Леона Вишневська – Порожній дім
Ми так і не навчились
Казати тобі просте банальне “спасибі”.
Сором зводить судомами обриси вилиць,
Перша літера тремтить на язиці, але.
“Але” ставить крапку у спробі, не залишаючи права на вибір.
Ми так і не змогли переступити гордість,
Це ж насправді так непосильно легко.
Тиша впала на совість прощальним акордом,
Якщо доля дає тобі натяк – роби що завгодно,
Тільки не нехтуй.
Ми так і не дотримались обіцянок,
Тих перших мрійливих істин,
Які досі живуть у записниках, щоденниках,
Блогах чи просто на зім’ятому аркуші у шухляді.
Ми забули про перли слів, зібраних у намисто оповідань,
Романів, новел.
Ми ніколи не зможемо відкрити в собі щось неповторне, нове
Без заповідей, які залишили на полицях Маяковський, Кітс, Ремарк чи Герцен.
Ми так і не спромоглись вберегти тих, у кого замість тіла суцільне серце.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Леона Вишневська – If I stay Я б залишилась тут, ось тільки… Здається, для трьох надто мало місця. В словах відчай і ртуть, гордість кидає ними, Випробовуючи на міцність. Я б справді залишилась тут, ось тільки… У твоєму погляді відчувається щось схоже на постріл. Здається, ще мить і душа буде горіти. Поволі падають стіни, ділиться навпіл життя, простір, Не залишаючи права […]...
- Леона Вишневська – Любов живе три роки Занурюєш кінчики пальців йому у волосся, Жадібно рвеш вуста поцілунками, Притискаєшся міцно до нього грудьми. Це ще зовсім не початок зими, А ти вже так гостро відчуваєш її присутність. -“Господи, Обіцяй йому щасливе майбутнє… Навіть якщо мені не судилось сьогодні Знову прокинутись поряд з ним.”...
- Леона Вишневська – Вона перед сном завжди складає долоні Вона перед сном завжди складає долоні І декілька хвилин поспіль в них ледь помітно шепоче: – Обіцяю тримати слово так само як на рингу тримають удар, Не звинувачувати, а розуміти, не кривдити, а піти. У неї все життя як чернетка, стільки помилок і завжди Бентежний почерк. доля залишає по тілу синцями шрифти. – Обіцяю не […]...
- У порожній кімнаті… – Стус Василь У порожній кімнаті Біла, немов стіна, Притомившись чекати, Спить самотня жона. Геть зробилась недужа – Котру ніч, котрий день Ані чутки про мужа, Ані-анітелень. Лячні довжаться тіні, Дзвонять німби ікон, І росте голосіння З-за соснових ослон: Мій соколе обтятий, В ту гостину, де ти, Ні пройти, ні спитати, Ні дороги знайти. За тобою, коханий, Очі […]...
- Ольга Анцибор – Світ без тебе порожній Світ без тебе порожній, Вкрилось хмарами небо, Сонця промінь холодний На землю летить. Як навчитися жити, Коханий, без тебе? Душу туга проймає І серце болить. Серце хоче кохати, Тебе ніжно любити, Серце битися хоче З твоїм в унісон. Та кохання немає, Це були лише квіти, Це була лише мрія, Лиш солодкий мій сон....
- Герасим’юк Василь – Намисто Суниці на стеблах, Заховані в мох, – Намисто для тебе. Намисто для двох, Бо губи спікає, Холодні, як лід. Стебло протинає Дві жмені ягід. А стебла зв’язати – Кошелик суниць Нанижем у згарди Для звірів і птиць. Намисто безцінне – Таке не купить. Як пацьорку в сіні, Ми губим цю мить, Бо в тебе на […]...
- Дмитро Загул – “Як тільки на арфі плачевній… “ Як тільки на арфі плачевній Замовкне останній мій спів, В глибокій скарбниці душевній Багато ще лишиться слів. Слова ті намистом коштовним Осядуть, мов перли, на дні. Вони тягарем невимовним Давитимуть серце мені. Та більше ні скарги, ні жахів, Ні сміху зі струн не збуджу, – Намиста найкращих коралів Не вкину в безодню чужу. ІЗ ЗБІРКИ […]...
- Ольга Пахомова – Не змушуй мене вірити у долю Не змушуй мене вірити у долю, Не переконуй і не запевняй, Що десь є в Бога у шухляді столу, Зелена тека з написом”Нехай” Бо надто страшно, чи у тексті тім, (Нізащо не повірю, не благай!) Моє ім’я не здибалось з твоїм, У рубриці під назвою “Кохай”…...
- Володимир Кучерявий – Ти там, де сонце сходить уночі Ти там, де сонце сходить уночі, Я тут – де ніч вкладає всіх у ліжко. Пишу Тобі, що зараз на душі І як до щастя залишилось трішки. Ти там, де всі забули про любов, А я у потойбіччі, де кохання… Якби ж я знав до безлічі багато мов, То мова слів була б, повір, остання. […]...
- Він дав тобі все Він дав тобі очі, щоб бачити, Він дав тобі ноги, щоб йти, Він дав серце тобі, щоб пробачити, Щоб зумів ти хрест свій гідно нести. Він дав вуха тобі, щоби чути, Він дав вуста тобі, щоб ти говорив. Він дав ноги тобі, щоб зумів черевики взути, Щоб ти йшов і добрі діла робив. Він дав […]...
- Іван драч – Нічний етюд Не кров з молоком, а кров із ніччю – Про тебе задумуватись весняною порою І сльози збирати по твоєму обличчю Тугою всезнаючою рукою. Ти – спеки настій. Ти – пустеля палюча. В тобі заблукати, а потім не вийти. Ти – пристрасті дикої горда круча, З якої кидатись несамовитим. Руки обплетені, вуста обпалені Глибинними незагнузданними пожежами, […]...
- Сингаївський Микола – Здаля і зблизька Здаля і зблизька дивляться сини І пильно стежать все таки за нами. Не все на віру В нас беруть вони, Не завжди вдовольняються словами. Красивих слів наслухались давно, Що у житті були чомусь несправжні. Зачахло, в землю кинуте, зерно, І кривдою дитячі душі вражені. Вони батьків осудять мовчкома, І зненавидять їх за лицемірство. Та жаль, […]...
- Семенко Михайль – Гора Жовтих Лілій Скажи – ти не забула гору Жовтих Лілій І до болю зелену полонину? Коли перебули найпоетичнішу з ідилій І клялись кохати до загину? Сонце, сонце, небо, бухти, бухточки, далі – Ми ж цілий світ у той мент осягнули! І квіти – великі, жовті, безумні – збирали, І все минуле, і все майбутнє – забули, забули. […]...
- Максим Рильський – Мистецтво Коли усе в тумані життьовому Загубиться і не лишить слідів, Не хочеться ні з дому, ні додому, Бо й там, і там огонь давно згорів, – В тобі, мистецтво, у тобі одному Є захист: у красі незнаних слів, У музиці, що вроду, всім знайому, Втіляє у небесний перелив; В тобі, мистецтво, – у малій картині, […]...
- Аліна Міщук – Пиши мені А ти пиши мені листи, вони так пахнуть зорепадом, Ці нескінченні поїзди, кричать мов хором, невпопадом, А ти пиши, коли чекання сховалося за барви днів, Коли бездумне сподівання чекає голос рідний твій. А ти пиши, коли на небі остання зірка вже зника, Коли кричить в вікно безтямно, останні пісня солов’я, Коли ти вранці досхід сонця, […]...
- Аня Тет – Коли тобі холодно Коли тобі холодно – Розклади вогонь: Спали в ньому спогади, Не бійся обпекти долонь.. Коли тобі сумно – Не треба чужих слів: Чини розумно, Навчися слухати сміх Коли тобі важко – Відпусти тягар: Відчуй себе пташкою Розправ крила..і злітай Коли тобі боляче – Не згинай коліна: Терпи молячись, У муках народжується Людина Коли ж ти […]...
- Клавіші життя … А клавіші ще довго не здавались. І з ними час провів нерівний бій. Слабкіші вже давно зірвались; Сильніші награвали “Амелі”… Вони ще не забули дотик польців, А їх тут безліч в вічності було… Упевнених в собі й блукальців, Яких життя у нетрі завело. Вони ще не забули звук мелодій І стукіт серця кожного із […]...
- Олена довганюк – Благаю тебе, відпусти Благаю тебе, відпусти… В мене сил вже на тебе немає За коротке терпіння прости, Та й воно всіх колись покидає. Тиша та твоя колюча І нестерпна твоя пустота… Чому ж ти на стільки болюча? Чому ти така непроста? Прошу тебе знов, припини! Досить спогадів з мене минулих. Ці тортури свої зупини, Ми про день із […]...
- Ковальчук Людмила – Я напишу тобі листа Я напишу тобі листа… Пробач, за прірву між словами. За присмак сонця на вустах, За ніжну пристрасть до нестями… Не прожени, якщо прийду, І не тримай – я вільна пташка! Хоч слів доречних не знайду – Ти вибачиш. Можливо, важко, Та напиши мені листа, Забувши все і все згадавши, Нехай ця відповідь пуста. – Любов […]...
- Ірина Лахоцька – Коли смутку глибокі ріки Коли смутку глибокі ріки Розіллються в тобі усюди, То поезія, наче ліки, Що приймаєш під час застуди. Пригорнуся до слів ще теплих І, вбираючи їх розмову, Зріє гасло, яке не стерти- Хочу дихати й жити знову. Хочу словом проситись в серце, Хочу думкою у твій розум, Почуттями в твої конверти І в усмішку твою крізь […]...
- Василь Стус – Господи, гніву пречистого Господи, гніву пречистого Благаю – не май за зле. Де не стоятиму – вистою. Спасибі за те, що мале Людське життя, хоч надією Довжу його в віки. Вірою тугу розвіюю, Щоб був я завжди такий, Яким мене мати родила І благословила в світи. І добре, що не зуміла Мене од біди вберегти....
- Олена Теліга – Тільки вечір злітає на місто Тільки вечір злітає на місто І нема біля мене нікого, Я збираю в єдине намисто Всі слова, що почула від нього. Хай назустріч ідуть мені люде! Хай цілує непроханий вітер! Все, що пише він, згадано буде До останніх малесеньких літер. Хоч на вулиці зимно і сніжно, Хоч шумить надокучливе місто, Я зберу обережно і ніжно […]...
- Весняний сад, квітки барвисті… – Сосюра Володимир Весняний сад, квітки барвисті, Пісні пташині в вишині, І ти у сяйві і намисті Подібна сонцю і весні. А в небі радість журавлина, І даль степів, мов крил розмах. Моя кохана Україно, Такою ти в моїх очах. Гвіздки твої пробили руки, На вітрі коси золоті, А в чорнім небі – круки, круки… То ти розп’ята […]...
- Христина Головко – дівчинко Дівчинко, скільки у тобі Самонакручування, самоіронії Якщо б ти вміла слухати – то б почула, До тебе прокладають – колії Дівчинко, скільки у тобі Самознищення і в клітинах – гордості Якщо б ти вірила, то б знала Коли справді гаряче, забувають умовності Дівчинко, скільки у тобі Самолюбства, гострого перцю і тиші Знаєш, якщо б ти […]...
- Олена Теліга – Сьогодні кожний крок хотів би бути вальсом * Сьогодні кожний крок хотів би бути вальсом. Не студить вітер уст – зігрівся коло них. І радісно моїм тонким, рухливим пальцям Торкатись інших рук і квітів весняних, Любов – лише тобі. А це її уламки, Це через край вино! В повітря квіт дерев! Це щастя, що росте в тісних обіймах рамки Закритої душі і […]...
- Богдана Лапченко – В моїй квартирі більш тебе нема В моїй квартирі більш тебе нема, Залізні двері ставив майстер мовчазний. Міняв замок, віддав мені ключа, Ти не відкриєш – просто не підійде твій. Обходь сміливо цей чужий будинок, Він вже не наш, але не в тому суть. Я довгих не люблю і не роблю зупинок Там, де мене забули і не ждуть....
- Герасим’юк Василь – де ті царі, що підуть з пастушками Де ті царі, що підуть з пастушками, Коли зоря засвітить ув очу? Мовчать сніги над нами і під нами. На стіл різдвяний ставимо свічу. Нам вистачило страху правди й бомби. Нам, кинутим у світ, як на прорив, Про віру, що вернулась в катакомби, Волхви звістують. Наче хтось просиві Куди ми йшли, коли зоря погасла, До […]...
- Анастасія Кравець – Never Мій пройдений рівень Для тебе game over! Твоїх псевдосцілень Я випила море. Ти зовсім not perfect Але лиш тобі, Ефектний вердикт Віддала в юрбі. Твої хижі смайли Справжнісінький game У спогадах файли Фальшивих ідей. І всі лицемірні У захваті Word. Пустотно – надмірні Як бувший комфорт. Забули, забили, Порвали ураз! Душею скривили Дитячий маразм. Уже […]...
- Анастасія Кравець – Етюд душі у митях ейфорії Етюд душі у митях ейфорії. Примхливий подих юної весни. Шалений міф, реальність наче мрії. У міріадах зір “рожеві сни”. Мольберти днів – буденності шедеври. Сполохані цілунками слова. Загублені у тьмі весняні перли.. Згорає сум у дотиках пера!.....
- Марта Тарнавська – “Тобі, що без геройства і без слави… “ Тобі, що без геройства і без слави В покорі зустрічаєш кожен день, – Тобі, чий усміх, мов вітрець ласкавий, Одхмарює обличчя молоде, – Тобі, чиє любові повне серце Пробили леза чотирьох шабель, – Тобі, що прикликаєш дотепер ще Заблуканої долі корабель, – Тобі, що вмієш без надії ждати, – Тобі, що вмієш, як ніхто, простить, […]...
- Микола Руденко – Черниці Здригнеться гай гіллям напругим, Повіє запахом суниць… Концтабір там, де в тридцять другім Вбивали молодих черниць. Де підіймали їх на леза Гвалтівники тупі, брудні… До дроту тягнуться берези – Чернички в білому вбранні. Ні, їх оплакувать не варто: Вони нас бачать крізь дроти. Вони зійшлись на Божу варту, Щоб наші душі вберегти. Щоб вгамувати біль […]...
- Андрій Любка – Вакханалія Я живу отут напиваюся знову Заглиблений в себе немов у єресь Зустрівши чортів забувши єгову Приходять вночі і стукають в двері Засмаглі студентки двоногі пантери Вологі мов щогли після змивань Оголені курви виходять в етери Заходить в облогу вологий жадан І тут я згадав про аскольда і діра До чого тут дір коли ця діра […]...
- Василь Стус – О, скільки слів, неначе поторочі! О, скільки слів, неначе поторочі! І всі повз мене, ніби кулі, б’ють, І всі мою живу минають суть, А тільки строчать, строчать, строчать, строчать. А я іду – крізь ці слова облудні, Незнані досі. Тут передова, Де всі твої бійці – одні слова. І сіють зраду спогади марудні, Що передовіряються перу І забивають дух тобі […]...
- Іван Андрусяк – Не возводять ні мости, ні вежі Не возводять ні мости, ні вежі Псальмопівчі. Як тобі меж ними? Доторкає до волосся вечір Язиком вологим і незримим. Дівчинко, це прорізи цвітуть. З меду квітка витече в долоню. Для Рахилі кожна ніч холоне І по грудях розтікає грудь. А для тебе що я принесу? Дим рапавий? Мічене кадило? Я тобі віддамся, як людина. Пристрітом […]...
- Без слів Без слів ти розумітимеш, що не настане кінець світу, Бо твоє життя тільки починається з клаптику зорі, Що сяє у повсякденній суєті рухів і незнайомого звуку, Гітарної струни, що навчена блукати у твоїй хорошій душі. Без слів ти відчуваєш, як це обіймати близьке серцем щастя, Бо твоє життя, потрапило у полон надій, Побудованих сміхом, де […]...
- Павло Мовчан – Зимова дорога Прозор’ям пойнята долина, А де джерела дзвонять радість, – Сніг, наче пера соколині, Лежав розметаний в безладді. І білість бралася сумлінням Від суцвіті, що тліла в глиці; І зріли снігурі зомлілі, Як взяті сонцем полуниці. На аркуші грушевих пахів Плоди викреслювала гілка, І до дзьобів тулили птахи Давно знезвучені сопілки. І відливалися долоні По обрисах […]...
- Ольга Перехрест – Маки Її голосу стане на двадцятьох, А вона мовчить і дивиться у новини. І мовчанка її ніби темний великий льох, Де вона зберігає всіх, в незалежності від перемог, Групи крові, статі або країни. На подвір’ї у неї зростає червоний мак, Хоч вона завжди забуває його поливати. І у кожному русі чи слові шукає таємний знак, Щоби […]...
- Крістік Хрустік – Спокійно, тихо, зі сльозами Спокійно, тихо, зі сльозами Я зашивала пальцями минуле. Все, що було – усе пройшло між нами, Хоч ми й нічого не забули. Банально опускатися до болю І прикро убиватися думками. Більше ніколи я нікому не дозволю Ставати в серці чорними комками. Я зроблю аплікацію з емоцій та бажань І замість неба усе це розвішу. Зітру […]...
- Твір на тему: Жіночі прикраси Чи замислювалися ви, дівчатка, про походження такої прикраси, як намисто? Які прикраси носили жінки в давнину? Відомо, що намисто під назвою “бись” або “борь” зустрічалося в літературних пам’ятках ще в десятому столітті. У княжій Україні – Русі були дуже поширені разки з намистинок прозорого скла, яке покривалося тонким шаром срібла чи золота, а потім знову […]...
- Оксана Осовська – Є в друзів безперечні привілеї Є в друзів безперечні привілеї: Аміго слід у долі залиша… Колись моя схвильована душа Всміхнулась до прекрасної твоєї. Для тебе досі дні мої відкриті – Яка різниця, хто кому напише? Не знаю, як тобі, мені світліше, Бо ти живеш, бо ти живеш на світі! Слова прийшли – надійні та прості. Шукати слів – наука не […]...
Твір на тему дорогою ціною здобувни волю.