Герасим’юк Василь – Намисто

Суниці на стеблах,
Заховані в мох, –
Намисто для тебе.
Намисто для двох,

Бо губи спікає,
Холодні, як лід.
Стебло протинає
Дві жмені ягід.

А стебла зв’язати –
Кошелик суниць
Нанижем у згарди
Для звірів і птиць.

Намисто безцінне –
Таке не купить.
Як пацьорку в сіні,
Ми губим цю мить,

Бо в тебе на шиї
Суниць силінки!..
Ми потім досидим
І дні, і роки.

Донижемо потім
На стебла тонкі
І ночі, і роки,
Та вже не такі,

Як ягоди в росах,
Що пахли між трав…

Той нині там косять,
Де кров’ю стікав.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)




Моя душа це храм чи купа цегли.
Ви зараз читаєте: Герасим’юк Василь – Намисто
Copyright © Українська література 2020. All Rights Reserved.