Головна ⇒ 📌Теорія літератури ⇒ Сентенція
Сентенція
Сентенція (лат. sententia – думка, судження) – вислів афористичного змісту. Поширений у байках, де, набуваючи морально-повчальної тенденційності, називається мораллю (або “силою”). С спостерігається і в інших жанрах лірики, зокрема у медитативній, стаючи подеколи стильовим компонентом у творчості автора:
О, не взискуй гіркого меду слави!
Той мед недобрий, від кусючих бджіл.
Взискуй сказать поблідлими вустами
Хоч кілька людям необхідних слів.
Взискуй прожить несуетно і дзвінко.
Взискуй терпіння витримати все.
А справжня слава – то прекрасна жінка,
Що на могилу квіти принесе
(Ліна Костенко).
Два останні рядки, власне, пуант, яким завершується градація динамічного сюжету цього восьмивірша, – яскравий приклад С.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Ліна Костенко – О, не взискуй гіркого меду слави! О, не взискуй гіркого меду слави! Той мед недобрий, від кусючих бджіл. Взискуй сказать поблідлими вустами Хоч кілька людям необхідних слів. Взискуй прожить несуєтно і дзвінко. Взискуй терпіння витримати все. А справжня слава – це прекрасна жінка, Що на могилу квіти принесе....
- Ольга Анцибор – Жінка Жінка йде по вулиці красива, Впевнена й легка її хода. Жінка йде по вулиці щаслива, Вже не юна – просто молода. Рання сивина лягла в волосся, Сум і радість хлюпають з очей, В тих очах я бачу, чи здалося Світло дня і темряву ночей. Ближче підійшла – ні, не здалося, Жінка і весела і сумна, […]...
- Максим Рильський – Троє в одному човні Джером К. джером Прив’язано човен до темного коріння. Замокли сухарі, і цукор одмокрів. І згорбились тіла завзятих мандрівців: Од бурі гнеться так смутна лоза осіння. То, друзі, не біда! Розважність і терпіння, Та віскі шкляночка, та кілька гострих слів, – І хай Монморансі від холоду завив. Ми ж – вищим розумом озброєні створіння. У човен […]...
- Павло Глазовий – Любитель класики Пішов до театру Мефодій Послухать класичних мелодій. А там у буфеті розсівся, Свіженького пива напився, Жував бутерброди помалу, Аж доки спізнився до залу. Зайшов, а на сцені вже жінка, Назвавши ім’я піаніста, Говорить врочисто і дзвінко: – дев’ята рапсодія Ліста! – І сумно промовив Мефодій: – Спізнився на вісім рапсодій…...
- Дев’ятниця до Найсвятішого Серця Ісуса Дев’ятниця до Найсвятішого Серця Ісуса (доручив о. Піо) Цю дев’ятницю можна повторювати з вірою доти, доки не буде вислухана молитва про якусь ласку. Ісусе, мій Ісусе, Ти сказав: “Направду кажу вам, просіть і отримаєте, шукайте і знайдете, стукайте і буде вам отворено”. Ото я з довір’ям стукаю, шукаю та прошу благодаті повністю віддатися волі Святої […]...
- Микола Руденко – Відносність часу Чим ширший ніг твоїх рухливий сажень, Чим важчі справи ляжуть на плече, Чим більше зустрічей, подій та вражень – Тим повільніше час земний тече. Я знаю, друзі: певне, вам здається, Що монотонність робить довшим час… Четвертий рік в неволі серце б’ється, А ніби вчора я полишив вас. Тюрма холодна, темна безнадія Пресує дні, мов сіно […]...
- Микола Хвильовий – Молотки Витанцьовують, сміються Дзвінко, дзвінко молотки Про весілля революцій – Цоки-цоки-цокотки! Міх задихався, не встигне, Важко – міх! – зітхав… Грюкотіли десь машини, Я з товаришем кував. Іскри бризками повсюди І – нема, Кузня їх вгорі закруте, Проковтне пітьма. А у горні шаруділо Листя золоте: Дух міхів підняв на вила, Віником мете. Ну і день! Сорочка […]...
- Христина Головко – Жінка може усе стерпіти Жінка може усе стерпіти, відмовитись від вартостей, Єдине, за що жінка може убити – за те, що вбивають її дітей! Жінка усе може забути, стати новою як білий лист, Єдине, що жінка не може не чути – це плач дитини й нагайки хлист, В жінки можуть усе забрати, знищити і розтовкти, Та жінку ніколи не […]...
- Кость Москалець – Ранкове передмістя сну про тебе Ранкове передмістя сну про тебе Вертаюся до брами – і назад Бог загорта не дочитавши небо І кілька слів упало в білий сад І кілька солов’їв із інеєм на крилах Течуть у гнізда втомлено мовчать Неповерненна незбагненно світла І неминуча наче та печаль І сходить сонце Боже як це просто І вигорає місто до землі […]...
- Катерина Кочетова – Тримай мене, бо хочу полетіти Тримай мене, бо хочу полетіти, Але для тебе поряд місце є, І не важливо, чи попутний вітер, Хай зітре він межу “твоє\моє”. Ти не дивись на мене із сумлінням. Чому мовчиш? Ти не цього хотів? Поодинокі чи раз? м – ми вільні! Хоча в мовчанні й справді більше слів. Лиш у терпіння час уже спливає, […]...
- Микола Вінграновський – Погасло на ніч світло Погасло на ніч світло, лиш десна Вустами темними Свій берег п’є і хоче. 1975...
- Василь Стус – Навкруг обрізано жалі Навкруг обрізано жалі, Обтято голосіння І нашепти. десь при столі Батьків моїх тужіння Згорьоване. Мене ж мій мур Відгородив од нього. Не чути їхніх слів-зажур, Урвалася дорога, Якою близяться уста, Рамена і долоні, Де матірня рука свята І висивілі скроні. Ще наші біди замалі. Ще наберись терпіння. Навкруг – обрізано жалі, Обтято – голосіння....
- Твір на тему: Праця і терпіння все перемагають На мою думку, праця і терпіння й справді все перемагають, адже без праці нічого не здобудеш, а успіх у праці неможливий без терпіння. Це доводить простий приклад. Згадаймо, як ми вчилися писати. Дуже непросто було навчитися чітко писати значки, та ще й однакової висоти, але терпіння і праця, щоденні вправи і свідоме ставлення до справи […]...
- Юлька Гриценко – Про славу, квіти і псевдодрузів А що є слава? Світ ілюзій, Бурхливих оплесків букет, Широке коло псевдодрузів І псевдомрій буття гірке. А що є слава? Море втіхи, Прийоми з квітами й вином, Де псевдодрузі псевдосміхом З чужих вершин зіткали дно. А що є слава? Світло камер, Коктейль із фото та пліток, В який немитими руками Й тебе домішують шматок. А […]...
- Іван Вовчок – Тернистий шлях Я йду у гору, з сумкою на спині Та сумка для моїх гріхів, Таких наприклад як гордині, А також для лукавих слів. Так підіймаюсь я до Бога, Хоч через сумку важко йти, Здається надто довгою дорога, Але Скороченого шляху не знайти Падуть гріхи у вигляді каміння, З малих зібралися рясні дощі, Великі – подавляють в […]...
- Астеїзм Астеїзм (грецък. asteismos – жарт, дотеп)- різновид іронії як тропа, похвала у вигляді осуду (чи навпаки). Класичний приклад А. трапляється у поезії Т. Шевченка “Кавказ”: Слава! Слава! Хортам, і гончим, і псарям, І нашим батюшкам-царям Слава! Або: чом ми вам Чурек же ваш та вам не кинем, Як тій собаці! Чом ви нам Платить за […]...
- Любов Колосюк – Ми хіба зустрілися невчасно Ми хіба зустрілися невчасно, Чи замало тих було ночей? Щоб збагнути, що душа прекрасна За стіною люблячих очей! Ніч на сполох стукає у сердці, Додає то затишку, то сну… Ви заграли кілька, мабуть, терцій Та і музику я Вашу не збагну. Не відчую подиху емоцій, В переспівах Вашої душі Потонути б в грішному потоці… Алеж […]...
- Чи існує дружба між людиною та твариною? (за оповіданням “Лідер”) (3 варіант) Кожна людина відповідає за навколишній світ. Якщо ми усі будемо турбуватися за стан природи, то, можливо, через кілька років вона почне “оздоровлюватись”. Хлопчик Степанко знайшов пораненого шулікою голуба, приніс додому, вилікував. Він дуже хотів, аби пташина вижила. Мабуть, це його бажання передалось і голубу, бо той одужав. А що б було, якби хлопець не захотів […]...
- Олекси Стефановича – Вічна слава Доби славної та великої Піднесемо ми корогви! Буде хвала йому, тому рикові, Тому львиному – “йду на ви!” Слава князеві недосягнена: Він як пард ходив, був як тур. Слава часові, коли загнано Руський цвях в царгородський мур. Слава лицарям: над їх чолами Нахилялась лише гроза. Їм за п`угари були ш`оломи. Годував їх кінець спис`а. Славмо […]...
- Герасим’юк Василь – Старовинний пейзаж Спинився. Внизу ще шуміли роки навіжені… Немов у забуте століття зайшов І стоїш. Поблизу в тумані повільно бредуть прокажені. Дзвіночки про них сповіщають, Сповільнюють вірш. І сиплеться попіл па трави старі і короткі, І подув залізний плече, як вода, відчува. Якого ще треба терпіння, Навіщо і доки? Яка ще потрібна душа І яка голова? Небесні […]...
- Богдан Рапп – дежавю Той день – провалля у безодню, Твій плач, я ливнем сльози ллю, Дай Бог щоб знов – цю мить холодну, – Я не відчув у дежавю. Тоді позбулись ми спокою, Липневий вітер, дощ і грім, Ми бігли з парку мов на волю – Хоч був для нас як другий дім. Нестерпна спека – ми замерзли, […]...
- Ольга Анцибор – Подяка Я щиро дякую Творцю, Що жінку він створив оцю, Що дав їй розум, дав їй вроду, І душу, чистую як воду. Що дав високі почуття, І здатність дав творить буття, Дав ласку, ніжність і наснагу, Любов їй дав і дав повагу. Дав їй дітей розумних, гарних, Злет мрії до висот безхмарних, І творчість їй у […]...
- Шарада Шарада (фр. charade, від Прованс, charrado – бесіда) – різновид версифікаційної гри, котрий полягає у відгадуванні закодованих слів чи виразів, сприяючи розвитку інтелекту та активізації мовного поля під незвичним, асоціативним кутом зору. Цей жанр здавен використовувався з дидактичною метою, викликав інтерес у літературі бароко, авангардизму тощо. Приклад Ш. – вірш д. Білоуса: Одне – сніп […]...
- Єлизавета Замана – давай востаннє відкриємо дУші Давай востаннє відкриємо дУші: – мушу зізнатись, тобою марила Марно тільки, бо спогади душУ Закриваю надійно тебе-примару… А ти як? бачу ж щасливий, ніби? Мовчиш? – ну, як завжди. Вона, кажуть, з німбом? Вже йдеш? – не тримаю. Хоча востаннє відкрив би серце… Наостанок скажи кілька слів! Моє ж он, чуєш, до тебе не б’ється […]...
- Цілісність літературного твору Цілісність літературного твору – інтегральна якість довершеного літературно-художнього твору, елементи якого взаємодіють. між собою за принципом органічних систем: набувають естетично валентного сенсу тільки в контексті цілого. Це можливе тому, що задум письменника постає у вигляді образного осяяння, яке випереджує й опосередковує поетапне і поелементне втілення задуму в сюжетно-композиційну структуру, що має просторово-часові виміри. Пафос твору, […]...
- Павло Мовчан – Несумірність – Пальцятко, пучечко, мізинок, – Як ніжність висловить мені? – Три слова – трієчко мачинок, А ніжність вся, як мед на дні. Всі вигуки, слова та знаки Для мови стали затісні, Рот повен слів – головка маку – Слова сплітаються в пісні. Перехиляюсь з літа в холод, Щоб видихать на чистий лід І бджіл клубок, […]...
- Образ знедоленої жінки в поемі “Наймичка” (2 варіант) Багато своїх творів Шевченко присвятив матері. Для поета, як і для багатьох інших, мати – це втілення чистоти і духовності, терпіння і сили, краси і ласки. Тільки жінка-мати здатна на справжню самопожертву. Заради дитини вона готова зректися всього, відмовитися від особистого щастя, віддати життя. Але образ матері не завжди був однаковим у творчості Шевченка. Катерина […]...
- Олеся Крисько – Тепла бракує Тепла бракує… Щирих почуттів… Руки торкнутись… Затишок відчути… Я так втомилась від жорстоких слів, Мені нестерпно їх постійно чути. Прошу тебе, не муч мене, прошу! Мені так важко з цим миритись болем. Я крізь життя самотність цю несу, І ти мені не додаєш покою… Холодний погляд твій пронизує все тіло, Ховаюсь від очей твоїх – […]...
- Леся Українка – Жіночий портрет Ти чесна жінка, ти не продаєш Своєї вроди й пестощів за гроші, Нещирих поцілунків не даєш За лакомство нещасне, за розкоші. Ти горда жінка, ти не увійшла В кубельце, звите дружніми руками, Найтяжчу працю ти собі взяла, Несеш мовчазно довгими роками. Ти добра жінка, слів терпких нема У тебе для таких, що “впали низько”, Хоч […]...
- Павло Мовчан – Карбівник Збігає життя, проходять і дні спотикальні. Лежить, мов наріжник терпіння, спростований камінь, Байдужий до часу, глухий саморослий, Укотре, укотре об нього душа спотикається боса… На ньому чи з нього підносився погляд далекий, Білились полотна, і сніг спочивав, мов лелека. На ньому вода полишала глибокі позначки І долю свою сполучала з минулим завбачно. Безсмертя своє покладали […]...
- Павло Мовчан – Вітряний вечір Верховний шум над головами йшов Притишено, напружено, поштиво І широко стелив блакитний шовк, Пестливо гладив хвилі ворухливі. Верховний шум протяжно над життям Стеливсь листато стишеним лататтям, Ламаючи уперто опертя, Муруючи по обріях загати… І ширився потужно слідкома Горбатий страх, підшитий хутром чорним; Він ліс рівняв, і чолопки ламав, І простелявсь над водами потворно… Він з […]...
- Павло Глазовий – Побалакали Кадр із фільму у журналі жінка розгляда: На коні сидить панянка, гарна, молода. Клича жінка чоловіка, каже: – Подивись! Я хоч раз отак проїхать мріяла колись. – Чоловік скривився кисло: – Верхи на коні? Досить з тебе, що весь вік ти їздиш на мені. – Вийшло так, – зітхнула жінка. – Молода була. На коня […]...
- Краткое содержание Премудрый пискарь – Салтыков-Щедрин Михаил Евграфович Премудрый пискарь Краткое содержание сказки Жил-был “просвещенный, умеренно либеральный” пискарь. Умные родители, умирая, завещали ему жить, глядя в оба. Пискарь понял, что ему отовсюду грозит беда: от больших рыб, от соседей-пискарей, от человека (его собственный отец однажды едва не был сварен в ухе). Пискарь построил себе нору, куда никто, кроме него, не помещался, ночью выплывал […]...
- Твір на тему: Осінь (Твір-опис) Різні пори року несуть різний настрой. Хтось захоплюється білим снігом, хтось мріє про квітучі дерева навесні, хтось бажає дочекатися жаркого літа з купанням в річці. А я люблю осінь. Це така красива пора року! Клени одягнулися в рум’янець. Вони стоять, задумавшись, на галявині, немов сумують про те, що прийшов жовтень. Іноді тихенько скидають своє різьблене […]...
- Нерівноскладова рима Нерівноскладова рима – випадок асиметричного римування, коли в одному з римованих слів міститься більше складів, ніж у суголосному з ним. Частіше в такій ситуації перебувають окситонні та парокситонні рими: Задощив, закрутив, закурився, І пішло дорогами в дощ, Пересохлі жовті уривки. Полохливе, послужливе клоччя (М. Иогансен). Трапляється римування слів з наголошеним останнім та передостаннім складами з […]...
- Тарас Шевченко – Ой крикнули сірії гуси Ой крикнули сірії гуси В яру на ставу; Стала слава на все село Про тую вдову. Не так слава, не так слава, Як той поговір, Що заїздив козак з Січі До вдови на двір. “Вечеряли у світлиці, Мед-вино пили І в кімнаті на кроваті Спочити лягли”. Не минула слава тая, Немарне пішла: Удовиця у М’ясниці […]...
- Дощ – Рильський Максим Благодатний, довгожданий, Дивним сяйвом осіянний, Золотий вечірній гість Впав бадьоро, свіжо, дзвінко На закурені будинки Зголоднілих передмість. Відкривай гарячі груди, Мати земле! дощ остудить, Оживить і запліднить,- І пшеницею й ячменем Буйним повівом зеленим Білі села звеселить., 1925 p....
- Образ матері-страдниці в поемі І. Драча “Чорнобильська Мадонна” Мадонна. Найпрекрасніша, найчарівніша, найзворушливіша жінка у світі. Прекрасна своєю великою, найсвятішою материнською любов’ю, що може побороти все – лиха, незгоди, знести будь-які випробування заради своєї дитини. Бо ж вона – мати. Але чому, Мадонно, сумними виглядають твої очі, чому замкнені рожеві колись вуста і погляд – вразливий, болісний, тривожний? Бо ти – Чорнобильська Мадонна. У […]...
- Микола Руденко – Череп Святослава Коли понад дніпром вляглася буря І з тихих плавнів потягнуло сном, Князь печенігів марнославний Куря Підніс важкого келиха з вином. Запита буде печенізька слава Питвом заморським – не медком Простим. А княжий келих – череп Святослава, Окутий гратовинням золотим. Регоче Куря: – Справа це рахубна – Щоб руський князь позбувся голови. Убила Святослава примха згубна […]...
- Градація Градація (лат. gradatio – поступове підвищення, посилення) – стилістична фігура, котра полягає у поступовому нагнітанні засобів художньої виразності задля підвищення (клімакс) чи пониження (антиклімакс) їхньої емоційно-смислової значимості. Г. розрізняється за просторово-часовими (переважно у прозі), інтонаційно-емоційними (поезія) та психологічними (драма) ознаками. Виразність Г. посилюється поєднанням її з анафорою (Юлій Цезар: “Прийшов, побачив, переміг”). Класичним прикладом Г. […]...
Твори про лелек.