Відлига

Голова схилилась на плече,
Свитою ледь закрита,
Ні слова, а все тече
Течія біллю вкрита.
Вислухай, та може зрозумій
Розум мій, що у тумані,
Безлад подиху і дій,
Почуття мої тобі підвладні.

О пташко, серце крає
Течія, що ллється без зупину,
Думка безладу карає
За несказані слова у спину.
Зачинились за тобою двері,
Боявся я стулити очі уві сні,
Сп’янівши від втрати вперше,
Зникла радість в нові дні.

Вмить розтала серця крига,
Впала нами побудована стіна,
Милує нас зимова відлига,
Все позаду, як ніч страшна…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Твір з елементами опису улюблену пору року.
Ви зараз читаєте: Відлига