Семенко Михайль – Мій привіт

В екстазі чарівнім я голос свій знайду
Голос борця
І з прапором своїм у люди з ним піду
Співати буду я й кричать поки впаду
Натхненний без кінця.

І пройде люд по мні шість сотень ніби штук
Й без голови
Лежати буду там безрухо і без мук
Не підніму я більш в благаннях лютих рук
Бо не впадете ви.

І так віки минуть аж поки сонце стане
І зникне світ
Тоді струшу я прах усе навкруг розтане
Я підіймусь тоді бо знову світ настане
То буде мій привіт.

24. XI. 1913. Петербург


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Неповторний світ дитинства в поезіях лесі українки.
Ви зараз читаєте: Семенко Михайль – Мій привіт