Надія Ковалюк – Я знов торкаюсь твого тіла, наче вперше



Я знов торкаюсь твого тіла, наче вперше.
Хоч знаю, що востаннє… і нехай.
Я заціловую тебе, на мить завмерши,
Наповнюю жагою через край.

Вуста вустами затуляю на пів-слові.
Я знаю, це закінчиться… нехай…
І моє тіло із твоїм в шаленій змові.
Кохай мене, хороший мій, кохай…

Я загорну тебе в красу свою жіночу,
І заведу в такий жаданий рай…
Я знову ніжністю зморити тебе хочу-
Останній раз, останню ніч… нехай…

Ми завтра знову розминемося так швидко,
Як в небі реактивні літаки.
Пірветься знову почуттів шовкова нитка,
Яку ми вже не зможем віднайти…

Остання ніч, неначе сон-пройде в моменті,
І я без тебе знову залишусь.
Як попелюшка в позолоченій кареті,
Яка перетворилась на гарбуз…

Я ще зустріну у житті таких хороших,
На щастя, або може на біду…
Я ще шукатиму колись на тебе схожих…
Хороший мій… я знаю… не знайду…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Берег дитинства твір.
Ви зараз читаєте: Надія Ковалюк – Я знов торкаюсь твого тіла, наче вперше