Юрій Андрухович – Пісня мандрівного спудея



Агов, мої маленькі чортенята!
З-під свити я вас випущу на світ –
Туди, де кров з любов’ю черленяться,
Де пристрастей i пропастей сувій…
Я – ваш отець, тож будьте мені вірні!
(які невірні рими в голові!),
Але коли до серця входять вірші –
Прекрасні, наче крила голубів,
Які тоді надії!..
З риторик і поетик академій –
Гайда на площу, як на дно ріки!
Підслухані у вирі цілоденнім,
Ті рими – вчителям наперекір
(у вчителів, здається, перекір) !
Або в поля, як на зелену прощу –
Читати вірші травам і вітрам!..
І постарайтесь, я вас дуже прошу,
Щоб явір тихі сльози витирав,
Щоб небо, нахилившись, наслухало,
Щоб завше був натхненний соловій…
Хвалу воздавши часові зухвалу,
Звірят і пастухів благословіть!..

Отож, – на світ, за діло – чарувати!
Агов, мої маленькі чортенята!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Найважче це творення самого себе.
Ви зараз читаєте: Юрій Андрухович – Пісня мандрівного спудея