Дастан

Related posts:

1. Ашуг Ашуг (тюрк, ашик – закоханий) – народний поет-співець у народів Кавказу та Туреччини, котрий виконує свої епічні сказання під акомпанемент саза, тара або кеманчі. Мистецтво А. має свою традицію (озани у Х-ХІ ст.), розвинулось у XVI ст. (ашуг Гурбані). Класиками ашугської поезії вважаються Саят-Нова, Н. Овнатан, Хаста Гасим та ін....
2. Гомериди Гомериди – корпорації еллінських епічних поетів-рапсодів, які вважали себе спадкоємцями Гомера. Називалися також аедами. Термін вживався щодо кожного виконавця та інтерпретатора творів Гомера. В цьому розумінні таким себе вважав Й.-В. Гете, працюючи над епічними поемами “Герман і доротея” та “Ахіллеїда”. Г. можна кваліфікувати і перекладачів “Іліади” й “Одіссеї”, зокрема Бориса Тена, котрий переклав ці твори […]...
3. Твір на тему: Колядки та щедрівки Багато людей не розрізняють колядок і щедрівок. Ці обрядові пісні виконують лише в певний період – на різдвяно-новорічні свята. Скажімо, колядки співають, починаючи з Різдва й до Водохрещ, себто з 7 по.19 січня. Натомість щедрівки виконують лише протягом тижня – від Нового року й до Водохрещ. Виникли ці обрядові пісні ще до прийняття християнства, і […]...
4. Календарно-обрядові пісні Календарно-обрядові пісні виникли ще в первісному суспільстві, їх виконували (виконують) під час обрядів. Більшість обрядів і обрядових пісень пов’язана з календарем. У різні пори року виконували певні обряди й відповідні їм пісні, тому й розрізняють пісні літнього циклу (русальні, купальські, жниварські), зимового циклу (колядки, щедрівки) і весняного (веснянки). Зимовий цикл Колядки виконують під час обряду […]...
5. Драматична поема Драматична поема – невеликий за обсягом віршований твір, в якому поєднуються жанрові форми драми та ліро-епічної поеми. В основу д. п. закладається внутрішній динамічний сюжет – власне, конфлікт світоглядних та моральних принципів при відсутності панорамного тла зовнішніх подій, перевазі ліричних чинників над епічними та драматичними. У світовій літературі д. п. відома з творів Й.-В. Гете […]...
6. Драма-феєрія Драма-феєрія (або просто Феєрія ; фр. féerie, від фр. fée – фея, чарівниця) – один із жанрових різновидів драми. Для цього виду властивий фантастично-казковий сюжет, поряд із людьми діють створені уявою письменника фантастично-міфічні істоти. Сценічна дія феєрії відрізняється використанням сценічних ефектів та трюків. Драми-феєрії виникли в Італії у 17 столітті. Пізніше, у 18-19 століттях, жанр […]...
7. Казка Казка – один із основних жанрів народної творчості, епічний, повістувальний, сюжетний художній твір усного походження. В основі К. – захоплююча розповідь про вигадані події і явиша, які сприймаються і переживаються як реальні. К. відомі з найдавніших часів у всіх народів світу. Споріднені з іншими фольклорно-епічними жанрами – сказаннями, сагами, легендами, переказами, епічними піснями, – К. […]...
8. Вірш-діалог Вірш-діалог (грецьк. dialogos – бесіда, розмова між двома особами) – поетичний жанр, у якому зображено спілкування двох осіб, на відміну від полілогу чи монологу. Вживається не лише з метою зіставити різні, подеколи полярні погляди чи розкрити порозуміння між ними, а й задля пошуку істини: Перший голос У часи космічної ракети, Кібернетики та інших див За […]...
9. Ритмічна проза Ритмічна проза – літературознавче поняття, вживане у різних значеннях. Часто трактується як перенесення на терени художньої прози віршових розмірів, фрагменти яких спостерігаються у новелі “Подвійне коло” Ю. Яновського (тонічний вірш): “І смерч розбився об купу коней і трупів… ” Такі фрагменти, що виконують стилістичну функцію, з’являються у прозових творах спорадично. Подеколи Р. п. застосовується як […]...
10. Ескіз Ескіз (фр. esquisse, від грецьк. oxeqios – імпровізований вірш) – ., незакінчений твір, загальний начерк майбутньої картини у малярстві, архітектурі і т. п., а відтак і в літературі. Вживається інколи як “шкіц”, “зарисовка”. Такими сприймаються фрагменти “З зелених думок одного лиса” Б.-І. Антонича, які можна вважати й окремими поетичними творами....
11. Атонування Атонування (грецьк. atonos – розслаблений) – своєрідність метричного стопного вірша, в якому відбувається послаблення або втрата наголосу у слові, що має другорядну роль у реченні. Відтак посилюється акцентність службових частин мови, приміром: “Стилет чи стилос? – не збагнув” (Є. Маланюк). Частка “не” в даному випадку набуває насиченого смислового навантаження....
12. Гедонізм Гедонізм (грецьк. hidone – насолода)- філософсько-етичне вчення, за яким насолода є найвищим благом, сенсом життя. Г. став наслідком довільного тлумачення вчення Епікура, який стверджував, що щастям для людини є її задоволення від відсутності страждань. У Римській імперії ця теза деяки ми послідовниками епікуреїзму тлумачилась як заклик до необмеженої чуттєвої насолоди. Гедоністична функція мистецтва (поряд з […]...
13. Героїчний народний епос Героїчний народний епос – збірна назва фольклорних творів різних жанрів (колядки, думи, історичні (козацькі, гайдамацькі, опришківські, стрілецькі, повстанські та ін.) пісні, казки, легенди, перекази), в яких відображена воля, завзаття народу у боротьбі з ворогом, злом, кривдою, соціальним і національно-релігійним гнітом, прославляються розум, сила, мужність воїнів, богатирів, народних месників. У вужчому розумінні вислову український Г. н. […]...
14. Інтермедія Інтермедія (лат – intermedius – проміжний, середній) – невеличкий розважальний драматичний твір, який виконують між актами вистави. В європейському театрі пережила кілька видозмін – від коментувань дияволом і Богом попередньої дії, інтерпретацій античних сюжетів до музичних і танцювальних номерів (інтерлюдій). В українській драматургії XVII-XVIII ст., де в основному експлуатувалися старо – та новозавітні сюжети, які […]...
15. Бард Бард (кельт. bard – співець) – мандрівний співець у народів кельтського походження; в добу середньовіччя – поет в Ірландії, Шотландії, Уельсі. Щоб здобути це звання, початківець мусив оволодівати версифікаційною майстерністю впродовж 10-12 літ. Поезія В., що проіснувала майже до кінця XVIII ст., мала великий вплив на європейську літературу, передовсім на романтизм, особливо після видання пісень […]...
16. Хронограф Хронограф (грецьк. chrоnos – час і grаpho – пишу) – жанр історичного повістування в давній літературі, зведений огляд історії. Раніші X. викладали історію країн Сходу, держави Олександра Македонського, Риму, Візантії, Київської Русі. У писемності Київської Русі прижилися три перекладні візантійські X.: хроніки Іоанна Малали (VI ст.), Георгія Синкелна (VIII-IX ст.), Георгія Амартола (IX ст.). Вони […]...
17. Вічні образи Вічні образи – літературні образи, які за глибиною художнього узагальнення виходять за межі конкретних творів та зображеної в них історичної доби, містять у собі невичерпні можливості філософського осмислення буття. Класичними прикладами В. о. у європейській літературі вважаються образи Прометея, Гамлета, дон Жуана, Фауста і т. п., які виникли на конкретному історичному підгрунті й сконцентрували у […]...
18. Принципи аналізу літературного твору Принципи аналізу літературного твору – основні положення прийнятої літературознавцем концепції художньої літератури, які спрямовують його літературно-критичну рефлексію щодо конкретних літературних творів. П. а. л. т. ефективно виконують евристичні функції, якщо вони узагальнюють істотні особливості художньої літератури як мистецтва слова з її родо-жанровим розмаїттям, а не випливають лише зі світоглядних позицій літературознавця. Трактування літератури як образного […]...
19. Антирадянська література Антирадянська література – квазітермін, яким оперувало радянське літературознавство, характеризуючи наукові праці та художні твори, часто неперебутньої цінності, але несумісні з панівною тоді комуністичною ідеологією (твори “розстріляного відродження”, представників “празької школи”, “нью-йоркської групи”, дисидентів та ін.)....
20. Секстина Секстина (італ. sextina, від лат. sex – шість) – строфа із шести рядків подовженого (п’ятистопного чи шестистопного) ямба, що складається із чотиривірша (катрена) з перехресним римуванням та двовірша (диптиха) із суміжним римуванням за схемою: абабвв; досить поширена в українській поезії: Щодень гостріші лінії руки, а Темніше – восковіюче обличчя. б І голос твій уже такий […]...
21. Епопея Епопея (грецьк. еророііа, від epos – слово, розповідь та роіео – творити) – один із епічних жанрів, котрий домінував аж до появи роману. Е. бере свій початок у міфології та усній народній творчості. Е. в Стародавній Греції називали героїчний епос у вигляді великих циклів народних сказань, пісень і легенд, котрі оповідали про найбільш визначні історичні […]...
22. Притча про дім Повчаючи, одного разу Ісус Христос сказав апостолам Своїм та тим людям, котрі були поряд, що всі звуть Його “Господи, Господи!”, але ж не виконують того, що Він говорить, проповідує, чого їх научає. Розвиваючи цю думку, Ісус роз’яснює, що людина, котра приходить і слів Його слухає і виконує їх схожа на такого чоловіка, який, будуючи дім […]...
23. Семенко Михайль – Кохання Як мрію світлу і прекрасну Я образ твій ловлю Як море любить сонце ясне Так я тебе люблю Всю ясність серця що плекаю Віддам тобі тобі Відтак я тьми в душі не маю І не піддамсь злобі. 20. III. 1917. Владивосток...
24. Орфічна література Орфічна література – твори еллінської літератури, приписувані легендарному Орфею – фракійському співцю, синові музи Каліопи та його послідовникам – орфікам. їхні поезії присвячувалися переважно образам теогонії, астрономії, міфам про діоніса, деметру, Орфея, писалися гекзаметром. Збереглися твори, що з’явилися уже в новому тисячолітті: поеми “Гімни Орфея до Мусея” (II-IV ст. н. е.), “Про камені” (IV-VI ст. […]...
25. Фальшиві фрази Фальшиві фрази, погляди фальшиві Загвинчують у серце болю спазм. Рясні гримаси, криючи паршивість, Виконують акторський майстер-клас. На розрахунку все аж до дрібничок, Кишеня тягне мідністю грошА. Вуаллю скрита каверзність обличчя, Напудрена, надУшена душа.. Безликий фон, розмитий егоїзмом, Лиш тільки очі задньої пасуть. Через манірність… навіть через лінзи Вони малюють виворітню суть…...
26. Послання Послання – різновид епістоли, віршований твір, написаний як звернення до певної особи чи багатьох осіб. Цей жанр, започаткований в античну добу (приміром, “Послання до Пізонів” Горація, де мовиться про принципи художньої творчості), поширився у всіх європейських літературах, а відтак і в українській (“І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Україні і не в […]...
27. Ліро-епічні твори в ураїнській літературі Поряд з епосом, лірикою та драмою в літературі доволі часто трапляються твори, у яких поєднуються особливості епічного, ліричного та драматичного родів літератури і суміжних сфер суспільної діяльності людини, зокрема науки та публіцистики. Найчастіше відбувається поєднання епічного й ліричного начал. Такого роду твори належать до Ліро-епосу. Ліро-епічний твір – це літературний твір, у якому гармонійно поєднуються […]...
28. Павло Мовчан – “Криниця. Стану над водою… “ Криниця. Стану над водою, Уп’юся суттінню густою, І відра попелом ущерть Наповняться. А ніч, як смерть, Все перепалить, перетлить… І жахко з відер воду пить. Лиш при вогні будеш радіти, Що не минулося ще літо, Хоч смутки виникли й жалі. Вогонь на тихому крилі По колу поле облітає, В глибокі відра зазирає, І ставить мітки […]...
29. Усна народна творчість – українська література Фольклор (від англ. folklore), або Усна народна творчість, – художня колективна літературна і музична творча діяльність народу, яка засобами мови зберегла знання про життя і природу, давні культи і вірування, а також світ думок, уявлень, почуттів і переживань, народнопоетичної фантазії. Традиційно виділяють три фольклорні Роди, які мають певні Жанри : Народний епос – розповідні фольклорні […]...
30. Паралелізм Паралелізм (грецьк. parallelos – той, що рухається поряд) – аналогія, уподібнення, спільність характерних рис або чину. Найчастіше трапляється у синтаксичних ситуаціях, відомих із фольклорної традиції, принаймні за піснями легендарної Марусі Чурай, в яких витворюється психологічний П.: Як ми кохалися, як зерно в горісі, Тепер розійшлися, як туман по лісі! Як ми кохалися, як голубів пара, […]...
31. Опис звичаїв та новорічних обрядів українського народу (за оповіданням “Новолітування”) (1 варіант) З оповідання “Новолітування” я дізнався про обряди українського народу, які проводяться під час новорічних свят. Звичаї ці дуже цікаві і несуть в собі глибокий зміст. Я дізнався, що під час святкової вечері треба покласти на стіл сіно, а на покутті поставити житній сніп. В святковий вечір треба ставити дванадцять страв, бо дванадцять братів-місяців сходяться докупи. […]...
32. Пасквіль Пасквіль (італ. pasquillo – назва скульптурної групи у Римі, на якій вивішували сатиричні вірші (походить від прізвища дотепника, котрий жив поряд з нею) – наклепницький твір з безпідставними нападами на певну особу чи явище суспільного та національного життя. Прикладом П. на українську національну революцію може бути драма “Загибель ескадри” О. Корнійчука чи поема “Клич вождя” […]...
33. Анімалізм Анімалізм (лат. animal – жива істота) – художнє зображення тварин, птахів, комах, рослин та ін. крізь призму людського світовідчування, надання їм властивостей людського характеру. Яскравими прикладами А. вважаються фольклорні твори, передовсім казки про тварин та птахів, “Слово про Ігорів похід”, байки Л. Глібова, прозові (“Щука” І. Франка, “Лось” В. Гжицького, “Рудько” О. Ольжича, “Степова казка” […]...
34. Комунікація в мистецтві Комунікація в мистецтві (лат. соmmunісо – спілкуюсь, поєднуюсь) – своєрідний вияв суспільної природи мистецтва, твори якого виникають як результат співтворчості автора та реципієнта і виявляють свою естетичну вартість тільки в актах естетичного сприймання. У цьому сенсі письменник як автор твору спілкується з читачами – своїми сучасниками і нащадками, які, сприймаючи, інтерпретуючи по-своєму його твори, переосмислюють […]...
35. Твір на тему: Чи легко навчатися? (допис у газету) Чи легко навчатися? (допис у газету) Взагалі-то я люблю школу. Але іноді мені доводиться переживати жахливі миті. Здається, що все, кінець. Немає теперішнього, втрачена віра у майбутнє. Сутінки змінюються темрявою. Таких людей, як я, називають песимістами. Понад усе мені не подобається початок уроку. Я терпіти не можу ці страхітливі слова: “Іди відповідай!” Мені більше подобається […]...
36. Драматичні твори в українській літературі Драма (від гр. “дія”) – один з літературних родів, що зображує дійсність безпосередньо через висловлювання та дію самих персонажів, здебільшого призначений для сценічного втілення. Драма є специфічним видом мистецтва, який одночасно належить як літературі, так і театру. Лише в колективній творчості письменника, режисера, художника, композитора й акторів вона може стати помітним явищем літературно-мистецького життя. Відповідно […]...
37. Крістік Хрустік – розігрій моє серце у микрохвильовці Крістік Хрустік – розігрій моє серце у микрохвильовці Розігрій моє серце у микрохвильовці, І купи бубликів, завари чаю чи кави. Розгладь праскою усі нерівності, Які виникли позавчора між нами. Можеш дістати мій мозок із холодильника Таке враження, що ти інієм в ньому осів. Одного ранку не почувши будильника Я залишусь звуком серед твоїх снів. Нашу […]...
38. Екзотика Екзотика (грецьк. exotikos – чужий, іноземний) – незвичайні для мистецтва та літератури культурні явища, які на тлі традиції вражають особливими, “нетиповими” якостями. Саме такими сприймалися в Європі гаїтянські полотна П. Гогена, поетична збірка А. Кримського “Пальмове гілля” (1901) – українським читачем: Ох, арабські фоліанти! Вас несила вже читати; Бо розкинувсь сад запашний Під вікном моєї […]...
39. Патронім Патронім (лат. pater – батько, грецьк. опута – ім’я) – найменування персонажа модифікованим іменем його батька. Цей стилістичний прийом був відомий за Києво-руської доби: Чи не гоже було б нам, браття, Розпочати давніми словами Скорбну повість про Ігорів похід, Ігоря Святославовича? (переклад М. Рильського). У пізніші часи в Україні поряд із давньою формою П. з’явилася […]...
40. Поема Поема (грецьк. роіеmа – твір) – ліричний, епічний, ліро-епічний твір, переважно віршований, у якому зображені значні події і яскраві характери. Назва “П.” загальна, у літературознавстві частіше мовиться про конкретний жанровий різновид П.: ліро-епічну, ліричну, епічну, сатиричну, героїчну, дидактичну, бурлескну, драматичну і т. п. Виникла П. на основі давніх і середньовічних героїчних пісень, сказань, епопей, що […]...