Юрій Іздрик – Cекунди не мають виміру
Секунди не мають виміру –
Це тільки удари серця
У думки немає вибору –
Це тільки проекція смерті
У слова немає запаху
А є тільки колір і смак
Ти можеш мені сказати
Чому це насправді так?
Ти можеш мені повірити –
На дотик а не на слово?
Ти знаєш якою мірою
Й до чого ми вже готові?
Зумієш прийти і вижити?
Захочеш знайти і взяти?
Я духів усіх своїх вижену
З прокуреної кімнати
Я викрою викраду виборю
Для тебе добу безкраю
Секунди не мають вибору
Секунди – вони минають
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Ті що влаштовані тим… – Юрій Іздрик Ті що влаштовані тим як усе влаштовано Ті що залежні лише від своїх узалежнень Ті що шукають землю свою обітовану Ті що замкнулись у власній невидимій вежі – Всі одне одним ми небезпечно травмовані Всі ми такі неуважні і необережні.. Кожен же чує лиш те що спроможний чути Кожен же бачить лиш те що уміє […]...
- Юрій Іздрик – Все що у тебе є Все що у тебе є – все воно може боліти Те чого в тебе немає боліти не буде Тож позбувайся добра допоки ще літо І не ховайся від зла бо воно повсюди І не звертай із дороги якої не видно І зупиняйся скрізь де знайдеш спочинок Краще обходити збоку все необхідне Краще не підбирати з […]...
- Юрій Іздрик – дощ над озером Дощ над озером (.) означає для риб Лиш дорогу до неба, сусіднього з раєм, Але зграї сріблясті пірнають углиб І вмирають беззвучно. А ми не вмираєм. Ми ховаєм в кишенях тютюн про запас, Номери телефонів, ключі, амулети Від зрад, але зради весь час Переслідують нас. Пролітають комети, У вологій траві прослизають вужі, Саламандри мандрують, повзуть […]...
- Юрій Іздрик – жовтаве світло астрономів місяця Жовтаве світло астрономів місяця Досліджує поверхню наших спин Ми не спимо – ми дихаємо й світимось А ніч у червні – всього шість годин Ми не спимо – ми лежимо без руху Нас упокорив пульс на двох один А час кульгає аритмічно й глухо Бо ніч у червні – тільки шість годин Бо літо в […]...
- Юрій Іздрик – Ти сповідуєш страх Ти сповідуєш страх як простий регулятор Ти вдихаєш свій страх наче амфетамін Він тобі заважає повільно вмирати Додає тобі вправності сили і вмінь Вигрібаєш з потоків щоденних агресій Де природний добір – неприродний уже Страх старанно твої береже інтереси І в розколини втеч прослизає вужем Страх холодний мов прах і густий наче осад І мутний […]...
- Юрій Іздрик – А знаєш – буде ще спокій А знаєш – буде ще спокій Хоч в це вже не надто віриться І – правда – буде ще біль Хоч цього вже явно задосить І ночі будуть і дні І море всілякої лірики Й можливість піти світ за очі Не зловживаючи досвідом А ще – похідні від опію Попіл нейронів синапсів Залишмо для світу […]...
- Юрій Іздрик – Є час коли камінь наріжний – зброя Є час коли камінь наріжний – зброя І час коли камінь – тіло і хліб Є час коли світ починають двоє І час коли двох розділяє світ Є час коли небо утримує воду І час коли гине в воді родовід Є час коли світло іде зі сходу І час коли темрява сходить на схід Є […]...
- Юрій Іздрик – Я люблю її мозок Я люблю її мозок як потаємну кімнату Де зашторено вікна і зламано ключ у замку Треба бути тут тихо а в разі чого – втікати Чи зникати між привидів що причаїлись в кутку Тут у скринях – поламані іграшки скельця яскраві.. Мідний перстень сережка десяток чи два листів.. Кілька фантиків вибляклих зошит із плямами кави.. […]...
- Юрій Іздрик – Збережи в собі Збережи в собі те що ніяк не вдається назвати Збережи в собі все що існує як чиста можливість Імена вигорають зникають і назви і дати Розсипається все що здавалось міцним і важливим Збережи в собі вірність на вістрі холодної зради І густі переливи кольорів на райдузі ока Збережи своє вміння плисти у сріблястих свічадах І […]...
- Юрій Іздрик – Ніч така місячна Ніч така місячна – виють тінейджери Плачуть коти божеволіють пси Ниє душа десь в куточку за ребрами Від передозу краси Ніч така місячна зоряна ясная Око пітьми просто в вікна глядить Око пітьми невимовно прекрасне В барвах свинцю і слюди Ніч така місячна зоряна ясная Видно хоч голки збирай Зоряні війни здаються невчасними Вчасним здається […]...
- Юрій Іздрик – Так багато очей у потрісканій стелі Так багато очей у потрісканій стелі Так багато зіниць на нічних небесах Я хотів би жити в безлюдній пустелі Я хотів би бути пустелею сам Я ховав би сліди твої кварцом і вітром Напував би тебе водою оаз А вигадлива fata morgana з повітря Будувала б міста нам – по місту на раз І щодня […]...
- Юрій Іздрик – ці двоє напевно якісь ненормальні Ці двоє напевно якісь ненормальні – Кажуть про нас на небі Без даху без страху без клятви без спальні Без всього, що іншим треба Блукають в пітьмі і пливуть проти плину Все насамоті й поодинці Хіба так людина шукає людину? Хіба чоловік це і жінка? Хіба вони знають хіба вони вміють? На що сподівається кожен? […]...
- Юрій Іздрик – Ми – крапельки ртуті на рівному полі Ми – крапельки ртуті на рівному полі На сірій безмірній пустій площині Рухливі прудкі досконалі і голі Котитись навчились а жити – ще ні Щенячі забави щоночі щоднини Тваринна захланність звірячий запал Хоч крапелька кожна – це майже людина І світло тремтливе відлите в метал Але проступають пророцтва забуті І стеляться світом зневіра і страх […]...
- Юрій Іздрик – ниті між нами тонкі й невидимі Ниті між нами тонкі й невидимі Прірва між нами глибока і темна Довго долали ми хащі задимлені Аж зрозуміли що це даремно Довго в’язали мости ліанні Аж дов’язали драбину в небо Аж зрозуміли в своїй нірвані – Небо вже зайве його не треба Небу давно вже час помирати Нам вже давно – починати жити Канатохідці […]...
- Юрій Іздрик – коли за тобою скучаю чорно Коли за тобою скучаю чорно Повискуючи мов гієна Зневіра і сум мої непереборні І все-таки це офігенно Коли на опучках знервованих пальців Задавнена ніжність не гасне І з цим засинаю і буджуся вранці Це як не крути – класно І навіть коли самота пожиттєва Кидає у розпачі весла Я вірю – мене ти надкусиш мов […]...
- Павло Мовчан – Система виміру Прикметливий, ласкавий, обдарований Твій погляд вабив, свіжоустий спів Наповнений був світлом негріховним І линув голос, звільнений від слів. О посестро, скитальнице боляща, Не розминулись ми, а розійшлись, Там був гайок, а ми гадали – хаща, В якому всі стежки переплелись… Заблукані, ошукані, безсилі, Самі себе гукали ми тоді, І падали відлунки однокрилі, Як пелюстки, на […]...
- Сміливі завжди мають щастя (за романом І. Багряного “Тигролови”) Ці слова, що несуть у собі мудрість багатьох віків, рефреном звучать упродовж усього роману Івана Багряного “Тигролови”. Спочатку їх вимовляє стара Сірчиха, потім повторює головний герой, і, нарешті, саме цими словами завершується роман. А чи справді у сміливих завжди є щастя? Чи здобув щастя Григорій Многогрішний? З перших рядків нас приваблює образ Григорія Многогрішного, непримиренного […]...
- Сміливі завжди мають щастя (за романом Івана Багряного “Тигролови”) Сміливі завжди мають щастя (за романом Івана Багряного “Тигролови”) Щоб навчитися цінувати людську мудрість, виховати у собі віру в незнищенність духовних почуттів нашого народу, варто звернутися до неординарної постаті в нашій літературі – Івана Багряного та його творчості, зокрема до роману “Тигролови”. Трапляється, що часом епоха не цінує геніїв за життя. Якась жорстока закономірність: час […]...
- “Чи завжди сміливі мають щастя?” (образ Григорія Многогрішного у романі І. Багряного “Тигролови”) У житті людини іноді настає така мить, коли виникає бажання зупинити щоденний рух подій та замислитися над сенсом усього, що відбувається навкруги й у власній душі. Світом правлять дві сили – сили Зла і сили Добра. Не тільки світ є ареною боротьби цих стихій, найзапекліша і найголовніша війна відбувається в кожному з нас. Від народження […]...
- Чи завжди сміливі мають щастя? (за романом Івана Багряного “Тигролови”) Чи завжди сміливі мають щастя? (за романом Івана Багряного “Тигролови”) “Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи”, – ось життєве кредо сильної людини. Таким постає перед нами зі сторінок вражаючого пригодницького роману “Тигролови” Григорій Многогрішний. Іван Багряний, автор цього твору, переконує читачів, що за будь-яких обставин людина повинна залишатися людиною, бо вона народжена для щастя й […]...
- Твір на тему: Якими, на мою думку, мають бути стосунки між хлопцем і дівчиною? Якими, на мою думку, мають бути стосунки між хлопцем і дівчиною? Мені здається, на це питання кожне покоління відповіло б по-своєму. І час, і моральні норми цього часу, і суспільний лад – все це відкладало відбиток на стосунки між хлопцем і дівчиною. Та існують споконвічно єдині вимоги, які керують цими стосунками. Вони не старіють з […]...
- Ціна виміру життя (за оповіданням М. М. Коцюбинського “Дорогою ціною”) (1864- 1913) Народився ум. Вінниця. У 1880 році закінчив Шаргородське духовне училище. У 1891 році складає іспит на звання народного учителя (був змушений утримувати родину: матір, сестер). Працював у філоксерній урядовій комісії, був завідувачем відділу в газеті “Волинь”, діловодом, а потім статистом у Чернігівській земській управі. Письменник. Автор багатьох оповідань, новел, повістей, найвідоміші з яких: […]...
- Юрій Андрухович – Козак Ямайка О скільки конику-братику крутих чудасій на світі Дивився б допоки круки не вип’ють очей а мало По сей бік багама-мама по той бік пальми гаїті І вежі фрітауна бачу як вийду вночі з бунгало І так мені з того гризько що вицвіли всі шаровари Якого лисого чорта з яких попідземних фаун Та й зрадили нас […]...
- Микола Вороний – Чи зумієш? МИКОЛА ВОРОНИЙ ЧИ ЗУМІЄШ? Чи зумієш ти кохати, Щоб за все, про все забути, Щоб усі зірвати пути, Щоб усі зламати грати? Чи зумієш ти літати, Щоб зі мною в парі бути? Чи здолаєш ти в кохання Всі скарби душі вложити, Щоби знов перетворити їх огнем свого страждання? Чи здолаєш без вагання Так же вмерти, […]...
- Твір на тему: Підтримайте або спростуйте думку: “Ідеали козацтва не мають строків давності” Особливе місце в системі національних цінностей українського народу посідає козацтво. Можна навіть сказати, чільне місце, і це не буде перебільшенням, тому що коли ми говоримо слово “козак”, то розуміємо під цим словом цілу низку позитивних якостей людської натури. Це смілива, вольова, розумна, кмітлива, весела, національно свідома людина. Це справжній друг, військовий побратим, борець зі злом […]...
- Юрій Тарнавський – Немає Бога Немає Бога, як Немає причини плакати Чи сміятися, усе Відбувається так, як Могло б не відбуватися, усе Існує так, як могло б не Існувати, порожнечу можна Назвати антиречовиною, предмети – Антидірами. Страшне плетиво окружає Нас, часами Стискається довкруги Нашого горла – вузли зі Шнурів і щілин, петлі З обіймів і самоти....
- Юрій Вітяк – Пальці віялом Пальці віялом… Правда діями, Друзів лихом усіх переміряно… І смішною здається корида – Я іду, як ішла Атлантида. Перекроюю криком кремінь Черстволюдства і любствочерства, Чернь дістала блаженства перстом, Затягнула моралі ремінь. У мені два мене і два інших – Від добра – до добра притягання; По загостреній долею грані, Просуваюсь, не звівши рахунки. Ані з […]...
- Юрій Вітяк – Канеш у Лету, по лепті для чада Канеш у Лету, по лепті для чада. Промінь в очах, чи розлючений кратер Можеш ховати до першого граду, Лиш не забудь, що ти гладіятор. Ти – амазонка у джунглиськах міста, Ріж-но кинджалом артерії вулиць! Власна сміливість – напівреконкіста- Сили резервні збереш, і все збулось. Навіть Касандра в лихому пророцтві Буде мовчати, як риба у січні… […]...
- Юрій Андрухович – Повсюдна присутність у хащах тритонів Повсюдна присутність у хащах тритонів, драконів, Грифонів, піфонів і те, як шаліють коти, Обернуті в духів, поява комет і циклонів – Ознаки, що дихає пекло десь поруч. І ти Знаходиш цей отвір, ступаєш у сморід і морок І йдеш над вогнем. І хитаються ветхі мости, І хто його знає – чорти і хорти, і хвости. […]...
- Юрій Тарнавський – Старий король На троні Зі своїх костей, Що скриплять, І з власної Розхитаної Тіні Він сидить У короні З мух На лисій Голові, І сльози З вапна Та синьої Фарби Течуть По його Щоках. Замість берла, Він тримає Свій вказівний Палець, Замість держави, Чашку Свого холодного Коліна. Він одягнений Тільки в голі Стіни, Взутий Тільки В запилені […]...
- Твір на тему: Підтримайте або спростуйте думку: “Сміливі завжди мають щастя” (І. Багряний) Як на мене, аксіомою можна вважати твердження про те, що кожна людина прагне бути щасливою. На жаль, не кожна може цього досягти. Причини можуть бути надзвичайно різноманітними. Однією ж із головних, гадаю, є людське боягузтво: боячись нашкодити, людина припиняє будь-що робити задля руху в напрямку власного щастя. Інші ж, – сміливіші, – навіть наражаючись на […]...
- Чи зумієш? – Вороний Микола Чи зумієш ти кохати, Щоб за все, про все забути, Щоб усі зірвати пути, Щоб усі зламати грати? Чи зумієш ти літати, Щоб зі мною в парі бути? Чи здолаєш ти в кохання Всі скарби душі вложити, Щоби знов перетворити Їх огнем свого страждання? Чи здолаєш без вагання Так же вмерти, як і жити? Коли […]...
- Юрій Вітяк – “Отче наш” натщесерце за гріх “Отче наш” натщесерце за гріх, За усіх, хто, на жаль, не повернеться. Ти людей, мов на перлах вервиці, Мовчки злічиш уже без зловтіх. Як у пам*яті буде пролижень, Нумерацію друга квартир, Пригадаєш, Життя, мов тир,- Я для смерті мішень і лишень. Хтось діяння мої, як дідух, Позбирає в безплідному полі, Голіруко сплете блідочолий Сніп і […]...
- Грушовська Катя – А де ж ти був Останнього разу ми бачилися за тисячу років до нашої ери Тоді ще спліталися з вічністю наші пальці долоні вуста Тоді ще дихалося терпко літалось високо жилось химерно З ключиць живиця Не можеш спати – рахуй до ста Не можеш рухатись не можеш бачити – тоді кричи На плечах згарища у вухах повені в повітрі тихо […]...
- Юрій Андрухович – Я ночую тут у такому домі Я ночую тут у такому домі, Де живуть письменники і поети. Це не зовсім те, що жити в Содомі: Групівщина, збочення і міньєти Тут не зовсім ті, суть яких пізнав ти З італійських фільмів, книжок, де кралі Так відверто лізуть в ліжка і авта. Тут усе це є. На рівні моралі. Ця оселя має ознаки […]...
- Юрій Андрухович – Увійшовши в хащі, де повно птиць Увійшовши в хащі, де повно птиць, Уяви: природа – майстерня Бога, По якій блукає твоя знемога. Все, що можеш ти, – це упасти ниць. Невблаганна зелень зійшла, як мор, Як потоп, як піна, слизька на дотик. Ці рослини горді. Вони наркотик. Ці рослини схожі на хор потвор. “Але що там зелень! Вона – це тло […]...
- Надя Ковалюк – Прощавай… Не на мить… а на ціле життя Прощавай… Не на мить… а на ціле життя. Застигають секунди на кінчиках пальців, І під рясою ночі, як серцебиття – Розминаються потяги наших двох станцій. І остання сльоза, як останній листок Опадає… і в серце тече мимоволі. Не зашкодить сьогодні і рому ковток, Бо тепер не змінити вже розкладу долі. Скоро зайвими стануть всі вІрші […]...
- Юрій Андрухович – З музею народної архітектури І Гей, дерев’яна церкво-царице, Гей, паніматко в хрестатій намітці; Що тобі світ – се гульбище нице, В небо ходімо – там тобі місце, Там тебе стрінуть блискітки ясні, В шибах заскачуть, сягнуть аж на хори, Де голоси відізвуться невчасні, Де требники зжовклі, як мертві птахове. На мальовилах заквітнуть убрання, Льоном дихнуть олійні парсуни, Апостоли питимуть […]...
- Юрій Андрухович – Скоро свято: вся столиця російська Скоро свято: вся столиця російська Закипіла так, мов повстали гнані І голодні. Я нагадую псиська, Що натрапив на слід цитрин, бананів, І, спрямований чітко, як у безмежність, Я собі здаюся майже трамваєм. Нам, їй-Богу, потрібна вкрай незалежність: Торгувати з Кореєю, Парагваєм, Палестиною, Хіною, Барбадосом У портах над Понтом (Херсон, Одеса). Каравани трюмів із кальвадосом, Коньяку […]...
- Юлія Алейнікова – Сьогодні разом, певно, ми востаннє Сьогодні разом, певно, ми востаннє. Востаннє бачу блиск твоїх очей. З тобою бути. Ось моє бажання! Блукати разом в теміні ночей. В останній раз моя рука в твоїй, В останній раз блукаєм під зірками… Це ти довів реальність моїх мрій, А завтра мрії будуть під замками. А завтра не знайду твоїх слідів, А завтра уже […]...
Остап вишня біографія вікіпедія.