Так багато навколо людей
Так багато навколо людей
Не знають куди прихилити своє життя.
Мільйони сердець просто не усвідомлюють,
Що все, що їм потрібно – це щире каяття.
Зірку із неба ти ніколи не дістанеш,
Якщо на правильний шлях в житті не станеш.
Не доберешся до сонця на блакитному тлі.
Якщо залишаться у тебе думки старі.
Бо тут ти можеш всього досягати,
А душу свою занедбати.
Не відмовляйся від найважливішого.
Бо тягнешся до найгіршого.
Дощ у сльозах на душі.
Палючий вогонь у вічності.
Ти підійди до хреста.
Торкнись серцем Його болючих ран.
До ніг Його припади,
Коліна перед Богом схили.
Прийми вірою назавжди,
Бо істинної любові тобі не знайти.
Не ведись на брехню, ніби вона гарна,
Щоб все життя не прожити дарма.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Твір на тему: Роздуми про зміст прислів’я “Хто багато читає, той багато знає” Мабуть, найбільше в усій світовій літературі написано про книгу: про її значення в житті людини, про те, як її пишуть, хто пише, навіщо, і про її читачів. А скільки народ присвятив книзі теплих і вдячних слів! І чи може хтось сьогодні уявити, що книг на світі може не бути? Та, мабуть, і може якась нікчема, […]...
- Надія Ковалюк – Було багато пройдено доріг Було багато пройдено доріг… У подругах, у друзях, у коханих Я бачила для себе оберіг. Але так рідко згадувала маму… Коли ж втрачала віру у людей, Коли життя надламувало крила,- Я линула до маминих грудей, Свої невдачі – в жменях приносила. Вона ж мене ховала від нещасть, А я завжди від неї так далеко… Вона […]...
- Не плач… . Поглянь навколо Не плач… . Поглянь навколо. Усміхнись. дививсь, як світить сонечко! Тільки не плач!!! Прошу тебе, не плач. Зітри сльозинку зі своїх очей. Подумай… Про “щось” хороше… .. Це має бути щось таке, що зігріє тобі душу, просто наповнить тебе з середини теплом. Щось таке, що заставить тебе забути про все на світі. Щось, що викличе […]...
- Андієвська Емма – Навколо передумов Воює далі, хоч давно помер, Самітній лицар в тилягах цеглястих. Як гупа серце крізь опале листя. – Єдиний змиг, – й помандрував крізь мур. Минуще – свій – і вміст, і хвилемір – Із капищами марноти і млости. Бува, що й смерть шаленцеві полестить, Хоч в неї – з атраментом каламар. Як немовля, яке – […]...
- Андієвська Емма – Навколо троянди (сонет) Як тяжко з-під усіх нашарувань Троянду крізь століття, що росла На тих відтинках, де тепер паслін І морок, що без нутрощів живе. Відноги часу майже, як пливун, Усе, – що добре, і усе що зле. Троянди спалах – чи крізь нетрі слон, Що – навпростець – з віків – із котловин? В мікроскопічнім супернови вибух. […]...
- Торкнись мене Торкнись мене, за спину, Ніжний дотик! Обіймами, у снах мене горнула. Відстань відчула, смак, в устах солодких. Лише тебе. Ти ж не прокинулась. Заснула. Торкнись мене, долоня у долоню. І подивись, у очі вугляні. Вічність горю, ніколи не холоню. Вічність люблю… нажаль. Ти мене ні. Дитяче серце, бється від западин. Від тріщин, тих, ми ж […]...
- В житті багато В житті багато існує людей І всі вони різні, І всі, всі одні! А може і ні? А може й здається, Що ти одинокий? А може і ні, а може і ні… . Он той так хоче пожить “на коні”, А тому лиш день дай прожити, хоч увісні. Он тому завжди так байдуже до всих, […]...
- Дмитро Загул – “Багато акордів на струнах моїх… “ Багато акордів на струнах моїх, Душа їм і ліку не знає, Життя повнозвучно торкається їх І звуки пісень викликає. Ловлю невловимі хвилини життя, Лечу за святою красою, Пісні переливні – ті діти чуття – Посію до сонця росою. Пряду павутинки тонесенький льон, Я тчу і мережаю ткані. Життя повнозвучне перейде, як сон, Зістануться співи весняні. […]...
- Крістік Хрустік – Я б написала тобі ще багато рим Я б написала тобі ще багато рим, Які сплетуться у вірші, хоча кожен з них Байдужий тобі. і мій запал стих. Я залишу все собі, але менше з тим. Я б показала тобі увесь цей світ, Підіймала б очі твої до зірок, Цілувала б вії, зробила б ще один крок Уперед і здійснила б душі […]...
- Валентина Капшук – Багато в нас речей є безкоштовні Багато в нас речей є безкоштовні, Такі як квітів аромат чи захід сонця, Як зорі стеляться чи місяць повний, Смак кави, ясний промінь у віконце.. Багато що не можна порівняти, Чи виміряти в цифрах, часом, милях, Безмежне небо, щирий сміх, дістати.. До хмарочосу суті музики, по хвилях. Багато що не можна розказати, Не вистачить всіх […]...
- Леся Українка – “О, знаю я, багато ще промчить… “ О, знаю я, багато ще промчить Злих хуртовин над головою в мене, Багато ще надій із серця облетить, Немов од вихру листячко зелене. Не раз мене обгорне, мов туман, Страшного розпачу отрутнеє дихання, Тяжке безвір’я в себе, в свій талан І в те, що у людей на світі є призвання. Не раз в душі наступить […]...
- Андрій Малярик – Багато в світі ла̀сих є спокус Багато в світі ла̀сих є спокус І ми не а̀нглели, далеко не хороші. Хтось народився, Щоб померти, як Ісус. Хтось народився, Щоб любить життя за гроші. Маленький папірець, що поглинає Повагу, доброту, надію й віру. Це так, як вовк віддався чужій зграї, Та не по волі, зовсім, не по ділу. Образливо, що все втрачає сутність […]...
- Олександр Ірванець – У нас ще так багато нас – без нас У нас ще так багато нас – без нас: Мене – без тебе, а тебе – без мене. Таке минуле за плечима темне, Таких облич рясний іконостас. Чужих облич я бачу у очах Твоїх, коли схиляюся над ними. Прости мені! Простиме й непростиме. І я прощу, хоч зроду не прощав. І я прощу, хоч зроду […]...
- Казна навколо нас (за поезіями І. Жиленко “Підкова”, “Гном у буфеті”) За народним повір’ям, той, хто знайде на дорозі підкову, знайде своє щастя. У багатьох оселях підкову тримають як оберіг родинного затишку. Героїня вірша Ірини Жиленко “Підкова” знайшла родинний оберіг на зимовій дорозі: Була зима. Ішов зелений сніг. За ним – рожевий. Потім – фіалковий. І раптом протрюхикав на коні Дідусь Мороз. І загубив підкову. Підкова […]...
- Юрій Іздрик – Так багато очей у потрісканій стелі Так багато очей у потрісканій стелі Так багато зіниць на нічних небесах Я хотів би жити в безлюдній пустелі Я хотів би бути пустелею сам Я ховав би сліди твої кварцом і вітром Напував би тебе водою оаз А вигадлива fata morgana з повітря Будувала б міста нам – по місту на раз І щодня […]...
- Герасим’юк Василь – Багато небесної сходить краси Багато небесної сходить краси На кичери лисі, На наші обійстя і наші ліси… І тихо у лісі. Один прилітав на вогненнім коні До нашої гражди: – Виходьте! Вже можна. Ви газди чи ні?! – Ми й вийшли, як газди. Та на перехрестях земної путі На білому світі Ми не зрозуміли братів во Христі Й жили, […]...
- Дмитро Павличко – “Ще днів моїх багато за горою… “ Ще днів моїх багато за горою, За зорями в небесній глибині. Все, що було, згубилось уві сні, Лиш те, що буде, володіє мною. Опалене жагою весняною, Чуття будущини живе в мені. В моєму серці, наче в стремені, Нога часу з острогою тугою. Та є на світі лагідна рука, Яка в мої думки і сподівання Вливається, […]...
- Катерина Кочетова – Не відпускайте дорогих людей Не відпускайте дорогих людей, Повторюйте, які вони важливі, Допоки є момент, і час не йде, Коли раз? м по-справжньому щасливі. Не слід боятися відвертих фраз, У морі фальші щоб не потонути, Та не знаходьте місця для образ, Адже нічого й так не повернути. Серця давно звикають до мовчання, Тож не дивуйтесь, якщо хтось піде. Зараз […]...
- Сніжана Біла – Тебе так багато в моїй голові! Тебе так багато в моїй голові! Що ось зовсім скоро із глузду поїду. Як бурі сибірські і дні снігові – Не поряд, не близько. Тиняєшся світом… Тебе так багато в чернетках моїх Із ритмом кульгавим, повторами кальки. Та ми так далеко, як пристань німих Без крику давно нас викльовують чайки. Тебе так багато в скрипучій […]...
- Павло Мовчан – “Мене цієї ночі вмерло так багато… “ Мене цієї ночі вмерло так багато, Так, ніби мову я раптово втратив, Забув усі імення та слова, А на обличчі виросла трава. Мені приснилось те, що було явним: Ти була з іншим у моєму травні, Ім’ям чужим ти кликала мене, І дерево дзвеніло крижане, І сипавсь іній замість пелюсток, І видно було хід твоїх думок: […]...
- Твір на тему: Роздум про вчинки людей Люди бувають різні, тому й поводяться по-різному, і вчинки в них різні. Одні люди добрі, лагідні, в них і вчинки добрі. Такі люди допомагають іншим. Якщо в них є можливість, вони завжди подадуть бідному або допоможуть каліці чи старенькому. З таких людей виходять добрі друзі, на яких можна покластися, знаючи, що ця людина тобі допоможе. […]...
- Байка багато чого навчить (за байками Л. Глібова “Щука”, “Муха й Бджола”, “Жаба і Віл”) Леонід Глібов відомий в українській літературі передусім як поет-байкар. Він вважається творцем нової байки. У своїх творах Л. Глібов зобразив суттєві явища життя, безправне становище кріпаків, пихатість чиновників, недолугість тогочасних судів. Автор висміював хитрі та підступні вчинки людей, лицемірство, егоїзм, жадібність, заздрість, лінощі та багато інших негативних рис характеру. Ось хитра і підступна Лисичка – […]...
- Валентина Капшук – Магніти, що притягують людей Магніти, що притягують людей, Відома, невідома, все ж – та сила, Причалом є нових – старих ідей, Це дійство для душі є любо-миле.. Ідеї, стЕжки, логотип життя, Традиції та стиль і поведінка, Переплітаються зі сміхом вороття, Малюється нова буття картинка. По Одному йшли, а тепер разОм, Душа цвіла – цвітуть тепер обоє, Відбувся знАчний шляху […]...
- Микола Руденко – Люблю людей Люблю людей. Але моя любов Клубком кривавим запеклась у грудях. Оглянуся – і помічаю знов: Чогось істотного бракує в людях. Так мало непогорблених, прямих, Окрилених високою метою. І хто нас визволить від нас самих – Від страху перед правдою святою? Хоч сенс народження нам не ясний (Життя для нас – лише сліпий Випадок), – Пірнаємо […]...
- Марта Тарнавська – “Непотрібні здаються змагання людей… “ Непотрібні здаються змагання людей, Коли станеш віч-на-віч із вічністю, з Богом, Як душа вирушає в останню дорогу, Як у пустку нірвани навіки гряде. На безмовну самотність – мовчазне виття – Не знайти ні потіхи, ні ліку ніколи. Вчуся наново жити, змагатись із болем, Щоб абсурдом для мене не стало життя. Жовтень 1992...
- Кость Москалець – Це старе кіно про двох самотніх людей Це старе кіно про двох самотніх людей Які ціле життя шукали одне одного і не знаходили А коли вони нарешті зустрілися То злякалися свого щастя і все закінчилося дощем Довго палають порожні екрани Ми не відводим очей Гаснуть повільно барвисті реклями Цих страшних ночей Цих важких ночей Це старе кіно про страх перед щастям Про […]...
- Я так люблю простих людей! Я так люблю простих людей! В них більше, ніж в будь-кому, тайни, І завжди погляд їх безкрайній Все манить вглиб простих очей… Я так люблю простих людей. В них більше сенсу, ніж в будь-кому, І хочеться поставить кому Десь поміж слів їх і ідей… І що б вони не говорили, Бере чудне якесь чуття, Наче, […]...
- Твір на тему: “Любить людей мене навчила мати… “ “Роби добро, – мені сказала мати, – І чисту совість не віддай за шмати Благословенний мамин заповіт Ніхто в мені не зможе тиюмати. Д. Павличко Велика, чарівна та країна, із якої приходять усі люди. З неї виходять, а назад не повертаються. Називається вона країною Дитинства. Там починається Людина, її почуття: Любов, Співчуття, Милосердя… Від материнського […]...
- Микола Вінграновський – Голубі сестри людей I На Псло, на Ворсклу, на Сулу, На юні води непочаті Ліг золотий осінній сум, Поліг багрець у тихім святі На Псло, на Ворсклу, на Сулу. Притихли далі охололі, І висвист птичого крила Затих над хвилею і в полі, І небо падає поволі В холодній краплі із весла. Я хочу розказати вам Про наші ріки […]...
- Тарас Шевченко – Не для людей, тієї слави Не для людей, тієї слави, Мережані та кучеряві Оці вірші віршую я. Для себе, братія моя! Мені легшає в неволі, Як я їх складаю, З-за дніпра мов далекого Слова прилітають. І стеляться на папері, Плачучи, сміючись, Мов ті діти. І радують Одиноку душу Убогую. Любо мені. Любо мені з ними. Мов батькові багатому З дітками […]...
- Страшно жити в самоті серед людей Як страшно жити в самоті серед людей! Коли серце не знає спокою ні вдень, ні вночі… Перед тобою сотні замкнених дверей А ти не можеш підібрать до них ключі… Так хочеться згубитися в думках Та біль мене нікуди не пуска Я знаю буду я щаслива в снах Як щастю на землі місця нема… Забути важко, […]...
- Кацай Олексій – Оаза людей Оаза людей В пустелі космічній Мій острівець магічний Марення мандрівників Смутної галактики Де порожнеча цупка як свинець Де кожен атом зустрічний Ковтає шлях нетрями Нутрощів Ти раптом на сконі часів Речовини і проміння Легко жбурляєш Свій вітерець Хмаровинням фарбований В запалені очі Розбитих ілюмінаторів І чорних зірок бедуїни Діти руїни Прозорі Перлини своїх знекровлених лиць […]...
- Микола Руденко – Я тікав від людей Я тікав від людей, Щоб з деревами поговорити – Добрий спомин мене Й поза гратами не полиша. Задивлялись у воду Гіллясті мої фаворити – І світилась над ними Зеленого сонця душа. Я їм вірші читав, Таємницю звіряв чи образу – Тільки горлиця чула Та хмарка, Та тиха ріка. І ніхто з них Довіру мою Не […]...
- Я – людина, і це мене багато до чого зобов’язує! (за поезією В. Симоненка “Ти знаєш, що ти – людина?”) Мабуть, немає людини, яка б не замислювалася над питаннями: чи так вона живе? Чи гідна називатися людиною? Що залишить після себе нащадкам? Замислююся над цим і я… Думаю, що людина відрізняється від інших створінь природи духовністю, здатністю до розуміння і всепрощення. Звісно, що кожна особистість – неповторна! Але вважаю, що завдання кожного – робити світ […]...
- “Вересковий трунок” – балада про мужніх і волелюбних людей Коли я вперше почула “Вересковий трунок”, я ще не знала, що то за такий жанр – балада. А ім’я автора – Роберта Льюїса Стівенсона – пов’язувала тільки з “Островом скарбів”. Але це було таким другорядним поруч із цими рядками, що відразу ж вводили у сюжет – ні, вибачте, у ту сиву давнину, на скелястий берег […]...
- Порозуміння та єднання людей в екстремальній ситуації (за твором “Останній дюйм”) Зумій примусити серце, нерви, тіло собі служити. Р. Кіплінг Джеймс Олдрідж в оповіді “Останній дюйм” зображує події, які вражають своєю гостротою й проникливістю, показує силу волі й силу духу людини в екстремальних обставинах на – межі можливого. Професіональний пілот Бен – самодостатня особистість. Досвідченого професіонала, льотчика малої авіації з двадцятирічним стажем ніби цілком влаштовує його […]...
- Висловлювання відомих людей про творчість Григорія Сковороди “Творчість Сковороди була визначним явищем в українській культурі. Вона підготовляла шлях Котляревському, Квітці-Основ’яненку та іншим письменникам епохи становлення нової української літератури” (О. Білецький). “Якби ніхто нічого не знав про Г. Сковороду, якби час не пощадив для нас його рукописні твори… , якби народ не зберіг легенд про його дивовижне життя, якби зосталася одна – єдина […]...
- З Р. С З РОЗБИТИМ СЕРЦЕМ ПРОКИдАЮСЬ З РОЗБИТИМ СЕРЦЕМ ОдЯГАЮСЬ З РОЗБИТИМ СЕРЦЕМ СЕРЦЕМ ЙдУ І ЇдУ ХОЧ ТВОГО ВЖЕ НЕМА І СЛІдУ ТА ВСЕ ОдНО ЧОМУСЬ ШУКАЮ З РОЗБИТИМ СЕРЦЕМ РОЗМОВЛЯЮ, СМІЮСЬ, АЛЕ НЕ ЗАБУВАЮ АНІ НА МИТЬ дУШЕВНИЙ БІЛЬ А ВІН МЕНЕ НЕ ПОКИдАЄ БУВА, ЩЕ БІЛЬШЕ ЗАБОЛИТЬ СУМНИХ ПІСЕНЬ ВЖЕ НЕ ВМИКАЮ ЗАБ’ЮСЬ В […]...
- Висловлювання відомих людей про творчість Остапа Вишні “Автор “Усмішок” – дуже своєрідний художник. Його манеру не сплутаєш ні з чиєю. Можна і треба вчитись у нього творчого ставлення до життя, але марна річ – наслідувати його” (М. Рильський). “Тут – увесь Вишня: любов до життя, любов до людини, іронія до отого “щасливого” дитинства… ” (М. Рильський). “Він світив, як сонце, до нього […]...
- Висловлювання відомих людей про творчість Михайла Коцюбинського “Михайло Коцюбинський – письменник сонячний. І не тільки тому, що “носив у душі сонце”, як сам про себе казав… Уся його проза… – це світлий, відкритий простір для душі й духу” (О. Логвиненко). “Людина культурна, до найменших подробиць, європеєць з голови до п’ят… був справжнім аристократом Духа без жодного силування зі свого боку… ” (С. […]...
Образ прометея в поемі кавказ.