Герасим’юк Василь – Мотив



Блукав і світу білого не бачив,
На велелюдді, як у пущі, жив.
Але почув не шепіт – легіт наче:
“Згадай мотив”.

І ти згадав мотив.

Все, що невірні сльози навертало,
Поникло враз, бо ти збагнув тоді,
Що не його – тебе було замало
Йому у дні і ночі молоді.

Як він звучав у ті веселі роки?
Де літував? А де він зимував?
А повернувсь, відбувши повні строки,
З яких потоків і з яких отав?

Хтось возвістив про нього, боже правий,
Хтось навертає леготом: “Лети… “,
Послухавши потоки і отави,
Повіривши у зірку сироти.

Але чому ж ти посмутнішав нині?
І легіт милосердний не пройма
Тебе у зраді, ніби у гордині,
Якій ні краю, ні кінця нема.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Продовження твору ляльковий дім.
Ви зараз читаєте: Герасим’юк Василь – Мотив