Дяченко Михайло – Крути

Related posts:

1. До молоді – Старицький Михайло На вас, завзятці-юнаки, Борці за щастя України, Кладу найкращії думки, Мої сподіванки єдині. В вас молода ще грає кров, У вас в думках немає бруду, Палає в серці ще любов До обездоленого люду.. Не занехайте ж ви її, Не розгубіть по світі всує, Нехай вона ваш дух гартує У чесній, славній боротьбі! Бо стоголовий людський […]...
2. Поміж березами дівча іде – Стельмах Михайло Рожевий схід. Галуззя молоде Пісні виспівує привітні. Поміж березами дівча іде У хусточці блакитній. Рукою гладить пасмо золоте, Іде, співаючи, в долину… І, може, більше дівчину ніде Ніколи не зустріну. Стою під кленом біля джерела – У серце йдуть пісні привітні. А дівчина, як молодість, пішла У хусточці блакитній....
3. Михайло Старицький – До молоді ДО МОЛОДІ На вас, завзятці-юнаки, Борці за щастя України, Кладу найкращії думки, Мої сподіванки єдині. В вас молода ще грає кров, У вас в думках немає бруду, Палає в серці ще любов До обездоленого люду.. Не занехайте ж ви її, Не розгубіть по світі всує, Нехай вона ваш дух гартує У чесній, славній боротьбі! Бо […]...
4. Юлія Алейнікова – Ми будемо жити далі, друже Ми будемо жити далі, друже, У кожного власний куточок щастя. І ти, чужий і вдавано байдужий, Для мене лишишся таким же прекрасним. Ми будемо жити далі. Тихо, Буденно, неначе ми ледь знайомі. Короткі розмови з нервовим сміхом, Непрохані спогади як судоми. Ми будемо жити далі. В темпі, Змінимо думку, місця й партнерів. З тобою бувало […]...
5. Стельмах Михайло – Літо-літечко (Збірка) 1972 рік, видавництво “Веселка” ЛІТО-ЛІТЕЧКО Стоять веселі соняхи у цвіті, На їхніх віях досвіт будить бджоли – Це степом, наче мати, ходить літо, І колос нам віщує добру долю. Ой літечко-літо – Пшениця-яриця, Та дзвін медоцвіту, Та схилене жито. У житі, як в хаті, живе перепілка, У неї дрібненьких діток аж вісьмірко, Та гарно маленьким […]...
6. Борвій – Старицький Михайло Чорне хмарище встає повагом, Заступає світ, стеле темряву; Розпанахалось, завихрилося, Мов страховище з пекла зрушене, Сгорта навкруг землю крилами, Оперезане скрізь гадюками Сизо-білими, волохатими, Що сплітаються, розплітаються І звисають вниз грізним кетягом… Душно, млосяно, і задуха та Мов гнітить усе важким каменем: Ані способу вільно дихати, В голові гуде, думи сковані, В серці млявому – […]...
7. Михайло Коцюбинський – З глибини Михайло Коцюбинський З ГЛИБИНИ ХМАРИ Коли я дивлюсь на хмари, ті діти землі і сонця, що, знявшись високо, все вище і вище, мандрують блакитним шляхом, – мені здається, що бачу душу поета. Я впізнаю її. Он пливе, чиста і біла, спрагла неземних розкошів, прозора і легка, з золотим усміхом на рожевих устах, тремтяча бажанням пісні. […]...
8. Intermezzo (більш стислий переказ) скорочено – Коцюбинський Михайло Intermezzo Присвячую кононівським полям Дійові особи: Моя утома, Ниви у червні, Сонце, Три білих вівчарки. Зозуля, Жайворонки, Залізна рука города, Людське горе. Залишилося тільки спакуватися. Це було одне з тих численнії треба, які ліричного героя так втомили, які нагадували йому “мне гоголового звіра”. Увільнитися від цього можна лише на деякий чаї бо, як говорить герой, […]...
9. Михайло Коцюбинський – Intermezzo (Стислий переказ, дуже скорочено) Михайло Коцюбинський Intermezzo (Стислий переказ, скорочено) Дійові особи: Моя утома. Зозуля. Ниви у червні. Жайворонки. Сонце. Залізна рука города. Три білих вівчарки. Людське горе. Герой збирається в дорогу, треба тільки зібратися. Але навіть таке маленьке “треба” викликає у нього небажання щось робити, порив опиратися всім численним обов’язкам. Місто втомило його своїм гамором та багатолюдністю, своєю […]...
10. Intermezzo (дуже стисло/скорочено) – Коцюбинський Михайло Новела Присвячую кононівським полям Дійові особи: Моя утома. Зозуля. Ниви у червні. Жайворонки. Сонце. Залізна рука города. Три білих вівчарки. Людське горе. Герой збирається в дорогу, треба тільки зібратися. Але навіть таке маленьке “треба” викликає у нього небажання щось робити, порив опиратися всім численним обов’язкам. Місто втомило його своїм гамором та багатолюдністю, своєю чорнотою й […]...
11. Михайло Коцюбинський – Intermezzo (Скорочений переказ, дуже стисло) Михайло Коцюбинський Intermezzo (Скорочений переказ, дуже стисло) Присвячую кононівським полям Дійові особи: Моя утома, Ниви у червні, Сонце, Три білих вівчарки. Зозуля, Жайворонки, Залізна рука города, Людське горе. Залишилося тільки спакуватися. Це було одне з тих численнії треба, які ліричного героя так втомили, які нагадували йому “мне гоголового звіра”. Увільнитися від цього можна лише на […]...
12. До України – Старицький Михайло Моя Україно! Як я тебе любив! Твої луги, твої степи розлогі, Дніпра ревучого славетнії пороги І хвилі золоті твоїх шовкових нив. Як я любив в садочках вишняку Твої білесенькі, немов хустини, хати, Поважну річ старих дідів чубатих І регіт дітвори в жартливому танку. Як я любив в ніч теплу, весняну Чуть пугача з діброви тихий […]...
13. Слабошпицький Михайло – Передмова (Микола Руденко – знаний і незнаний) Два десятиліття відсутності в літературному процесі республіки, власне, цілковитого літературного небуття (його книжки було вилучено з бібліотек, твори не друкувалися, ім’я не згадувалося), – строк справді великий. За цей час виросло багато читачів, які ніколи навіть не чули про Миколу Руденка. І вони тільки відкривають його для себе, мабуть, дуже дивуючись несподіваним зигзагам цієї долі, […]...
14. Виклик – Старицький Михайло Ніч яка, господи! Місячна, зоряна: Ясно, хоч голки збирай… Вийди, коханая, працею зморена, Хоч на хвилиночку в гай! Сядем укупі ми тут під калиною – І над панами я пан… Глянь, моя рибонько, – срібною хвилею Стелеться полем туман; Гай чарівний, ніби променем всипаний, Чи загадався, чи спить? Он на стрункій та високій осичині Листя […]...
15. Михайло Григорів – Вигнання без меж Прозорі шатра Відслонюють Непоквапливу повняву Зауважень Води Незримі плем’я Підростаючих Ран – Прорив Безперебіжний...
16. Михайло Коцюбинський – Під мінаретами Оповідання “Під мінаретами” було написане у 1892 році під час роботи Коцюбинського на посаді члена урядової філоксерної комісії, яка вела боротьбу з шкідником винограду на території Молдавії і Криму (1892-1897). Це дало можливість письменнику, як він сам зазначає, “добре пізнати край, а також звичаї і мову тих народів, які заселяють його”. Так виникли оповідання з […]...
17. Михайло Плосковітов – У свята Коли вночі у дім, квартиру, хату Прийде Різдво, ялинка і вогні – Згадай, хоч на хвилинку, про солдата, Який в окопі мерзне на війні. Який своє Різдво зустріне в полі Під кулі свист і вітру коляду… Хай спогад твій йому тамує болі, Хай щира згадка піднімає дух, Бо в цьогорічнім році щастя й туга Змішались […]...
18. Михайло Павлів – до тебе Я іду до тебе, мила, Хоч ти цього і не знаєш, Але вірю – своїм серцем Нашу зустріч відчуваєш. Вийдеш ти з своєї хати, Лиш поглянеш на дорогу І подумаєш про себе, – Наче хтось іде знайомий. А впізнаєш, не повіриш, Скажеш, – це не може бути, Він не мав прийти сьогодні Й на стежину […]...
19. Семенко Михайль – Осінь Осінь похмура йде Хмари дощі тумани Осінь у серце веде Смуток нежданий Холод суне німий В душу вповзає мла Осінь серпанок густий Ти принесла Ради не дам собі В серці моїм мовчання Спогад ридає в журбі Давнє кохання. 24. VIII. 1913. Київ...
20. Михайло Григорів – Словник Порожніє замах води Даленіє пересторога часу Мов сіль Перечислених Руж Ятриться Зморшка саду Січень-червень 1997...
21. Мак цвіте – Стельмах Михайло Степами турки і татари На конях мчать, мов чорні хмари, І згаром дихає земля – Навкруг пожари, як петля, Й петлю розкручує ординець: Він одшукав живий гостинець – Дівча біжить босоніж в бір. Її він схопить у ясир, В прокислу зашморгне сирицю Й продасть у Кафі з торговиці. І сльози дівчини, й життя Проп’є без […]...
22. Рідня – Стельмах Михайло Обминувши луг, що вкрився міддю, Слід до хати губиться в бору. В хаті пахне парене обіддя, Сік густий покрив кору. На корі зі мною стельмах сивий, Поруч шпиці віялом лягли. Ми майструєм, щоб шляхи щасливі Під колесами гули. У роботі дні пливуть чудові, І надвечір я іду щодня В гомінкі бори соснові, Де живе моя […]...
23. Михайло Плосковітов – Вишнею За літом коротким все глибше синішають далі, Над маковим цвітом затихли сюїти джмелів, Оздоблені в золото, перші свої медалі На груди широкі ясен статечний одів. І топчуться дні на обвітрених спекою мітлах, В підкачаних аж до колінець дитячих штанцях, Так дивно – за літо – удруге вишня розквітла, І мов нареченій світлість їй так до […]...
24. Поету – Старицький Михайло Як ніч насувається туча І млою небо окрива, Гуркоче грім, а буря злюча Дуби з коріннями вирива, Здіймає, гонить хвилі гори На почорнілім, лютім морі; Реве, і стогне, і рида, І човна бідного гойда Понад безоднею хисткою… Пловець, погинеш в боротьбі! Куди й боротися тобі З тією силою сліпою? – Не одного борця вона Уже […]...
25. Михайло Плосковітов – Ти, осене Ти, осене, зітхаєш у кутку Вікна мого, на теплім підвіконні. Поворожи на мідному листку, Чи – ось тобі мої важкі долоні. Поворожи, а в очі не дивись, Який там блиск… одна чужа самотність. Хіба що залетить в кватирку лист – Ото й усі мої незвані гості. Розкинь для мене жовтими таро Із тих берізок, що […]...
26. Михайло Григорів – Віч-на-віч І здогад снігу поясноє І глина доглядає у дереві І квітень ненадовго Січень-червень 1997...
27. Михайло Григорів – Весляр І далі (за димом) Хтось спалює дим – Безберегі краї заколоту Землі Нічиєї 1997...
28. Небо – Петренко Михайло Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: Чому я не сокіл, чому не літаю, Чому мені, боже, ти криллів не дав? Я б землю покинув і в небо злітав! Далеко за хмари, подальше од світу, Шукать собі долі, на горе привіту, І ласки у зірок, у сонця просить, У світі їх яснім все горе […]...
29. Литвинець Михайло – Зацвіли ромашки (Збірка) 1959 рік, видавництво “Веселка” ПРОЛІСОК Ще сніг в ярах біліє, Вночі мороз легкий, Та вітер теплий віє І оживля садки. І жайворонок в висі Уранці задзвенів. І пролісок у лісі З-під листя засинів. Такий тремтливий, наче Не пролісок з-під пня, А вигляда дитяче Блакитне оченя. МАЙСТРИ В нашій хаті стук і дзенькіт: Тато цвяхи дав, […]...
30. Михайло Григорів – Суверенне зілля Невідворотність Припливних берегів Прикопує І Найвищі послання Самоцвітних одмін Слова...
31. Михайло Петренко – Туди мої очі, туди моя думка Туди мої очі, туди моя думка, Де ти живеш, Галю, сердешна голубка; Од раннього ранку до пізньої ночі Я плачу без тебе і виплакав очі; А ти мого горя не чуєш, не знаєш. О, як болить серце, як тебе згадаєш! Дарма топлю очі далеко за гори: Я Галі не бачу. Зате ж люте горе, Мов […]...
32. Михайло Григорів – На рівні світань Мов покинуті Числа – Уламки Обірваних вод І пташка звідусюди Січень-червень 1997...
33. Михайло Качанський – Вона каже мені Вона каже мені, Знаєш, скільки віршів і кому б не було написано, Скільки поетів не впізнавали б тебе серед люду, Все одно лише я вмію так загадково і стишено Переконувати що ти будеш, знаючи наперед, що тебе не буде. Все одно тільки мені знати після чого у тебе з’являються свіжі рими, Скільки людей тебе зрадило […]...
34. Добро і зло в оповіданні А. Лотоцького “Михайло-семиліток” Про минуле нашого народу, про героїчну боротьбу проти Іноземних загарбників, про незвичайну силу і мужність руських воїнів, князів дізнаємося ми з історії України, літописів, творів на історичну тематику. Про напад печенігів на Київ розповідається в оповіданні А. Лотоцького “Михайло-семиліток”. Михайлик – син князя Володимира, Молоденький ше був князенко, а вже вмів добре стріляти з лука, […]...
35. Стельмах Михайло – У нас гуси не сердиті (Збірка) \ 1983 рік, видавництво “Веселка” ЦАПОК Взимку лагодив цапок Віз, і борону, й плужок. В квітні виорав цапок Огородець і ланок. Та й засіяв лан цапок Для цапихи і діток. А цапиха І дітки Садять цапу огірки. У НАС ГУСИ НЕ СЕРдИТІ Невеличка наша річка – Я її перепливаю, А на березі сестричка “Гиля, гусоньки”,- […]...
36. Михайло Григорів – Сліди без слідів Течуть острови без порогу Уздовж блукань Пращі Пустель Уздовж ранків Незаселені Ранки...
37. Михайло Григорів – Безміри проминання Верхів’я весел Тільки В облозі Самих весел Скорочують письмена Безоглядного Моря...
38. Михайло Кишкань – Найсвітлішому почуттю Слухай, приходь до мене опівдні. Я буду там, де ми вперше разом Рилися словом в своєму спідньому, Ставили в фас образи. Знаю, не кликав. Пробач, що кличу Криком забутого на зупинці Крайнім трамваєм. Удар в обличчя, Хочеш, заїдь по пиці. Стрибай до мене у павутиння, Сноване тим, хто не вмів кохати. Тільки щоб ти, а […]...
39. Михайло Григорів – Історія пасік І розкопано каміння І навперейми Лиш хрускотіння Бруньок Зелене Січень-червень 1997...
40. Михайло Григорів – Відбитки за відбитком Принишкле полум’я Мов залишки Безмежжя Потойбіч співу Лежить Перерване віконце У звалищах Вітрил Січень-червень 1997...