Якою я побачив рідну природу після прочитання віршів “Гей, рум’яні мої небокраї”, “Хто в рідному краї… ” (2 варіант)

На уроці української літератури ми вивчали творчість нашого земляка – Володимира Сосюри. Він народився в Донбасі на станції Дебальцево. Завжди був закоханий у рідну землю з її мальовничими краєвидами: пірамідами териконів, гаями, вишневими садками. Вірш “Хто в рідному краї… ” переповнений патріотичних почуттів. Ці почуття заволодівають і тобою, коли читаєш такі рядки:

Квітучих садів нахиляються віти…

Вона ж, як весна, молода!

В. Сосюра зображує промислово розвинені міста на фоні чарівної природи.

Хто в рідному краї тепло здобуває

З пластів у підземнім бою,

Хто в полі ростить все нові урожаї,

Той любить Вітчизну свою.

У вірші “Гей, рум’яні мої небокраї… ” змальовується краса природи:

Гей, рум’яні мої небокраї,

Ви, міста гомінливі кругом!

Читаючи поезію Сосюри, я сповнився гордістю за свою Батьківщину. Пишаюсь тим, що цей світ навколо мене – моя домівка!

Степи, безкраї та бурхливі, мов море. Неозоре небо, по якому біжать пухнасті хмарини. Золоте сонячне сяйво, якого вистачить на всіх. Де-не-де кучеряві гаї плескають собі в зелені долоньки. І височать над рівниною конуси териконів, стрімко зносяться вгору фантастичні споруди шахтних копрів. Усе це Донбас – моя мала батьківщина, яку так чудово опиcав Володимир Сосюра.

Ви зараз читаєте: Якою я побачив рідну природу після прочитання віршів “Гей, рум’яні мої небокраї”, “Хто в рідному краї… ” (2 варіант)