Микола Руденко – Чудуюся, коли згадаю те



Чудуюся, коли згадаю те,
Як починав і як скінчити мушу.
Не знаю, чи вмирає, чи росте
Той світ, де плуг підняв цілинну душу.

Не знаю також, що то був за плуг.
Та добре бачу: в лірника – невдахи,
Що вивів на ріку казковий струг,
Обсіли серце променеві птахи.

Гойдає лірник птахів у собі,
Хоч сам того не відає достоту,
В якому краї та в якій плавбі
Віднайде він для них якусь роботу.

Живе бездомно, мов голодний тать.
Чужий для всіх на морі і на суші.
Але помре – і птахи полетять,
Щоб зорями засіять чесні душі.

07.02.1978


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Чим приваблює образ наталки полтавки.
Ви зараз читаєте: Микола Руденко – Чудуюся, коли згадаю те