Два хлопчики – Бровченко Володимир
Два хлопчики в зелену пору року
До лісу вийшли,- вікових дібров.
Один із них прискалив миттю око
Й прикинув діловито: “Скільки дров?”
А навкруги і щебетало, й квітло,
Як сто віків тому, так і тепер…
Не стримавсь другий хлопчик:
“Скільки світла!”
Промовив і, схвильований, завмер.
Два хлопчики… І ліс так пильно в вічі
Дививсь сусідам димокурних труб.
Він ще не знав, хто буде тут лісничим:
Чи садівник життя, чи дроворуб…
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Ольга Анцибор – Хлопчики-соколики Хлопчики-соколики, Дорогі хлоп’ята, Як мені не хочеться, Вас самих лишати. Буду про вас думати, Буду сумувати, Привезу гостинця вам, Як буду вертатись. Пам’ятайте й ви мене, Згадуйте частенько, Розставання буде в нас Зовсім коротеньким. Я приїду ввечері, Примчуся скоренько, Стрінуть мене хлопчики, Зайчики рідненькі. Поцілую ніжно вас Пригорну до серця. А якщо нашкодите То задам […]...
- Бесіди з внучкою про хліб – Бровченко Володимир І. НЕдОЖАТА НИВА В серпні не брали ми в руки серпи, Бо руки тримали зброю, Бо наші достиглі пшеничні степи Були тоді полем бою. Нива – по колосу ходять зайці! Місяць над степом стоїть в караулі. З боку одного – наші бійці, З другого ворог – на відстані кулі. Нібито тихо. Тривожний ландшафт1 , Білі […]...
- Як хлопчики рятували лося (за оповіданням Є. Гуцала “Лось”) Є люди, які не лише на словах люблять природу і готові її захищати. Двоє хлопчиків з оповідання Є. Гуцала “Лось” своїм мужнім вчинком показали, як треба любити природу. Сюжет оповідання простий і трагічний. Старий лось вийшов із заповідного лісу на берег річки. Стояв чудовий зимовий ранок. Обережно ступаючи по льоду, лось наблизився до ополонки. Не […]...
- Володимир Бровченко – Бесіди з внучкою про хліб БЕСІДИ З ВНУЧКОЮ ПРО ХЛІБ І. НЕДОЖАТА НИВА В серпні не брали ми в руки серпи, Бо руки тримали зброю, Бо наші достиглі пшеничні степи Були тоді полем бою. Нива – по колосу ходять зайці! Місяць над степом стоїть в караулі. З боку одного – наші бійці, З другого ворог – на відстані кулі. Нібито […]...
- Володимир Бровченко – Відболілий цвіт ВІДБОЛІЛИЙ ЦВІТ То завжди так було в Україні, Яку, на диво, завойовники не добили: На руїні Вискакували, як у Кіо із скрині, Або ліліпутики, або дебіли. Правда, траплялися і герої, Але то… ще до зруйнування Трої. Ах ви ж мої дебіляточка! На голівці шапочка, на спині латочка… Цинічно, публічно, Денно і нічно Хваляться, хто з […]...
- Володимир Бровченко – Чарівник ЧАРІВНИК В рожево-білії папахи Вбира весна розлогий сад: Здаля, немов незнані птахи, На білих ніжках стали вряд Пармен, антонівки, ранети… Природо мила, чарівна! Зберись отут усі поети – Не оспівать їм сад сповна. Тут головний один хазяїн – Степан Петрович, садівник, Спитай дітей, і кожен знає, Що садівник той – чарівник. Він розмовляє з деревами […]...
- Володимир Бровченко – Біографія Володимир Якович Бровченко (1 червня 1931, Мала Виска – 20 серпня 2013) – український поет та громадський діяч. Бровченко Володимир Якович народився 1 червня 1931 р. в м. Мала Виска на Кіровоградщині. Першого вірша опублікував в районній газеті в 1951 р. Закінчив Одеський технологічний інститут. Був засновником і першим редактором херсонської обласної молодіжної газети (тепер […]...
- Бровченко Володимир – Біографія Народився 1 червня 1931 р. в с. Мала Виска, тепер місто Кіровоградської області. По початку війни брав участь у бойових дій, за що отримав статус учасника війни та нагороджений орденами та медалями. Після закінчення середньої школи вступив 1955 р. до Одеського технологічного інституту харчової та холодильної промисловості. Саме в студентські часи, 1951 року, у маловисківській […]...
- Володимир Бровченко – Першоздоровкання ПЕРШОЗДОРОВКАННЯ Жив у нас на селі коло яру Незвичайний Роман – чарівник. Хоч насправді, які вже там чари. Гречкосійний собі чоловік Мав якусь таємничу планиду – Хто б про нього і що не казав,- Завжди першим промовить “добридень” Ще й рукою торкне картуза. Щось він знав, той химерний кутчанин. Загадаєш: от першим скажу. Та не […]...
- Володимир Бровченко – В зеніт криваво плив двадцятий вік В ЗЕНІТ КРИВАВО ПЛИВ ДВАДЦЯТИЙ ВІК В зеніт криваво плив двадцятий вік. Мене згубила на базарі мати. Тоді когось ловили. Хтось утік. Ловці доконче мали упіймати. Заходила облава від ріки, Стріляли й не по-нашому кричали Нещадні іноземні вояки І найманці – домашні яничари. Тоді я ще допетрати не вмів, Що серед нас, забитих і сумирних, […]...
- Володимир Бровченко – Віршинки дивні – добрі й противні ВІРШИНКИ ДИВНІ – ДОБРІ Й ПРОТИВНІ *** Якось зустрілись Біл з дебілом, Щоб визначить, де чорне, а де біле, Та поділити все навпіл. Поговорили любо-мило… Звідтоді став дебіл – Дебілло, Хоч морда видає – дебіл. *** Просвистіли… То й я свищу, Сам пан над собою. Не боїться мокрий дощу, А голий розбою, Великий мистецький “вибух” […]...
- Володимир Сосюра – Я Вас любив, а Ви ніколи Я Вас любив, а Ви ніколи Мене любити не могли, І от погасло сонця коло, Й мої троянди одцвіли. Немов підрізані ножем, Як і моя надія світла, О, як вони тяглись до світла Крізь тьму з благанням і плачем! Але не вбить любов чудесну, Що так сіяла в їх сльозах… Вони умерли, щоб воскреснуть В […]...
- Патріоти – Самійленко Володимир Два хлопці укупі стояли, А третій дививсь оддалі, Як ті гаряче розмовляли Про долю своєї землі. Один у широкій промові Народні права боронив; Він докази всі наукові По пунктах як слід розложив. Народну окремість натури, І склад особливий думок, І давність своєї культури,- Довів він усе те з книжок. А другий про теє доводив, Як […]...
- А ви змогли б? – Маяковський Володимир А вы могли бы? Я сразу смазал карту будня, Плеснувши краску из стакана; Я показал на блюде студня Косые скулы океана. На чешуе жестяной рыбы Прочел я зовы новых губ. А вы ноктюрн сыграть могли бы На флейте водосточных труб? 1913 А ви змогли б? Я вмить закреслив карту буднів, Хлюпнувши фарбами зі склянок. Відкрив […]...
- Павло Мовчан – “Відкривши тихенько повітряні двері… “ Відкривши тихенько повітряні двері І звузивши очі, я в світло вступив: Літали ромашки легкі, білопері, Сталився на вітрові сонячний спис. Вступало у згоду з блакитним – зелене; Сприймаючи світло, мій зір віддавав І смуток високий, і радість священну Так, ніби із мене ще хтось виглядав… Він світла боявся завжди, а сьогодні, Примруживши очі, так пильно […]...
- Володимир Самійленко – Патріоти ПАТРІОТИ Два хлопці укупі стояли, А третій дививсь оддалі, Як ті гаряче розмовляли Про долю своєї землі. Один у широкій промові Народні права боронив; Він докази всі наукові По пунктах як слід розложив. Народну окремість натури, І склад особливий думок, І давність своєї культури,- Довів він усе те з книжок. А другий про теє доводив, […]...
- Павло Мовчан – Відбиток І Ці віддзеркалення, як натяк на життя, На заплощинне, заприсутнє, інше… Де води вод незрушені стоять І де душа співає голосніше… І так затято дмухав в і н на скло, І посміхавсь улесливо відбитку, Немов за ним щось зриміше було, Мов торочив із потойбіччя нитку. Там – час відсутній, світ же – молодий, Осріблений, лункий – […]...
- Володимир Лучук – Заблудилась пісенька Несла пісенька із лісу Козубок суниць. Заблудилась пісенька Між густих ялиць. Рвала пісенька у лузі Цвіт рясних купав. Заблудилась пісенька Між зелених трав… Не журися, пісенько, Ти ж тут не одна! – Відгукнулась пісеньці Далина. Бережечком понад морем Пісенька ішла – Черепашку-рапару У піску знайшла. Ми в мандрівці Радісно літо провели, Пісеньку додому Привели....
- Патріоти (скорочено) – Самійленко Володимир Два хлопці укупі стояли, А третій дививсь оддалі. Як ті гаряче розмовляли Про долю своєї землі. Один у широкій промові Народні права боронив; Він докази всі наукові По пунктах як слід розложив. Народну окремість натури, І склад особливий думок, І давність своєї культури, – Довів він усе те з книжок. А другий про теє доводив. […]...
- Гей, рум’яні мої небокраї… – Сосюра Володимир Гей, рум’яні мої небокраї, Ви, міста, гомінливі кругом! По країні весна пролітає І шумить журавлиним крилом. Пролітає над полем, над гаєм, Сипле квіти з ясного чола. Їй у відповідь серце співає, Стільки в ньому і світла, й тепла! Вся вона, як усмішка дитини, Як усмішка дитини у сні… І пливуть, як веселки, години, І вітання, […]...
- Володимир Сосюра – Васильки Васильки у полі, васильки у полі, І у тебе, мила, васильки з-під вій, І гаї синіють ген на видноколі, І синіє щасті у душі моїй. Одсіяють роки, мов хмарки над нами, І ось так же в полі будуть двоє йти, Але нас не буде. Може, ми квітками, Може, васильками станем – я і ти. Так […]...
- Червона зима – Сосюра Володимир I Лисиче над дінцем… де висне дим заводу, Музика у садку та потяг в сім годин… Вас не забуть мені, як рідну Третю Роту… Про вас мої пісні під сивий біг хвилин… На щебінь часто ми до Сущенка ходили, За це платили нам щоденно четвертак. Та по ночах дівчат в половниках любили… О свіжий дух […]...
- Семенко Михайль – Подорож Я ходив з нею, далеко були ми – Обходили немало поля і попали в ліс. Скільки прани – бо не були ми злими – Я звідти в кімнату приніс! Сьогодні сиджу. Не вабить синій сніг. У дзеркалі дививсь на риси. Не бачив сад моїх сьогоднішніх ніг. Цілий день пробув і самотньо згризся....
- Володимир Кучерявий – Ти там, де сонце сходить уночі Ти там, де сонце сходить уночі, Я тут – де ніч вкладає всіх у ліжко. Пишу Тобі, що зараз на душі І як до щастя залишилось трішки. Ти там, де всі забули про любов, А я у потойбіччі, де кохання… Якби ж я знав до безлічі багато мов, То мова слів була б, повір, остання. […]...
- Учитель – Сосюра Володимир Учитель мій! Як ми тебе любили, Як слухали тебе в полоні юних мрій! У пам’яті моїй тримає років сила Твій тихий карий зір і кашель твій сухий. Ти нас повів закохано і сміло В незнаний світ, чудесних повний чар. В твоїх словах, що ми в серцях лишили, Пізнали ми любові й дружби жар. Закони вод, […]...
- Герасим’юк Василь – Тоді ми зникли в лісі Тоді ми зникли в лісі… Кроків шість – І там твій сміх і крок! Слабого світла Пучок з-між віт – ти зблідла. З того літа Він там живе між афин і дощів, Твій сміх. Туди – шість кроків і смерік. Йому не відлунати, не пропасти. Не дався звіру – й вітрові не вкрасти Його. Зайшов […]...
- Павло Глазовий – Історія хвороби Занедужав наш Омелько, кілька літ хворів. Побував у кабінетах різних лікарів. Пив навари і мікстури, порошки ковтав, Доки висох, як тараня, аж зеленим став. На дослідження в лікарню він недавно ліг. Терапевт його оглянув з голови до ніг. Всю історію хвороби пильно прочитав – Скільки з’їв Омелько ліків, скільки поковтав. Прочитав і довго думав: дати […]...
- Володимир Винниченко – Момент Володимир Винниченко Момент (Із оповідань тюремної Шехерезади) І раз Шехерезада так почав своє оповідання: – Слухайте. Було це навесні. Ви ще пам’ятаєте, що то таке весна? Пам’ятаєте небо, синє, глибоке, далеке! Пам’ятаєте, як ляжеш в траву десь, закинеш руки за голову і глянеш у це небо, небо весни? Е!. Ну, словом, було це навесні. Круг […]...
- Володимир Лучук – дарунки для мами (Збірка) 1985 рік, видавництво “Веселка” ЗАБЛУдИЛАСЬ ПІСЕНЬКА Несла пісенька із лісу Козубок суниць. Заблудилась пісенька Між густих ялиць. Рвала пісенька у лузі Цвіт рясних купав. Заблудилась пісенька Між зелених трав… Не журися, пісенько, Ти ж тут не одна! – Відгукнулась пісеньці Далина. Бережечком понад морем Пісенька ішла – Черепашку-рапару У піску знайшла. Ми в мандрівці Радісно […]...
- Дмитро Лазуткін – “Реквієм” За законами математики – Мінус доля на мінус час… Небо ридма ридає, солдатики, Небо ридма ридає по вас. Хтось на мапі звіряв маршрути, Хтось дививсь на зірки з печер… Нерозкритими парашутами Рахуватимуть вас тепер. По розмоклій траві розкидано, Збиті сонця, немов бурштин. Нині небо ридає ридма, Диким полем гірчить полин. Батьківщина або територія… Кожен сам […]...
- Фединишинець Володимир – Біографія Фединишинець Володимир Степанович народився 9 травня 1945 року в с. Репинний Волівецького району Закарпатської області. Закінчив філологічний факультет Ужгородського державного університету. Пише українською та російською мовами. Автор збірок поезій “Білий камінь”, “Секунди серця”, “Сині серпантини”, “Симетрія”, “Едельвейси”, “Срібні силуети”; повістей та оповідань “Свято білої музейної ворони”; роману “Бранці лісу”; книг для дітей “Михайликові голуби”, “Хитрун […]...
- Поема Миколи Руденка – Рогніда і Володимир 1 Буває, нами володіє Не хід планет, а звук Легкий. Завваж: якби не ця подія, Світ був би зовсім не Такий. Кого історія впечата В свої скрижалі – хто це Зна? Жили у Полоцьку дівчата, Можливо, й кращі, ніж Княжна. Що в тій Рогніді? І донині Це таємниця тих часів, Коли суворий син рабині Престол […]...
- Володимир Винниченко – Салдатики В оповіданні “Солдатики! змодельовано одну з типових подій, пов’язаних з придушенням селянських заворушень. Цей “малюнок із селянських розрухів є надзвичайно талановитою, глибоко психологічною замальовкою тих складних процесів, що відбулися р українському селі на початку XX ст. “А сталося це якось несподівано. До вчорашнього дня жило собі село, як і перше, голодали, боліли, умирали, а тепер […]...
- Володимир Винниченко – Салдатики (СКОРОЧЕНО) Володимир Винниченко Салдатики (СКОРОЧЕНО) Малюнок із селянських розрухів Сірий холодний березневий ранок. Хмари темним густим димом нависли над селом і повзуть кудись далеко-далеко. Січе пронизуватий тонкий дощик. В кінці села, при самій дорозі, стоїть велика валка селян і чогось чекає. “Худі, бліді лиця та похмурі і болісно сердиті, очі дивляться кудись у поле за невеличкий […]...
- Салдатики! (скорочено) – Винниченко Володимир (1880-1951) Малюнок із селянських розрухів Сірий холодний березневий ранок. Хмари темним густим димом нависли над селом і повзуть кудись далеко-далеко. Січе пронизуватий тонкий дощик. В кінці села, при самій дорозі, стоїть велика валка селян і чогось чекає. “Худі, бліді лиця та похмурі і болісно сердиті, очі дивляться кудись у поле за невеличкий лісок… ” Аз […]...
- Васильки скорочено – Сосюра Володимир Васильки у полі, васильки у полі, і у тебе, мила, васильки з-під вій, і гаї синіють ген на видноколі, і синіє щастя у душі моїй. Одсіяють роки, мов хмарки над нами, і ось так же в полі будуть двоє йти, але нас не буде. Може, ми квітками, може, васильками станем – я і ти. Так […]...
- Володимир Сосюра – Знов село ЗНОВ СЕЛО Знов село. По блакитному трапу сходить сонце над маревом нив. Я в пальті і у фетровій шляпі, де колись у свитині ходив. Де колись неповторного літа одягнув я, смуглявий юнак, коли став на заводі робити, не свитину, а теплий піджак. Роки йшли силуетами станцій, що минали на фоні заграв, коли я гострооким повстанцем […]...
- Володимир Винниченко – Краса і сила Уже перша збірка творів Винниченка “Краса і сила” (1906) виділялася в тогочасній прозі своєрідною, не традиційною манерою письма. Головною рисою оповідань, що увійшли до неї (“Краса і сила”, “Заручини”, “Голота” та ін.), була сувора реалістичність – аж до використання натуралістичних прийомів. Ці твори відзначаються колоритністю малюнка, динамічністю розповіді, в якій значне місце належить діалогам, котрі […]...
- Володимир Сосюра – Мазепа ПРОЛОГ О, як люблю я рідний край І в щастя мить і у негоду! Дунай, дунаю мій, дунай, Ти у піснях мого народу. Я бачу вод твоїх розбіг І постать, зігнену судьбою, Над стародавньою рікою І сльози у очах старих. А він колись гігантом був, В його руках були мільйони Людей… та “Бог мене забув, […]...
- Володимир Винниченко – Раб краси В творі “Раб краси” аналізуються такі модерністські особливості як конфлікт індивида і середовища, роздвоєння особистості. Дядько Софрон і Василь лежали вже другий тиждень на сьому невеличкому подвір’ї за станцією, день і ніч сплячи під кучерявими берестками. Іноді тут з’являлись наймачі, прикажчики з економій або мужики. Тоді дядько Софрон і Василь разом з іншими, такими ж, […]...
Твір-опис картини пейзажу васильківського.