Леся Українка – Йоганна, жінка Хусова (2)



Незабаром увіходить Mелхола, дуже стара жінка; її ведуть попід руки дві рабині.

Mелхола

(до Хуси)

Чого ти старощі мої турбуєш?

Ти, Хусо, міг би й сам прийти до мене.

Вже надто запанів… Я не хотіла

Рабам лихого прикладу давати,

А то б і не прийшла…

(далі воркоче щось невиразне. Рабині садовлять її на низьке крісло з подушкою.)

Хуса

Пробач, матусю,

Я не для себе турбував тебе.

Сьогодні, бач, гостей я сподіваюсь… .

Mелхола

(недочуваючи)

Га? Що ти кажеш?

Хуса

(голосніше)

Жду гостей сьогодні!

Mелхола

(воркотливо)

Так

що ж мені до того? Ждеш, то жди…

Хуса

(подає знак рабиням, щоб вийшли, ті виходять. Хуса сідає коло ніг материних, на малій скамничці)

Матусю, ти ж тепер в моєму домі

Єдина господиня…

Mелхола

(непривітно)

Ба! Тепер!..

А чи воно годилося, щоб тута

Молодша надо мною старшувала?

Що заробив, те й маєш. Розпустив

Кохану жіночку – оце ж і дяка

Від молодої господині. Бачиш:

Тепер ти ні вдовець, ні молодець…

Як жінка десь повіялась на безвість,

То мати знов “єдина господиня”…

Чи то ж воно надовго?

Хуса

Не

картай.

Доволі з мене й так…

Mелхола

Егеж… доволі…

Як я тобі казала: одружись

Тут, в Галілеї; хай і небагата,

Хай не шляхетна буде, та покірна…

Хуса

Я взяв її не за саме багатство,

Не за самий і рід.

Mелхола

Та знаю, знаю, –

Понадився на ту саронську вроду;

Але ж та врода, як саронська рожа, –

Розквітне на зорі, а вже в полудні

Осиплеться…

Хуса

Лишім про се, матусю…

Я, власне, хтів тепер тебе просити,

Щоб помогла мені гостей вітати.

Mелхола

Та що ж воно за гості? звідки?

Хуса

З Рима.

Високородний Публій і дружина.

Mелхола

Не знаю я таких.

Хуса

Почесні гості!

Він родич преторові…

Mелхола

Він римлянин?

Хуса

Авжеж, матусю.

Mелхола

І вона римлянка?

Хуса

(трохи нетерпляче)

Та певна річ!

Mелхола

Не розумію, Хусо,

Що мала б я робити з тими гістьми!

Хуса

Та що ж тут розуміти? – привітати,

Віддати їм належну шану, й годі.

Mелхола

Хіба ти сам без мене не потрапиш?

Хуса

Коли б то Публій сам прибув, без жінки,

То вже ж я б сам прийняв його. На лихо,

Я запросив його з жоною.

Mелхола

Нащо?

Хуса

Бо Публій сам не так мені потрібен,

Як горда Марція, його жона, –

Вона з родини цезаря і має

Велику силу там, у Палатині.

Mелхола

Де?

Хуса

В Палатині.

Mелхола

Що воно за місто?

Хуса

Та то не місто – цезарські палати!

Mелхола

Далеко?

Хуса

В Римі!

Mелхола

Та чого кричиш?

Я чую… Ну, якісь палати в Римі.

Так що мені до того?

Хуса

(знизує плечима; нишком)

От нещастя!

(Голосно.)

Ну, бачиш, Марція…

Mелхола

Хто?

Хуса

Тая гостя,

Що буде в нас сьогодні…

Mелхола

Та римлянка?

Хуса

(ще голосніше)

Егеж, римлянка. Так вона про мене

Замовить слово цезареві може,

Коли я догоджу їй.

Mелхола

Догоджай.

Хуса кусає губи і одвертається від матері.

Mелхола

(трохи лагідніше)

Коли вже я потрібна тій римлянці,

То може на жіночу половину

Прийти до мене, я не бороню.

А тут мені сидіти не пристало.

Хуса

Матусю, се ж ніяк не випадає!

В римлян то звичай, що коли подружжя

Приходить вкупі, то й вітати треба

Обох укупі.

Mелхола

Ну, й вітай їх сам,

Чи нарізно, чи вкупі, як там хочеш…

Хуса

Матусю, та чи я ж тобі не син,

Що ти мені допомогти не хочеш?

Невже тобі так тяжко привітати

Моїх гостей? Я ж не прошу багато.

Ну, вийди їм назустріч, уклонися,

Промов до Марції якийсь привіт…

Mелхола

Та я ж по-їхньому не вмію.

Хуса

Байка!

Промов по-нашому, а я приставлю

Таку рабиню, що по-римськи вміє,

Вона твої слова перетовмачить.

Вже ж гості вибачать старій людині,

Що інших мов, крім рідної, не знає.

Я тільки про одно тебе прошу:

При гостях не кажи на мене Хуса,

Зови мене Хузаном, – се по-римськи.

Mелхола

(силкується встати, гнівно трясе головою)

А се ще що за новина – “Хузан”?

Твій батько звався Хусою, і сина

На честь йому я нарекла так само!

То ти свого зрікаєшся імення

Для римських заволок?!

Хуса

Матусю, слухай…

Mелхола

І слухати не хочу!.. Гей, рабині!

Рабині, гей!.. Куди ти їх послав?

(Плеще в долоні. Увіходять рабині, беруть її попід руки, підводять.)

Хуса

Хай буде так, як хочеш. Мамо, слухай,

Ти тільки привітай, побудь хвилину

Тут з нами при столі…

Mелхола

Я маю їсти

З невірними?! Ні, сину, я стара,

Щоб мала звичай батьківський ламати.

(до рабинь.)

Ведіть мене!

(Виходить з рабинями.)


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)




Сосюра рідна мова аналіз.
Ви зараз читаєте: Леся Українка – Йоганна, жінка Хусова (2)
Copyright © Українська література 2019. All Rights Reserved.