Боже Великий Стрілецька і пластова молитва Боже Великий, Творче всесвіту, На нашу землю поглянь! Ми були вірні Твому завіту, Вислухай нині наших благань. Люд у кайданах, край у руїні, Навіть молитись ворог не дасть… Боже Великий, дай Україні Силу і славу, волю і власть....
- Роман Купчинський – Ми йдемо в бій Стрілецька пісня Ми йдемо в бій, ми йдемо в бій По згарищах руїни, За рідний край, за нарід свій, За волю України! Ми йдемо в бій, земля дуднить, Вадіють гори, степи, Бо нас у бій благословить Могутній дух Мазепи!...
- Роман Купчинський – Заквітчали дівчатоньки Заквітчали дівчатоньки стрільцеві могилу, Замість мали заквітчати стрілецькую милу. Невисокий хрест берези заплели віночком, Замість мали заплітати косу барвіночком. Ще й пісочком висипали стежечку довкола, Замість мали простелити рушник до престолу. Похилились дві тополі наліво й направо, А у вітах шумить вітер про стрілецьку славу....
- Роман Купчинський – Лісова пісня Чи знаєш ти найкращу в світі пісню, Як ліс шумить і грає темний бір? Чи знаєш ти цю тишу благовісну, Як ліс мовчить і молиться до зір? Чи знаєш ти прекрасну ту картину, Як місяць-князь зійде на дерева, Як срібний шовк обгорне всю долину І заблищить блилянтами трава? Чи знаєш ти ті пахощі весняні, Як […]...
- Роман Купчинський – Гей, мандрують пластуни Мандрівна пісня Гей, мандрують пластуни Через гори-долини – Гей, доріженька закурилася… Перед ними рідний край Розгорнувся, як дунай – Гей, доріженька закурилася… Хоруговки лопотять, А підківки цокотять – Гей, доріженька закурилася…...
- Роман Купчинський – Накрила нічка, та й тихесенька Накрила нічка, та й тихесенька, Земленьку кругом. Лиш вітер мряки жене злегенька Над розіспаним лугом. І до любови накликають Чарівниченька-солов’ї. А місяць срібний розтягає Чарівну пряжу мрій. Там при окопах на долині Стоїть поручник молодий. Йому щохвилі вилітає Зітханнячко з грудей. “Спи, дівчино, спи, кохана, Злоті мрії-сни. І про мене, голубонько, Не забудь спімни”. А […]...
- Роман Купчинський – Не сміє бути в нас страху Не сміє бути в нас страху І жадної тривоги. – Чому? Бо ми є лицарі грізні Залізної Остроги! Кладочка, кладочка узесенькая. Дівчино, рибчино молоденькая. До дівчини мені близько, мені близько, Но через стависько. Вчора дощ, нині дощ, Завтра буде слизько. Не страшать нас ні в цісарів Високії пороги, Бо ми є лицарі грізні Залізної Остроги! […]...
- Роман Купчинський – Зажурились галичанки через тую зміну Зажурились галичанки через тую зміну, Що відходять усусуси та й на Україну. Хто ж нас поцілує в уста малинові Карі оченята, чорненькії брові, Хто ж нас поцілує в уста малинові Карі оченята, чорні брови. Не журіться, галичанки, та вже є військові, Вони краще обіймають, як стрільці січові. Ті вас поцілуть в уста малинові Карі оченята, […]...
- Розлилися круті бережечки – Народна лірика РОЗЛИЛИСЯ КРУТІ БЕРЕЖЕЧКИ Розлилися круті бережечки, Гей, гей, по роздоллі; Пожурились славні козаченьки, Гей, гей, у неволі. Гей ви, хлопці, ви, добрі молодці, Гей, гей, не журіться, Посідлайте коні воронії, Гей, гей, садовіться! Та поїдем у чистеє поле, Гей, гей, у Варшаву Та наберем червоної китайки, Гей, гей, та на славу! Гей, щоб наша червона […]...
- Роман Купчинський – Ой зацвіла черемха, зацвіла Ой зацвіла черемха, зацвіла Ярим цвітом. Там прощався та й стрілець січовий З білим світом. Там прощався та й стрілець січовий З Квітоньками, Що немає кому прокопати Йому ями. Нема кому труни тисової Оповити. Буде тіло чорне гайвороння Розносити. А черемха тую скаргу тиху Зрозуміла, Чисту душу стрільця січового Пожаліла. Спи спокійно, стрільчику січовий, Спи, […]...
- Роман Хованець – Любов, присвячена мені Волосся Ваше, мамо, посивіле Для мене завжди буде золотим. Обличчя Ваше, мамо, постаріле Для мене завжди буде молодим. А ваші руки, мамо, ваші руки Натруджені, поморщені, худі… Нехай мої зігріють поцілунки – Подайте ж руку, мамо… Як тоді, Так хочу щоб Ви, мамо, пригадали – Ходили ми у сад, до черешень, І відра повні ягід […]...
- Руданський Степан – Хлопці-молодці Хлопці-молодці, Пийте, гуляйте! Жваві дівчата, Хлопців кохайте! Бо весна одна – Згадайте, люди! І в нас другий раз Весни не буде!.. Шумує вино, І мед і пиво… Склянками, хлопці! Чарка не диво!.. Пийте за личка, За чорні брови! Нехай дівчата Будуть здорові! Музики грають, Смичками мають; Жваві дівчата На вас моргають!.. Обійміть дівча, Котра вам […]...
- Гей, нуте, хлопці (народна пісня) Гей, нуте, хлопці – славні молодці, Чом ви смутні, невеселі? Чом не чувати пісні гучної? Чом стало тихо в оселі? Ну ж, заспіваймо – духу піддаймо! Може, нас лихо застало? Може, в хазяйки мало наливки? Пива чи меду не стало?.. Повнії чари всім наливайте,* Щоб через вінця лилося, Щоб наша доля нас не цуралась, Щоб […]...
- Дмитро Загул – “Тихі води зашуміли… “ Тихі води зашуміли, Розбудила їх весна – Струни серця забриніли, Ллється пісня голосна. Луг співає враз зі мною, Довгий смуток мій умер – Все, що марилось зимою, Хай же збудеться тепер! ПОЗА ЗБІРКАМИ. З РІдНОГО ПОЛЯ...
- Вилітали орли з-за крутої гори – Народна лірика ВИЛІТАЛИ ОРЛИ З-ЗА КРУТОЇ ГОРИ Вилітали орли З-за крутої гори – Заплакали молодії хлопці, Сидячи в неволі. Вони заплакали, Ще й заголосили: “А в кого ми, пани-браття, Цеє заслужили? Чи в Господа Бога, Чи в свої громади, Що нас, таких молоденьких, В некрути забрали. В некрути забрали, Ще й попарували, На руки й на ноги […]...
- Та, ой, як крикнув же козак Сірко Та, ой, як крикнув же та козак Сірко. Та, ой, на своїх же, гей, козаченьків: “Та сідлайте ж ви коней, хлопці-молодці, Та збирайтеся до хана у гості!” Та туман поле покриває. Гей, та Сірко з Січі та виїжджає. Гей, та ми думали, та ми ж думали. Що то орли та із Січі вилітали, – Аж […]...
- В кінці греблі шумлять верби (народна пісня) В кінці греблі шумлять верби, Що я насадила… Нема того козаченька, Що я полюбила. Нема мого миленького, – Поїхав за десну; Сказав: “Рости, дівчинонько, На другую весну!” Росла, росла дівчинонька Та й на порі стала; Ждала, ждала козаченька, Та й плакати стала. Плачте очі, плачте карі, Така ваша доля: Полюбила козаченька, При місяці стоя! Зелененькі […]...
- Весняна пісня (скорочено) – Із лірики вагантів 1. Ось весна грайлива Вертається, В ніжну зелень нива Вбирається. Спів пташок солодкий Розноситься, Цвітом пурпуровим Луки і діброви Аж росяться. 2. Хлопці, йти по квіти Збирайтеся, Дівчат запросити Не гайтеся. Запахи, що линуть Над нивами, Зроблять вас, жагучих, На луках квітучих Щасливими! Переклад М. Борецького...
- Олександр Олесь – “В болотах жаби рай знайшли… “ В болотах жаби рай знайшли І там плодились і згнивали, А десь над ними клекотали В повітрі чистому орли. І туркіт жаб, і дух гнилий До їх туманами знімались, І до болот орли спускались І виливали гнів палкий. Та жаби, всі в сетках турбот, На клект орлячий не зважали, Жили, плодились і згнивали В багні […]...
- Твір на тему: Верби над водою Верба – одне з найпоширеніших дерев в Україні й одне з найулюбленіших, бо про вербу та калину складено дуже багато пісень, а ще кажуть: “Без верби і калини нема України”. Ще довкола лежить сніг, а верба вже віщує весну. Є така приповідка: “Зацвіла верба – прийшла весна”. Пухнасті вербові котики – це така вражаюча дивовижа, […]...
- В кінці греблі шумлять верби – Родинно-побутова пісня В кінці греблі шумлять верби, Що я насадила… Нема того козаченька, Що я полюбила. Нема того козаченька, Що я полюбила. Ой немає козаченька – Поїхав за Десну; Рости, рости, дівчинонько, На другую весну! Рости, рости, дівчинонько, На другую весну! Росла, росла дівчинонька Та на порі стала; Ждала, ждала козаченька, Та й плакати стала. Ждала, ждала […]...
- Твір на тему: Без верби та калини нема України Ліс та його скарби нерозривно пов’язані з життям людини. Ліс дає притулок, їжу, деревину, яку використовують у виробництві та будівництві, у народних промислах і мистецтві та ще багато де. Але існують ще й рослини, що зараз сприймаються як певні символи. Скажімо, улюблена рослина-символ у росіян – береза, у канадців – клен, а в українців символами […]...
- Без верби і калини нема України (за твором М. Вороного “Євшан-зілля”) Без верби і калини нема України (за твором М. Вороного “Євшан-зілля”) І. Микола Вороний – творець поетичних шедеврів. (М. Вороний – неперевершений майстер слова, автор глибоко патріотичних творів. “Навіть за умов тотальних царських заборон і переслідувань українського слова, – слушно зауважує Г. Вервес, – Вороний створив… непересічні речі, які й зараз можемо сміливо віднести до […]...
- В кінці греблі шумлять верби, що я посадила скорочено – Родинно-побутові пісні В кінці греблі шумлять верби, що я посадила, Нема ж того козаченька, що я полюбила! Ой немає козаченька – поїхав за Десну: “Рости, рости, дівчинонько, на другую весну!” Росла, росла дівчинонька да й на порі стала, Ждала, ждала козаченька да й плакати стала. “Ой не плачте, карі очі, така ваша доля: Полюбила козаченька я, к […]...
- Он чужино, чужинонько – Олесь Олександр Он чужино, чужинонько, Зрадливая дружинонько! Одружився я з тобою Після січі, після бою. Після січі – посічений, Після бою – скалічений. Пішов в хату – не топилось, Хотів з’їсти – не варилось. Хотів лягти і спатоньки, Як десь там, у матінки, А в головах на весілля Не подушка, а каміння. Хотів лиха позбутися, Додомоньку вернутися […]...
- Василь Симоненко – Герострат Нащо мене засуджено до страти? Нікчемні люди, ваш нікчемний суд Не обезглавив слави Герострата – Я єсьм живий, і я творю свій труд! Забуті зодчі, мулярі забуті, І прахом взято скульптора ім’я. На попелі їх дум встаю, із каламуті, Іду у всесвіт і в безсмертя я. Кляніть мене, кривіться від огиди, Несіть мені прокльони і […]...
- Роман “Тигролови” – перший пригодницький роман в українській літературі Іван Багряний увійшов в українську літературу не тільки своїм напруженим, емоційним стилем художньої мови, не тільки сміливістю своїх думок та безкомпромісністю їх викладу, коли йшлося про правду та про совість автора, але й тим, що розвинув новий жанровий різновид у нашій літературі – пригодницький роман. Що таке пригодницький роман як жанр? Це різновид роману взагалі; […]...
- Роман на “вічну” тему (відгук на “Роман про Тристана та Ізольду”) Є твори, що не підвладні невпинному часу. Є теми, що бентежать душі читачів, як колись хвилювали їхніх дідів та прадідів, як хвилюватимуть онуків та правнуків. Почуття, які не згасають. Вічні скарби людської душі. Скільки вже написано про кохання, про шалений, яскравий світ, що розкривається перед очима, про трагедію і смерть, що ходять завжди поруч, але […]...
- “Собор” О. Гончара – роман-застереження, роман-набат О. Гончар жив у епоху, коли нове чомусь будувалося обов’язково на уламках старого, хай навіть те старе було пам’яткою мистецтва. Руйнувалися церкви і монастирі, тому що релігія була оголошена поза державою, і радянське суспільство таким чином викидало за межі своєї свідомості велику частину історичного досвіду минулого. На жаль, у нашому суспільстві дуже багато людей, які […]...
- Роман Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” – перший в українській літературі соціально-психологічний роман Роман Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” – Перший в українській літературі соціально-психологічний роман Українська література, зокрема проза, з часів Шевченка зазнала значного розвитку. Та особливе місце в багатому літературному доробку українських прозаїків посідає творчість Панаса Мирного та Івана Білика, зокрема їхній роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”. Це перший в український […]...
- Роман “Диво” – перший історичний роман П. Загребельного I. Трагедійні ситуації в історичних романах. (Характерно, що кали П. Загребсльний тільки починав розробляти історичну тематику, це і для критиків, і дія шанувальників його таланту стало цілковитою несподіванкою, оскільки він – після спроб знайти себе в пригодницьких і навіть фантастичних творах. – нарешті остаточно сформувався в письменника гостро-сучасної теми. В усіх своїх історичних романах митець […]...
- Вилітали орли з-за крутої гори (народна пісня) Вилітали орли З-за крутої гори, Вилітали, буркотали, Розкоші шукали. Ой і скільки не літати, Треба вниз спуститись: Ой у полі, в полі три дороги – Треба розрізнитись. Запрягайте, хлопці, Коні воронії, Доганяйте літа мої, Літа молодії! Ой догнали літа мої В калиновім мості: Вернітеся, літа мої, Хоч до мене в гості! Не вернемось, не вернемось, […]...
- Ліна Костенко – Берестечко (історичний роман) Це книга про одну з найбільших трагедій української історії – битву під Берестечком. Написана ще в 1966 – 67 роках, вона згодом не раз дописувалась на всіх етапах наступних українських трагедій – і після поразки 60-х років, і в безвиході 70-х, і в оманливих пастках 80-х. Протягом цього часу з конкретної поразки під конкретним Берестечком […]...
- Ой ясне сонце високо сходить – Народна лірика ОЙ ЯСНЕ СОНЦЕ ВИСОКО СХОДИТЬ Ой ясне сонце високо сходить, А низенько заходить, Чогось, братця, да чумацький отаман По доріжечках ходить. Ой да білі ручки ломить, Й він словесно й говорить, Ой що з-під гаю, Та з під темного лісу Розбійники виїжджають, Що найстарший превражний син розбійник На сивому коні грає, Ой що він грає, […]...
- Олександр Олесь – Он чужино, чужинонько (Пісня) ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ ПІСНЯ Он чужино, чужинонько, Зрадливая дружинонько! Одружився я з тобою Після січі, після бою. Після січі – посічений, Після бою – скалічений. Пішов в хату – не топилось, Хотів з’їсти – не варилось. Хотів лягти і спатоньки, Як десь там, у матінки, А в головах на весілля Не подушка, а каміння. Хотів лиха […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Слово до розстріляних Це правда: кров з каміння може змити дощ, Червона місяця хустина може стерти, Але наймення ваші багряніш від рож Горять у пам’яті на плитах незатертих. Змагались ви уперто й мріяли, й жили, Кохались у суворості, як ми у гулях, І ваші очі сяли вічністю, коли У серці, мов зоря, застрягла біла куля. Грудень 1934...
- Роман Івана Багряного “Сад Гетсиманський” – возвеличення відважних і чесних Роман Івана Багряного “Сад Гетсиманський” – возвеличення відважних і чесних Коли з тривогою і захопленням читаєш сторінки біографії Івана Багряного і тихою нечутною ходою бредеш вулицями Харкова повз “фабрику-кухню” – в’язницю по вулиці Чернишевській, а потім уява переносить нас у табори Далекого Сходу, і радієш, що в’язень тікає із заслання і повертається до рідної Охтирки; […]...
- Роман Штігер – Ідея Виношую в лоні ідею І де я тепер після Наших вчорашніх істерик? Все стерто й Каліцтво пророків не зовсім тілесне Душевне скоріш Поріж Розчленуй на кавалки всі дні що пройшли Все те що ми втратили Все те що стало старим і затертим! Краще давай забуватись?! Давай не дусити загноєні рани З-під наших сердець Холодними тінями […]...
- Роман Хованець – Вендета Життя – пустеля, складена з піщинок. Під сонцем ти себе приносиш в жертву. І кожен крок твій – неймовірний вчинок, Бо не живеш, а борешся зі смертю. В цій боротьбі ти – раб без перекурів, Ковток води – лише на мить спасіння… Рятують ві̀рші – прѝхисток від бурі – Твій спадок всім майбутнім поколінням. Останні […]...
- Роман Штігер – Мовчати Блукаю руками у твоєму волоссі Ми босі бредемо бозна-куди До осені рудоволосолої Здавалось прийдемо Здаватись? Не хочу! тільки знову не йди! Не потрібно цих прощай і до завтра До кращих часів дороги не йдуть Ти прокинешся зранку завчасно Й прошепочеш коханий я тут Знову кров застигатиме повільними Рухами і все як завжди іде в нікуди […]...
Симоненко задивляюсь у твої зіниці вірш.