Гомериди

Related posts:

1. Енеїда Вергілія – творче наслідування Гомерових поем “Енеїда” Вергілія – творче наслідування Гомерових поем Світову славу надав Вергілію його третій великий твір – героїчна поема “Енеїда”. У цій поемі зустрічаємо вже знайомі з поеми Гомера “Іліада” імена героїв. Так головний герой поеми Вергілія Еней був сином Анхіза й Венери, Анхіз же доводився двоюрідним братом троянському царю Пріаму. Таким чином, Вергілій ніби розповідає […]...
2. Рапсодія Рапсодія (грецьк. rhapsodia, від rhapto – шию та ode – пісня, або rhabdos – гілка та ode – пісня) – у давній Греції – уривок епічної поеми про богів та героїв (це ж стосується Гомерових “Іліади” та “Одіссеї”), що його виконував мандрівний професійний співець (рапсод), який замінив співця-імпровізатора (аеда). Замість ліри, як в аеда, він […]...
3. Адаптація тексту Адаптація тексту (лат. adapto – пристосовую) – спрощення тексту літературного твору, пристосування його для сприйняття дітьми або малопідготовленими читачами. А. т. широко застосовується при вивченні іноземних мов. А. т. творів художньої літератури вимагає збереження стилю письменника, оснащення елементів, що не піддаються адаптуванню, необхідними поясненнями. Прикладом А. т. є оповідання Марії Пригари за мотивами українських народних […]...
4. Образи героїв у “Іліаді” та “Одіссеї” ГОМЕР Давньогрецький поет, автор поем про Троянську війну: “Іліади” та “Одіссеї”. Час їх створення відносять до VIIIст. до н. є. Про Гомера існувало багато легенд? що він народився від бога, що був сліпим, що ходив дорогами Греції, співаючи свої поеми і заробляючи собі на прожиток. Декілька міст і островів змагались за право називатися батьківщиною Гомера. […]...
5. Ізометризм Ізометризм (грецьк. ISQS – рівний та metron – міра) – рівнометричність, притаманна квантитативному віршуванню, подеколи проявляється в силабо-тоніці, зокрема у байкових та акцентних віршах, а також у верлібрах (називають їх ще гетерометричними віршами). І. заснований на рівній кількості мор як одиниці часу для визначення короткого складу та однаковому характері стоп – одинакової комбінації довгих та […]...
6. Аед Аед (грецьк. aoidos – співець) – еллінський поет, котрий виконував епічний твір, акомпануючи собі на струнному щипковому інструменті – формінкзі, лірі чи кіфарі. Образ А. відтворено у поемі Гомера – найбільшого давньогрецького А. – “Одіссея” (демодок, Фемій). Традиція А. була досить сильною, передавалася з покоління в покоління (рід Гомеридів на о. Хіос чи Креофелідів на […]...
7. Дастан Дастан – У тюркомовних народів – оповідний вірш або поема про важливі суспільно-політичні події, подвиги героїв, пов’язані з ісламом, а також за мотивами “Тисячі й однієї ночі”, на сюжети, запозичені з поеми Нізамі “Лейлі і Меджнун” та ін. Відтак виникли твори “Ашуг-Гариб”, “Зохра і Тахір”, що співіснують поряд із “Кьор-Огли”, “Алпамиш” та іншими. епічними поемами. […]...
8. Відповідь на контрольне питання До теми “Життя та творчий шлях Г. Гайне” Назвіть перекладачів Г. Гайне з німецької. Російською мовою твори Гайне перекладали М. Лермонтов, А. Фет, Л. Мей, А. Майков, А. Григор’єв, М. Плещеев, М. Некрасов, М. Михайлов, О. Блок, В. Брюсов, С. Маршак та ін....
9. Марсійя Марсійя – елегійна, переважно моноримна поема на честь покійника, найдавніший жанр арабської Поезії, що постав на основі ритуальних похоронних оплакувань. Один із відомих поетів цього жанру – аль-Мугальхіль (VI ст.), котрий присвятив свої твори загиблому у бою братові. Звертався до М. перський поет Рудакі (елегія на смерть Шахіда Балхі), автор поеми “Шахнаме” Фірдоусі, зокрема у […]...
10. Біографічний метод у літературознавстві Біографічний метод у літературознавстві (грецьк, bios – життя, grаpho – пишу, metodos – шлях пізнання) – спосіб вивчення літератури, при якому біографія і особистість письменника розглядаються як визначальний момент творчості. Б. м. у л. вперше широко використаний французьким ученим Ш. Сент-Бевом у праці “Літературно-критичні портрети” (1836-39), котрий вважав за потрібне вивчати біографії великих людей, навіть […]...
11. Гекзаметр, або Гексаметр Гекзаметр, або Гексаметр (грецьк. hexdmetros – шестимірник) – метричний (квантитатичний) вірш шестистопного дактиля (- ∪ ∪), де в кожній стопі, окрім п’ятої, два коротких склади зможуть замінюватись одним довгим, витворюючи спондей. Остання стопа завжди двоскладова – хорей. Як правило, Г. має одну цезуру (після третього складу третьої стопи, а давньогрецький Г. – і після другого […]...
12. Еволюційний метод Еволюційний метод (лат. evolutio – розвиток) – метод у літературознавстві, що склався у 60-80-ті XIX ст. на основі культурно-історичної школи І. Тена, який в “Історії англійської літератури” спробував поширити закони природного добору на терени духовного життя, зокрема мистецтва. Його, послідовник Ф. Брунетьєр, автор книги “Еволюція жанрів в історії літератури” (1890), безпосередньо застосовував методи природознавства при […]...
13. Публій Вергілій Марон і його “Енеїда” Час правління імператора Октавіана Августа ознаменований залученням до відродження могутності імперії Риму найталановитіших письменників нового покоління, серед яких були лірик Горацій та епік Вергілій. Розбещеність верхівки суспільства, жадоба розкошів, стомленість народу війною – все потребувало високого рівня чеснот, які б стали еталоном для римлян. Цим естетичним ідеалом епохи стала монументальність, гармонійність і ясність у філософії […]...
14. Ідеї та образи поем стародавніх греків – “Іліади” та “Одіссеї” Ідеї та образи поем стародавніх греків – “Іліади” та “Одіссеї” Ці поеми, як і біблійні та євангельські оповіді, є вічними творами з історії людства та його культури. Саме на їхніх сюжетах побудовано багато шедеврів образотворчого мистецтва, музики та літератури. До них зверталися і звертаються кращі митці усіх часів і народів. Нам вони цікаві й як […]...
15. Краткое содержание Герман и Доротея – Гете Иоганн Вольфганг Герман и Доротея (Hermann und Dorothea) – Поэма (1797) Действие происходит в провинциальном немецком городке в период французской буржуазной революции. Поэма состоит из девяти песен, каждая из которых носит имя одной из греческих муз – покровительниц разных видов искусств. Имена муз определяют и содержание каждой песни. По дорогам, идущим от Рейна, тянутся обозы с беженцами. […]...
16. Енеїда (інша версія) (скорочено) – Марон Публій Вергілій Час правління імператора Октавіана Августа ознаменований залученням до відродження могутності імперії Риму найталановитіших письменників нового покоління, серед яких були лірик Горацій та епік Вергілій. Розбещеність верхівки суспільства, жадоба до роскошів, стомленість народу війною – усе потребувало високого рівня чеснот, які б стали еталоном для римлян. Цим естетичним ідеалом епохи стала монументальність, гармонійність і ясність у […]...
17. Поема Вергілія “Енеїда” як літературна обробка римських легенд про троянця Енея Як відомо, Вергілій написав свою славнозвісну “Енеїду” за ініціативою Августа. Він бажав у найурочистішій формі прославити імперію Августа, бо був її щирим прибічником. Грандіозне зростання Римської імперії потребувало для себе як історичного, так і ідеологічного підгрунтя. Але самих історичних фактів у подібних випадках буває замало. Тут завжди на допомогу приходить міфологія, роль якої в тому […]...
18. Щит Ахілла – епічне полотно античного світу (за поемою Гомера “Іліада”) Загадкова постать Гомера вабить своєю таємничістю і далекою минувшиною. Чи був насправді такий співець – питання і сьогодні відкрите. Не мали чіткого визначення щодо Гомера і античні дослідники. Людина-міф без чіткої дати народження. Сім міст претендували бути вітчизною Гомера. Поетові то приписували літературні творіння, то відбирали їх, та “Іліада” і “Одіссея” залишилися за Гомером навічно. […]...
19. Драматична поема Драматична поема – невеликий за обсягом віршований твір, в якому поєднуються жанрові форми драми та ліро-епічної поеми. В основу д. п. закладається внутрішній динамічний сюжет – власне, конфлікт світоглядних та моральних принципів при відсутності панорамного тла зовнішніх подій, перевазі ліричних чинників над епічними та драматичними. У світовій літературі д. п. відома з творів Й.-В. Гете […]...
20. Оспівування римської доблесті і величі Риму в поемі Вергілія “Енеїда” I. Передумови створення Вергілієм “Енеїди”. (Найвидатніший поет епохи Октавіана Августа – Публій Вергілій Марон – жив і творив у останнє століття до нашої ери. Найкращим його твором вважається епічна поема “Енеїда”, написана на прохання самого Октавіана Августа. Писав її поет у зрілому віці упродовж десяти років – до смерті.) II. Мета написання поеми “Енеїда”. (Поема […]...
21. Короткий опис творчості Михайла Москаленка МОСКАЛЕНКО Михайло Никонович переклав і видав твори В. Гюго, Ш. Бодлера, С. Маларме, А. Рембо, Сен-Жон Перса, П. Елюара, П. Еммануеля, Ф. Гарсіа Лорки, Т. С. Еліота, П. Неруди, Ю. Тувіма, А. Ахматової та інших поетів світу. Автор-упорядник книг “Златослов. Поетичний космос Давньої Русі”, “Українські замовляння”, співупорядник та співукладач видання “На ріках Вавілонських”....
22. Епопея Епопея (грецьк. еророііа, від epos – слово, розповідь та роіео – творити) – один із епічних жанрів, котрий домінував аж до появи роману. Е. бере свій початок у міфології та усній народній творчості. Е. в Стародавній Греції називали героїчний епос у вигляді великих циклів народних сказань, пісень і легенд, котрі оповідали про найбільш визначні історичні […]...
23. Казка Казка – один із основних жанрів народної творчості, епічний, повістувальний, сюжетний художній твір усного походження. В основі К. – захоплююча розповідь про вигадані події і явиша, які сприймаються і переживаються як реальні. К. відомі з найдавніших часів у всіх народів світу. Споріднені з іншими фольклорно-епічними жанрами – сказаннями, сагами, легендами, переказами, епічними піснями, – К. […]...
24. Мадх Мадх (араб. – славлення) – панегірик, поширений в арабській доісламській ліриці. Спочатку М. призначався для прославлення чеснот певного героя чи роду, а з VI ст. адресувався можновладцям, як, приміром, аль-Мусакай аль-Абді, котрий звеличував Амира ібн-Гінда. Невдовзі М. поширився і в тюркомовних літературах, ставши обов’язковим складником славослівної касиди, як, скажімо, “Полишила мене Суад… ” арабського поета […]...
25. Гомер – співець греків і троянців Гомер – співець греків і троянців Поеми “Іліада” та “Одіссея”, що були створені близько двох з половиною тисяч років тому, складалися із пісень, кожну з яких можна було виконувати окремо, як самостійну оповідь про ту чи іншу подію з життя її героїв. Можна собі уявити, що співака-оповідача (який у древніх греків називався аедом, а пізніше […]...
26. Ізохронізм Ізохронізм (грецьк. isos – рівний та chronos – час) – рівночасся; принцип ритмічної організації вірша, котрий полягає у поділі його на ритмічні групи, рівні між собою у часі їх вимови. На основі І. будувалося античне віршування, а також східне (аруз), класичне китайське, санскритські джаті тощо. Принцип І. складає платформу тактометричної системи російського віршознавця О. Квятковського. […]...
27. Нагнибіда Микола – Біографія Микола Львович Нагнибіда – український поет, перекладач із словацької та білоруської літератури. Заслужений працівник культури Білорусі. Народився 7 вересня (20 вересня) 1911 в селі Попівці (тепер Смирнове Куйбишевського району, Запорізької області) в родині сільського фельдшера. Працював на заводах, новобудовах “дніпрогесу”, де почав поетичну творчість. Навчався у Комуністичному інституті журналістики (Харків), Київському педагогічному інституті. Учасник другої […]...
28. Мандри Одіссея (за твором Гомера) Мандри Одіссея (за твором Гомера) Ім’я легендарного Одіссея відомо, мабуть, кожному в світі як символ довготривалого повернення на Батьківщину через багато пригод. Мандри Одіссея описані в “Одіссеї”, яка написана не послідовно, а з використанням ретроспективної композиції. Повернення Одіссея на рідну Ітаку тривало довгих десять років. Розповідь про перші три роки мандрів міститься в спогадах, про […]...
29. Сублімація Сублімація (лат. sublimo – звеличую, підношу) – перенесення творчої енергії із соціально та культурно осуджуваних теренів (зокрема, сороміцьких) на вищі, піднесені. Одними з перших зауважили цю проблематику німецькі письменники-романтики (Новаліс) та філософи (А. Шопенгауер, Ф. Ніцше). На початку XX ст. поняття “С.” досить широко використовувалось у теорії психоаналізу. За його допомогою З. Фрейд намагався пояснити […]...
30. Пеон, або Пеан Пеон, або Пеан (грецьк. раіаn, раіеоn, раіon – цілитель, спаситель) – в Елладі – хоровий гімн на честь бога поезії та сонця Аполлона, названий за одним з образів Гомерової “Іліади”, згадується як офірна та бойова пісня. П. літературно оформився у Спарті (VII ст. до н. е.) зусиллями критянина Фалета. Відомі автори П. – Алкман, Вакхілід, […]...
31. Літота Літота (грецьк. litotes – простота, помірність) – троп, різновид метонімії (протилежний за значенням гіперболі), в якому міститься художнє поменшування величини, сили, значення зображуваного предмета чи явища. Приклад Л. з вірша М. Вінграновського “Поїхали у Сквиру, на гриби… “, котрий у пуанті розкривається трагічним завбаченням: Ми карасів наловим до обіду І серцем захмелієм як на те, […]...
32. Відповідь на контрольне питання До балади Ф. Шіллера “Рукавичка” Хто перекладав баладу Ф. Шіллера “Рукавичка” з німецької? Російською першим переклав В. Жуковський, а потім М. Лермонтов....
33. Епітома Епітома (грецьк. epitome – надріз, витяг, стислий виклад) – скорочений варіант художнього твору, особливо поширювався у давній літературі, переписуваній від руки. Випадки Е. трапляються і в сучасній літературній практиці: “Калевіпоег” в переказі Е. Рауда (переклад О. Завгороднього), “Іліада” Гомера в переказі Катерини Гловацької, “Гаргантюа і Пантагрюель” Ф. Рабле в переказі Ірини Сидоренко та ін....
34. Акмеїзм Акмеїзм (грецьк. акті – вищий ступінь чи якість чого-небудь) – стильова течія в російській поезії, що виникла на початку XX ст. як один із шляхів авангардизму. Група митців на чолі з М. Гумільовим (Анна Ахматова, М. Кузмін, О. Мандельштам, М. Зенкевич, В. Нарбут) утворила “Цех поетів”, виступаючи на сторінках часопису “Аполлон”. Естетичними засадами акмеїстів були […]...
35. Глосолалія Глосолалія (грецьк. glossa – мова і lalein – говорити) – мовленнєвий потік з порушенням мовних нормативів, що проявляється під час ворожінь, замовлянь, магічних ритуальних дійств. Елементи Г. спостерігаються у мовленні дитини, котра не лише засвоює національний словник, а й активно займається словотворенням. На цю особливість звернув увагу В. Шкловський, обгрунтовуючи право футуристів на мовні експерименти. […]...
36. Бурлеск Бурлеск (італ. burlesque від bиrlа – жарт) – вид комічної, пародійної поезії та драматургії, генетично пов’язаний із народною сміховою культурою, акцентований на свідомій невідповідності між змістом і формою. Найраннішим прикладом Б. вважається “Батрахоміомахія” – сутичка жаб і мишей, пойменованих за аналогією до персонажів “Іліади” Гомера. Б. набув популярності у європейських літературах XVII-XVIII ст., особливо у […]...
37. Культурно-історична школа Культурно-історична школа – група вчених, які досліджували твори мистецтва в культурно-історичному контексті, у зв’язку з середовищем, що породило їх. К.-і. ш. в літературознавстві виникла в Європі в середині XIX ст., коли в літературознавстві визріли ідеї історизму. Важливий поштовх культурно-історичним дослідженням дав німецький вчений І. Гердер (1744-1803), який вважав, що поняття “література” включає не всі художні […]...
38. Атрибуція Атрибуція (лат. attributio – визначення, приписування) – одна з проблем текстології, що полягає в установленні авторської приналежності художнього твору, виданого анонімно чи підписаного псевдонімом, а також на випадок містифікації. Водночас А. покликана з’ясувати достовірність (автентичність) цього твору, його автора, місце й час його написання, аргументовано спростувати сумніви щодо авторства, які спорадично виникають довкола імен, скажімо, […]...
39. Ізборник Ізборник – архаїчна рукописна хрестоматія, що містила різні вислови, уривки із богословських творів тощо, поширювалася на землях Київської Русі. Найдавніша така пам’ятка – “Ізборник 1073”, переписаний для київського князя Святослава з болгарського оригіналу, складеного на початку X ст., має понад 380 статей, що належать 25 авторам (переважно візантійським духовним письменникам), зокрема Георгію Хіровоску, котрий написав […]...
40. Онєгінська строфа Онєгінська строфа – строфічна форма, винайдена 0. Пушкіним для написання роману у віршах “Євгеній Онєгін” з використанням таких джерел, як сонет та октава. О. с. – чотирнадцятирядкова зі схемою римування: абабввггдеедєє. У всіх чотиривіршах чергуються окситонні рими з парокситонними, кожна строфа чотиривірша починається з парокситонної рими, останні два рядки охоплені суміжним окситонним римуванням. Поему 0. […]...