Володимир Сосюра – І все, куди не йду, холодні трави сняться

І все, куди не йду, холодні трави сняться,
де дерева шумлять і плачуть за Дінцем,
де вулиці п’янить солодкий дух акацій,
востаннє за вікном заплакане лице…
І сняться все мені далекі темні очі,
що в’януть і мовчать в осінній далині…
А щоки, як колись, вітри мені лоскочуть,
і запах чебрецю несуть вони мені…
Ну, як тепер живе Горошиха-вдовиця,
де Федька – син її, застрелений вночі?..
А ми ж не раз із ним ходили по кислиці,
де шарудів бур’ян і плакали сичі…
Ожина за Дінцем… О любий Холоденко,
далекий брате мій, зарубаний в бою…
Не схиле вже тепер твоя нещасна ненька
на зрубане плече голівоньку свою…
І все, куди не йду, холодні трави сняться,
до дерева шумлять і плачуть за Дінцем,
де вулиці п’янить солодкий дух акацій,
востаннє за вікном заплакане лице…
1922


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Дім на горі дата написання.
Ви зараз читаєте: Володимир Сосюра – І все, куди не йду, холодні трави сняться
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.