“Людину можна знищити, але не можна перемогти” (за твором Е. Хемінгуея “Старий і море”)

Ернест Хемінгуей прожив лише 62 роки, але його життя було наповнене пригодами і боротьбою, поразками і перемогами, великою любов’ю і виснажливою працею. Він був завзятим мисливцем і рибалкою, брав участь у найризикованіших пригодах і найзухваліших дослідженнях. Його герої були схожі на нього: сміливі, енергійні, готові до боротьби.
Герой повісті “Старий і море” – старий рибалка Сантьяго – прожив велике життя, сповнене боротьби, радості перемог і гіркоти поразок. Але він ніколи не здавався, боровся до останнього. Далеко в морі

він згадує, як одного разу боровся на руках з молодим дужим негром. Добу вони сиділи один проти одного, зчепивши руки, кров виступала з-під нігтів, але Сантьяго не поступився супротивнику і виграв те змагання. Таким же впертим, упевненим у своїх силах він залишився до старості.
Сантьяго мріяв зловити велику рибину, найбільшу з тих, що ловив він сам і його товариші. І ось на 85-й день доля зглянулася над старим: величезна меч-риба стала здобиччю рибалки. Та її ще треба було перемогти. Старий свідомий того, що може загинути у цій боротьбі, але не здається. Він об’єктивно оцінює свого супротивника, розуміє, що рибина
“не така розумна, як ми – ті, хто вбивають її, зате куди благородніша і спритніша”.
Сантьяго сам-один, далеко від берега “був припнутий до найбільшої з усіх, яких будь-коли бачив чи навіть про яких чув, рибини, у нього “каламутиться в голові”, проте він мобілізує всі свої сили, щоб здобути перемогу – довести самому собі, морській істоті, усім, хто вважав його невдахою, що він ще чогось вартий. “Безглуздо втрачати надію, – думав він. – Безглуздо й, мабуть, гріх”. Ціною величезних зусиль старому вдалося зрушити рибину, збити її з обраного курсу, але “вона злегка похилилася на бік; тоді вирівнялась і повернула на нове коло”. Рибалка наказував своїм потерпілим рукам тягнути линву, ногам – тримати його, голові – бути ясною і не паморочитися. Він подумки звертався до самого себе: “Отож збери докупи свої думки й навчися зносити злигодні, як мужчина. Або як оця рибина”.
Людина перемогла у цьому жорстокому двобої з рибиною, але на його здобич чатували хижі акули. Їх було багато, і старий відчув, що тепер він буде переможений, та попри все, продовжував боротися не так уже за здобич, а скоріше за свою людську гідність.
До берега він пристав пізно вночі. Знесилений, без здобичі, переможений жадібними акулами. Але, до краю виснажений, він і тут не здається: відв’язує щоглу, закидає її собі на плечі і, майже втрачаючи свідомість, іде нагору до своєї хатини. Поки він дістався дому, то мусив разів п’ять сідати перепочити просто посеред дороги. А вже вдома акуратно прихилив щоглу до стіни, випив води й ліг на ліжко. Він одразу заснув глибоким сном, “випроставши руки долонями вгору”.
Вранці в хатину заглянув Маноліно, хлопець, який дружив із Сантьяго. Побачивши, як старий тяжко дихає, який він зморений і поранений, Маноліно не втримав сліз.
Е. Хемінгуей вустами свого героя, старого рибачки Сантьяго, стверджував: “Людина не для того створена, щоб терпіти поразки. Людину можна знищити, але її не можна перемогти”. Такими були герої письменника, таким був і сам Ернест Хемінгуей.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(4 votes, average: 3,75 out of 5)



Паспорт твору мина мазайло.
Ви зараз читаєте: “Людину можна знищити, але не можна перемогти” (за твором Е. Хемінгуея “Старий і море”)
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.