Аналіз вірша Тараса Шевченка “І мертвим, і живим… “
Є імена в нашій літературі, які ввібрали до себе живу душу народу, стали часткою його життя. Таким ім’ям для нас, українців, стало ім’я Тараса Григоровича Шевченка, чия поезія ось уже майже понад 150 років викликає у людей почуття захоплення своєю красою, своєю силою і народною мудрістю.
Шевченко Т. Г. прийшов у літературу тоді, коли чаша народного терпіння переповнилася вщерть. Неорганізований народний протест, не виявлений до кінця народний гнів збирався над російською імперією як грандіозна хмара, що насувалася, наливаючись свинцем.
Вибух Шевченкової поезії… Прямий, відвертий, нерідко сатиричний. Серед творів поета особливу увагу привертає ліричний твір “І мертвим, і живим… “, написаний у грудні 1845 року. Про ідейний зміст твору, ідейну спрямованість послання й досі є різні думки.
Основний пафос – моральний обов’язок людини перед своїм народом, викриття кріпосництва і лібералізму. На це вказував і епіграф, взятий із Біблії:
“А ще кто речет, яко люблю бога, а брата свого ненавидит, ложь єсть”.
Даний епіграф,
Шевченко був реалістом і добрим знавцем народного життя. Він розумівся в тому, що в 40-х – 50-х роках демократи і ліберали у визвольному русі ще не розмежувалися. Тому цілком природним є звернення Тараса Григоровича до освіченої дворянської інтелігенції полюбити “велику руїну” – Україну. Чому Шевченко не звертався в своєму посланні до різночинної інтелігенції? Та тому, Що вона ще тільки – тільки зароджувалась.
Звертаючись до представників дворянства і поміщиків, поет хоче збудити їх сумління: виражає надію, Що тільки вони, освічені люди свого часу, допоможуть Покріпаченому селянству, яке залишилося затурканим, Неписьменним, заляканим і здатним лише на стихійний протест.
Заклик “Розкуйтеся, братайтесяі” теж, на мою думку, звернений до прогресивної інтелігенції. “Розкуйтеся”, думаю, означає звільнення від монархічних поглядів, а в слові “братайтеся” був заклик наблизитися до широких народних мас, до селянства.
Дворянська освічена інтелігенція мала, як гадав Шевченко, відмовившись традиційних поглядів, виробити нове світобачення, свої філософські і соціально-політичні погляди. Це був її обов’язок перед народом. Широке вивчення в дворянських сім’ях іноземних мов, подорожі за кордон – все це сприяло поверховому засвоєнню модних філософських, політичних питань:
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тілько
На чужому полі.
На думку поета, будь-які ідеї повинні випливати з конкретних соціально-політичних обставин. Тому і піддає критиці українських лібералів, які:
… шкуру драли
З братів незрячих.
Поет розкриває перед лібералами картину селянської революції, яка може стати реальністю, якщо пани – ліберали не переглянуть своїх позицій:
Схаменіться, будьте люди,
Бо лихо вам буде.
В посланні поет виступає також проти космополітизму. Розвінчуючи космополітизм, він викриває зверхнє, поверхове, модне “слов’янофільство”. Поет доводить, що справжня освіченість, повага й любов до культури інших народів можливі тільки тоді, коли людина залишається на рідному грунті, поважає, знає культуру, мову свого власного народу. Він викриває надмірне націоналістичне захоплення, ідеалізацію історії України і закладає основу нової концепції історії України,
Закінчується послання критикою українських поміщиків:
Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої ж діти
Її розпинають.
Це викриття поєднується з закликом не цуратися рідного народу, його мови:
Учітеся, читайте,
І чужому научайтесь,
И свого не цурайтесь.
Ідеї послання були прогресивними, їх висували ріалі письменники та вчені. Цінність, виховне значення Його в тому, що письменник був схильний до думки: не все іноземне слід приймати, в кожному окремому випадку треба керуватися інтересами самобутнього національного розвитку.
Національне самовизначення у творі Т. Г. Шевченка “І мертвим, і живим, і ненародженим… “
Шевченко як справжній українець боровся за національне визволення. Його суспільно-політичні погляди з плином часу ставали чіткішими. Він ще більше усвідомлював протиріччя між народом і всім панівним класом, тому викриває тепер не тільки кріпосників, реакціонерів, а й лібералів. У першу чергу проти них і спрямоване послання “І мертвим, і живим, і ненародженим… “.
Автор вперше в українській літературі поставив проблему мислячої еліти
І народу як проблему національно-політичну. В благальному звертанні-заклику
Він говорить про, братання з простим народом:
Найменшого брата…
Шевченко доводить, що тільки національне єднання, тільки громадянський
Мир, просвітлення звільненого народу забезпечить його Батьківщині щасливе
Майбутнє:
І забудеться самотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава Україні,
І світ ясний, невечірній
Тихо засіяє…
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!
А щоб це збулося, поет-демократ звертається до дворян, поміщиків, які “святою правдою торгують”, “деруть з братів-гречкосіїв” три шкури…
Шевченко викриває абсурдний лібералізм, хижацьке нутро так званих “пат-! ріотів” своєї “неньки України”, тобто лжепатріотів, козацьке панство, яких він із сарказмом називає “раби, подножки, грязь Москви, Варшавське сміття”…
Як бачимо, поет спрямовував свій погляд і в минуле, і в сучасне йому життя, а також звернувся і до ще не народжених. Його послання є глибоким філософським роздумом, до речі, і політичним, над долею всієї України. Він звернувся до всіх людей із засторогою:
Схаменіться! Будьте люди,
Бо лихо вам буде.
Розкуються незабаром
Заковані люди,
Настане суд, заговорять
І дніпро, і гори!
І потече сторіками
Кров у синє море
Дітей ваших…
Поетові слова виявилися пророчими.
Цим твором Т. Шевченко заперечив думку про політичну незрілість ураїнської нації.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Иван драч доповідь.