Юрій Андрухович – Країна дітей



“Усяке місто й містечко в землі козаків багаті мешканцями, надто ж маленькими дітьми. У кожному місті безліч дітей, і всі вміють читати, навіть сироти. Вдів і сиріт в цій країні дуже багато, чоловіків їхніх повбивано у безперервних війнах. Але в них є гарний звичай: вони одружують своїх дітей зовсім юними, і з цієї причини вони численніші від зір небесних та піску морського”.

“Подорожні нотатки Павла Алеппського”
XVII ст.

З-над білих сорочок – подоба крил.
Ще зовсім юна кров. Найменші люди
Зійшли у сон землі і тлін могил,

/> Повітря сколихнувши, як прелюди.
Вони – мов мак, їх море звідусюди
Іде в цей дім, в цей витоптаний діл.
З яких смертей, з якої тьми й полуди,
З яких кохань, з яких забитих тіл? –

З німих побоїщ і з гучних побід!
Сама любов зіп’ялась невтолима
В очах ночей!

І засвіт – у похід,

І ранні вдови з іншими очима
Завмерлі, аж мовчать, аж наче схима
Лягла на них. І янгольський політ
В сирітськім небі з квітами сухими.
І сто ворон, що кряче їм услід.

(до кого ви для чого ви де сто калік прочовгали.
Де палі наче милі у тріщинах до дна
Убогими дорогами натішитесь

недовго ви
Ангелики волошки блудна сарана
Колючки пустирні
Байстрючки псалтирні
Потерчата хирні
Ягнята ясирні
Та лучче б ви в деревах ненародженні спали
Та лучче б ви листками на чорну глину впали)

Але повік не вищезне трава
На згарищах!

Вони квітують рясно,

Хоч біль, і страх, і язва морова,
І сіль-камінь кривавить юні ясна,
І сивий попіл обмітає небо,
І рікам переламано хребти,
І згіркле світло плеще променеве –
Їм тут цвісти.

І в землю цю лягти.

(корабель дітей вирушає річкою
У сорочках найбіліших всі ніби херувими
Ця земля збатогована вміє бути вічною
Навіть палі проростають саджанцями живими)…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)




Зоряний виз.
Ви зараз читаєте: Юрій Андрухович – Країна дітей
Copyright © Українська література 2019. All Rights Reserved.