Градація

Related posts:

1. Автологія Автологія (грецьк. autds – сам і logos – слово) – вживання слів у поетичному тексті в прямому значенні на відміну від тропів. Класичним прикладом автології можна вважати вірш Т. Шевченка “Садок вишневий коло хати”. до автологічного письма зверталися Є. Плужник, д. Фальківський, Ю. Липа, П. дорошко та ін. У сучасній ліриці автологія найбільш притаманна Л. […]...
2. Ескіз Ескіз (фр. esquisse, від грецьк. oxeqios – імпровізований вірш) – ., незакінчений твір, загальний начерк майбутньої картини у малярстві, архітектурі і т. п., а відтак і в літературі. Вживається інколи як “шкіц”, “зарисовка”. Такими сприймаються фрагменти “З зелених думок одного лиса” Б.-І. Антонича, які можна вважати й окремими поетичними творами....
3. Іван Франко – Не пора Не пора, не пора, не пора Москалеві й ляхові служить! Довершилась України кривда стара, Нам пора для України жить. Не пора, не пора, не пора За невігласів лить свою кров І любити царя, що наш люд обдира, – Для України наша любов. Не пора, не пора, не пора В рідну хату вносити роздор! Хай пропаде […]...
4. Гнома Гнома (грецьк. gnomos – думка, судження, висновок) – в античній трагедії – вислів, яким закінчується монолог. Тоді ж існувала гномічна поезія (Гесіод, Солон, Архілох), що пізніше поширилася в індійській, перській та арабській ліриці. Нині Г. означає дуже стислий вірш, який містить певну, здебільшого афористичну, думку: Живу, терплю й умру, як всі звірята (Б.-І. Антонич). Г. […]...
5. Павло Мовчан – Здобутки Весняна тонкість фарб – Березова намітка Сполохано тремтить, бо вітер продува, І в душу зазира жовтавим оком квітка, І щулиться до щік ласкавенька трава. На біле сповиття нав’ється ще зелене, Круглішим станеш ти, неначе шовкопряд, Хай в затишку дріма твоя душа злиденна, Допоки тче нитки розвеснянілий сад. Ні затяжні дощі, ні в’їдлива сльотиця Не збудять, […]...
6. Стилістична фігура Стилістична фігура (лат. stilus – грифель для писання та figura – образ, зовнішній вигляд) – незвичні синтаксичні звороти, що порушують мовні норми, вживаються задля оздоби мовлення. С. ф. досить поширені в поезії, покликані не лише індивідуалізувати мовлення автора, а й збагатити його емоційними нюансами, увиразнити художнє зображення. С. ф., яка ще називається фігурою поетичного мовлення […]...
7. Осип Маковей – Коли помрем і заростем квітками Коли помрем і заростем квітками, У споминах ще оживем не раз, Аж поки поруч з нашими кістками Заснуть усі, що пам’ятали нас. І буде се вже наша смерть остання, Наш порох вітер світу розжене; Прийде весна, прийде пора кохання, А нас ніхто й ніколи не спімне. Аж вийде раз колись дівча самотнє В полудне ясне […]...
8. Дмитро Павличко – “В блакитному дощі… “ В блакитному дощі Під злотом блискавок Пучки як прохачі Обійми як замок У пазусі вода Електрика в воді В руці тремка звізда Дівочої груді Будь ніжна не переч Закону не наруш Ось плоть тверда як меч А ось небес м’якуш Як два посвітачі Що вибухнули в строк В блакитному дощі Під злотом блискавок....
9. Мелодика вірша Мелодика вірша (грецьк. melodos – пісенний) – один з яскравих проявів версифікаційної інтонації, що полягає у гармонійній модуляції тону голосу в поетичному мовленні (зниження – підвищення), розгорнута система інтонування (за Б. Ейхенбаумом) у поетичному синтаксисі, притаманна, зокрема, наспівному віршеві....
10. Мусадас Мусадас (араб., букв.: шестірний) – у класичній поезії народів Близького та Середнього Сходу і Середньої Азії – вірш філософського змісту, строфічна форма якого складається із шести рядків за схемою римування: аааааа бббббба. Кількість строф буває від чотирьох до десяти. Приклад М. – вірш азербайджанського поета XVIII ст. Відаді Молла, перекладений Б. Мельничуком: Не думай про […]...
11. Михайль Семенко – Запрошення (Я покажу вам безліч світів… ) Я покажу вам безліч світів – Оригінальних і капризних. Я покажу вам безліч шляхів – Хто хоче мого духа визвать? Ми проходимо до останнього пункту. Ми перемогли всі стихії й дощі. Я відчинив двері замкнуті – Хто хоче зі мною гулять вночі? Вірш “Запрошення” – це звернення до прийдешніх поколінь. Поет усім тим, хто хоче […]...
12. Кантата Кантата (італ. cantata від лат. canto – співаю) – великий вокально-інструментальний твір для солістів, хору та оркестру; віршовано-музичний твір, що виконується переважно з урочистої нагоди. Власне, цим поняттям в античній поезії називали ліричний вірш, близький до оди. В ньому широко використовувалися міфологічні сюжети, алегорії, стилістичні фігури задля звеличення героїв та прославлення видатних подій. Згодом К., […]...
13. Ліна Костенко – Що ж, авторучка – це не шабля із піхов Що ж, авторучка – це не шабля із піхов. Ворожа кров не бризне з-під пера. І лиє дощ. І гетьман не приїхав. Неслушний час. І все-таки пора. Пора, пора! Живеться, як на Етні. Ганьбу віків лиш магма відпере. Це лиш слова. Зате вони безсмертні. Вгамуйте лють. Їх куля не бере....
14. Інверсія Інверсія (лат. inversio – перевертання, переставляння) – одна із стилістичних фігур поетичного мовлення, яка полягає в незвичному розташуванні слів у реченні з очевидним порушенням синтаксичної конструкції задля емоційно-смислового увиразнення певного вислову: “Умовляють серця перебої” (В. Еллан) – тут додаток і підмет вжиті не на своїх місцях задля акцентного підкреслення слова “серця”. І. вживається переважно в […]...
15. Сентенція Сентенція (лат. sententia – думка, судження) – вислів афористичного змісту. Поширений у байках, де, набуваючи морально-повчальної тенденційності, називається мораллю (або “силою”). С спостерігається і в інших жанрах лірики, зокрема у медитативній, стаючи подеколи стильовим компонентом у творчості автора: О, не взискуй гіркого меду слави! Той мед недобрий, від кусючих бджіл. Взискуй сказать поблідлими вустами Хоч […]...
16. Герасим’юк Василь – Все відбулося Все відбулося. Вже пора й додому. Знов, правдолюбці, бачив, слухав вас. Ви нагадали: “Бавитись не час. Все по живому, хлопче, по живому”. О, ви зуміли правду воскресити, Допоки молоді “ні се, ні те”, Й тепер з безсмертним співом летите До гнізд, в недавні роки міцно звитих....
17. Вічні образи Вічні образи – літературні образи, які за глибиною художнього узагальнення виходять за межі конкретних творів та зображеної в них історичної доби, містять у собі невичерпні можливості філософського осмислення буття. Класичними прикладами В. о. у європейській літературі вважаються образи Прометея, Гамлета, дон Жуана, Фауста і т. п., які виникли на конкретному історичному підгрунті й сконцентрували у […]...
18. Особливості композиції роману М. Булгакова “Майстер і Маргарита” Особливості композиції роману М. Булгакова “Майстер і Маргарита” Композиція – це організація художнього твору, співвіднесеність і взаємодія його компонентів, яка забезпечує єдність форми й змісту. Вона залежить від особливостей художнього мислення письменника і жанрових ознак його твору, вона включає в себе єдність усіх образних засобів і принципи їх співвідношення й групування, конфлікт і розстановку персонажів, […]...
19. Відповідь на контрольне питання До роману М. Лермонтова “Герой нашого часу” У чому простота і складність композиції роману? Мета автора – якнайглибше і всебічніше показати свого героя. Звідси й особливості композиції: відсутність єдиного сюжету, “епізодична уривчастість” частин, порушення хронологічної послідовності в їх розташуванні, наявність у романі трьох оповідачів: автора, Максима Максимича і самого Печоріна. Спочатку ми довідуємося про героя від простої людини, що не розібралась у […]...
20. Микола Луків – Весняні дощі Пам’яті Володимира Сосюри Голубі опівнічні дощі, Оповите туманами місто. У під’їздах – ніде ні душі, З-поміж хмар переблискує місяць. А дощі плюскотять, плюскотять, По асфальту стрибають, шаліють, Ніби хочуть про щось розказать І не можуть чи, може, не вміють. Але ж – лишенько! Хто там в плащі? Мовчазний та блідий. У задумі. Серед ночі. У […]...
21. Епіталама Епіталама (грецьк. epithaldmios – шлюбний, весільний ) – у давньогрецькій ліриці – пісня на честь молодого подружжя, яку виконували після шлюбних урочистостей. У пізніші часи – будь-який твір панегіричного характеру, написаний з нагоди одруження. Е. зустрічається в Сапфо, Теокріта, згодом – в Е. Спенсера, Я. Кохановського, І. Северяніна та ін. В українській поезії до Е. […]...
22. Микола Луків – Ідуть і йдуть у Києві дощі Ідуть і йдуть у Києві дощі. Намокли парасольки і плащі. Пливе на річку схожий тротуар, – Ані зірок, ні сонця із-за хмар. Майдани, парки, вулиці, мости, Напнуті над трамваями дроти, Розсипані у просторі вогні – Усе немовби в летаргійнім сні. А в нашім домі затишок, тепло, І ми удвох, і хилиш ти чоло Мені на […]...
23. Заспів Заспів – усталений початок співаного фольклорного твору – думи, билини, рідше історичної пісні. У ліро-епічному творі 3. є, власне, ліричним вступом до оповіді: Ой у святу неділеньку Та рано пораненько, То не сива зозуля кувала. Не дробна птиця щебетала, А не в борі сосна зашуміла, – Як та бідна вдова А в своєму домові гомоніла […]...
24. Герасим’юк Василь – Удосвіта – вірші Удосвіта – вірші. Слова молоді, Хоча й непривітні. І ти прошепочеш отак, як тоді: В сімнадцять, у квітні. І знову запахнуть, і знов зазвучать Твої розповиті. Кому ще потрібна така благодать У сивім столітті? Немов не набридла ця пісня стара В старому сторіччі, Коли настає благодатна пора І душі калічить....
25. Позасюжетні елементи в літературі Крім Сюжету, в композиції твору існують ще й так звані Позасюжетні елементи, які часто бувають не менш, а то і більш важливі, ніж сам сюжет. Якщо сюжет твору – це динамічна сторона його композиції, то позасюжетні елементи – статична; позасюжетний називаються такі елементи, що не просувають дії вперед, під час яких нічого не трапляється, а […]...
26. Рима Рима (грецьк. rhythmos – мірність, сумірність, узгодженість) – суголосся закінчень у суміжних та близько розташованих словах, які можуть бути на місці клаузул або перебувати в середині віршового рядка. Р. як звукове, а не графічне явище, охоплює ритмічний акцент і наступні за ним звуки (іржава – держава), навіть групи слів (складна P.: характерника – химерний кат), […]...
27. Інтрига Інтрига (фр. intrigue, від лат. intrico – заплутую) – спосіб організації подій у драматичному, рідше – епічному, іноді – ліричному творах за допомогою складних, напружених перипетій, гострої боротьби мотивів, часто прихованих намірів. І. – важливий складник композиції, особливо в драматургії, в детективній літературі тощо....
28. Василь Стус – Свіча у свічаді К.: Сучасність, 1977. – 120 с. Із сорока двох віршів кілька автор відновив по пам’яті, і вони згодом увійшли до збірки “Свіча в свічаді”, виданій 1977 р. за кордоном видавництвом “Сучасність”. До книжки увійшли також вірші із збірки “Зимові дерева”, про які сказано у вироку суду, що вони мають “наклепницький зміст” (зокрема, “Не можу я […]...
29. Кліше мовні Кліше мовні (фр. cliche – відбиток) – мовний стереотип, готовий зворот, що використовується в певних ситуаціях і подібних контекстах. На відміну від мовних штампів, що становлять заяложені фрази із послабленим лексичним значенням і стертою експресивністю, К. утворюють конструктивну одиницю, що зберігає свою семантику, а часом і виразність. Наприклад: “високі договірні сторони”, “з метою підвищення якості […]...
30. Іван Вовчок – Мабуть, один лиш я ще не писав про осінь Мабуть, один лиш я ще не писав про осінь, Ця тітка вічно п’яна від рясних дощів, Які немов солоні сльози від старих відносин, Що ностальгічно роз’їдають закутки душі. От не люблю її, ненавиджу цю осінь. Мій перший вірш про неї буде ось такий, Хорошого я тут не скажу мабуть зовсім, Аж жовтий колір через неї […]...
31. Архітектоніка Архітектоніка (грецьк. architektonike – архітектура, мистецтво керувати) – будова художнього твору як єдиного цілого, інтегральний взаємозв’язок основних його складників. Відбиваючи загальний план його цілісності, А. разом з тим виявляє свою відмінність від композиції, власне побудови окремих його частин, образів, деталей, сюжетних ліній....
32. Володимир Лучук – Золотий дощ Чи ви чули чудасію? Не пізнати в місті площ: Цілий тиждень і неділю Золотий періщить дощ! У дощі пливе вівторок, У дощі поплив четвер… Прилетіло сорок сорок, Сповістило кожен сквер: – Чи ви чули чудасію? Не пізнати в місті площ: Цілий тиждень і неділю Золотий періщить дощ! Леви з мітлами гуляють Спозаранку день при дні […]...
33. Ораторський вірш Ораторський вірш – вірш, розрахований на декламування, патетично пафосний, виповнений риторичними фігурами: Товариство, яке мені діло, Чи я перший поет, чи останній? Надівайте корони і йдіть, Отверзайте уста… (П. Тичина). О. в. вважається різновидом громадянської лірики, найчастіше він належить до системи декламативно-тонічного віршування....
34. Буколіка Буколіка (грецьк. boukolos – пастух; boucolikos – пастуший, сільський; tа boucolica – пастуша пісня) – жанр античної поезії, в якому мовилося про вільне, безтурботне, щасливе життя на селі. Започаткований в Елладі (Теокріт, III ст. до н. е.), він розвинувся у творчості Мосха (II ст. до н. е.), Вергілія (І. ст. до н. е.) та ін., […]...
35. Юрій Андрухович – Україна ж – це країна барокко Україна ж – це країна барокко. Мандрувати нею – для ока втіха. І тому западає спокуса в око: Зруйнувати все. І скільки б не їхав, Бачиш наслідки: мури і житла хворі Ще, мабуть, від турків. І п’ятикутні Знаки. З криниць повтікали зорі, Тобто їх нема, криниці відсутні, Але є сліди, і це дозволяє Подавати прогноз […]...
36. Андрій Малярик – У спину ніби кинули ножі У спину ніби кинули ножі, У голосі провалини від болю, На серці безупинно йдуть дощі, Як прикро, та не зміниш уже долю. Тремтіння рук і тихий плач суглобів, Всередині на сполох б’є надія, І пам’ять від щасливих епізодів, Несамовито й трепетно дуріє. Душею й розумом ніяк не осягну, Крізь спалені мости свій шлях долаю. Я […]...
37. Маркіян Шашкевич – Веснівка (Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)) ВЕСНІВКА Цвітка дрібная Молила неньку, Весну раненьку: “Нене рідная! Вволи ми волю – Дай мені долю, Щоб я зацвіла, Весь луг скрасила. Щоби я була, Як сонце, ясна, Як зоря, красна, Щоби-м згорнула Весь світ до себе!” “Доню, голубко! Жаль мені тебе. Гарная любко; Бо вихор свисне, Мороз потисне. Буря загуде – Краса змарніє. Личко […]...
38. Веснівка (скорочено) – Шашкевич Маркіян Цвітка дрібная Молила неньку, Весну раненьку: “Нене рідная! Вволи ми волю – Дай мені долю, Щоб я зацвіла, Весь луг скрасила. Щоби я була, Як сонце, ясна, Як зоря, красна, Щоби-м згорнула Весь світ до себе!” “доню, голубко! Жаль мені тебе. Гарная любко; Бо вихор свисне, Мороз потисне. Буря загуде – Краса змарніє. Личко зчорніє, […]...
39. Народне віршування Народне віршування – вживані у фольклорі різноманітні віршові форми, серед яких головними можна окреслити три типи: 1) Розмовний вірш – вживається в прислів’ях, приказках, віншуваннях, загадках, замовляннях і та ін.; характерний тим, що у ньому фрази без чіткої метричної організації пов’язані здебільшого суміжними римами (“З сином позмагайся, та й на печі зоставайся, а з зятем […]...
40. Класицизм веймарський Класицизм веймарський – напрям у німецькій класичній літературі просвітницької спрямованості 80-90-х XVIII ст. Представлений творчістю Й.-В. Гете, Ф. Шіллера, теоретичними працями Й. Вінкельмана, В. Гумбольдта. К. в., що прийшов на зміну періоду “Бурі і натиску”, руссоїстському культу чуттєвості, орієнтувався на антику як ідеал духовної та фізичної досконалості. Водночас К. в. не обтяжувався жорсткими естетичними нормативами,” […]...