Зустріч з кобзарем
Про кобзарське мистецтво чули в школі всі, дехто навіть може згадати прізвища найвідоміших кобзарів, наприклад, Остапа Вересая чи Федора Кушнерика. А запитати в учнів, чи знають вони когось із кобзарів Харківщини, то я не впевнений, що можна від них почути прізвище хоча б одного. У кращому разі згадають Гната Хоткевича, який багато зробив для розвитку кобзарського мистецтва.
… Пригадується такий випадок, який стався тоді, коли я був ще маленьким хлопчиком. Ми з мамою гуляли в саду Шевченка і побачили натовп людей біля лавки на центральній
Ми довго стояли з мамою і слухали інші пісні. Тоді я вперше почув слово “кобзар”. Ми познайомилися з цим чоловіком. Його звали Анатолій Захарович Парфененко, він нам розповідав багато про своє життя, а воно складалося важко, часом трагічно. Пана Анатолія я запам’ятав на все життя. І ось коли ми “проходили” в школі тему кобзарського мистецтва, мене вразило, що вчитель жодного слова не сказав про нашого слобожанського кобзаря. То я запитую у вас і в себе: чому наше навчання так відірване від життя? Чому лише книжка – це єдине джерело знань? Але більше мене вражає наша байдужість. Чому ми не шануємо таких людей? Я впевнений, якби в школу надійшла вказівка вшанувати нашого кобзаря (маю здогад, що він був останнім), то негайно все було б зроблено: листівка підписана, квіти куплені, слова заготовлені для пошанування (може, й віршами). А раз вказівки нема, то…
… А потім нам сказали, що Анатолій Захарович помер, бо дуже тяжко хворів останній рік. Помер тихо й непомітно для харків’ян. А мені хотілося закричати на весь майдан, на весь Харків: “Люди, ви втратили останнього кобзаря! Зупиніться і вшануйте його добрим словом!” Але не закричав, бо мимо поспішала якась весела компанія з реготом, шумом. Мама мене заспокоїла: “Сину, не гнівайся на них, вони просто ще не знають, що помер останній кобзар Слобожанщини… “
На останній нашій зустрічі пан Анатолій сказав: “Кобзарі співають душею, тому їх чують, а не просто слухають”. А чи буде ще кого слухати й чути нам? Чи не розучимося ми цього робити під. впливом модернової сучасної культури?
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Твір на тему: Зустріч із кобзарем (сумні думки) Зустріч із кобзарем (сумні думки) Із чим асоціюється у вас слово “кобзар”? Я не погрішу, коли спробую відгадати. Це щось таке з давнини, коли ще жив Шевченко, або коли ще козацька вольниця гуляла Запоріжжям. Чи зображення на картині сліпого дідуся з кобзою в руках, а поруч з ним – хлопчик-поводир? Про кобзарське мистецтво чули у […]...
- Зустріч із Григорієм Сковородою (мої фантазії) У Сковородинівку ми приїхали з батьками на кілька днів у гості до тітки Марії, яка вже була на пенсії і весь час порпалася то на городі, то коло курей. Після звичайних радісних привітань і обіду в колі родичів я вирішив прогулятися до Сковородинівських місць, там завжди було так затишно, привітно і красиво. … Підходжу до […]...
- Зустріч з весною (за поезіями Богдана-Ігоря Антонича) Весна, виявляється, кожного року різна: то вона довго спить, а потім враз пробудиться. А то, буває, уже й сніги зійдуть, уже й зелень готова вибухнути живим цвітом, а вона все ще чомусь зволікає. Та неодмінно відбувається одне: весна завжди настає. Про це дуже образно написав у вірші “Весна” поет Богдан-Ігор Антонич: “росте Антонич, і трава […]...
- Зустріч із письменником (твір-розповідь за літературою рідного краю) Харків – великий промисловий і культурний центр України. Я щасливий, що живу в цьому місті, де є багато музеїв, театрів, де живе багато цікавих людей: учених, письменників, художників. Нещодавно до нашого класу завітав харківський поет Юрій Іванович Стадниченко. Дружба цього поета з учнями нашої школи вже триває десятиліття. Поет любить спілкуватися з молоддю, а ми, […]...
- Павло Мовчан – Зустріч Чому ти, пташино, тривожишся дарма? Ось зараз я рушу і тінь потягну. Збігають, мов креда з стіни, усі фарби З очей, і чути тривогу лише голосну. Не скоїлось ще, та лихо вже чути, О, як розминутися, пташечко, з ним? Хоч світло іще, але крадеться сутінь, Вогню ще не видно – гірчавіє дим. Хоч прузлик пряде […]...
- Твір на тему: Мій вихідний день. Несподівана зустріч Я люблю у вихідний гуляти лісом. Там так затишно, чудово. А скільки несподіванок трапляється на кожному кроці! Одного разу між гілками дерев я помітила руденьку красуню білочку. Це була моя мрія – побачити білочку. Вона не хотіла спускатися нижче, тому що боялася людини. Спостерігаючи за твариною, я милувалася її руденьким хутром, кінчики якого були значно […]...
- Ольга Анцибор – Зустріч в дорозі Перон ряснів людьми. Щойно динамік гугнявим застудженим голосом сповістив про прибуття електропотяга, якого з нетерпінням чекав людський натовп. Хтось побіг по перону назустріч потягу, що виповзав з-за горизонту, мов велика сороканіжка. Я спокійно спостерігала за двома жіночками, що давно привернули мою увагу. Старша була середнього зросту, трохи повновида білявка, а молодша – висока і струнка […]...
- Твір на тему: Несподівана зустріч (твір-розповідь на основі власного досвіду) На день народження мені батьки подарували собаку. А тварини потребують догляду, тому в мої обов’язки входило гуляти з собакою вранці та ввечері. Теплого літнього вечора ми з Дружком, так звали мою собаку, йшли стежкою у міському парку. На майданчику для тварин вже не було нікого. Дружок весело бігав біля мене, а потім раптом насторожився – […]...
- Надя Ковалюк – Нежданна зустріч… Ні про що розмова Нежданна зустріч… Ні про що розмова, А серце б”ється так, як і колись. Як діти зачарованого кола: Зустрілись ми, щоб знову розійтись. Це так безглуздо – в душу заглядати, Коли єдиний вихід – утекти. Кому потрібні із піску палаци, Якщо від них два кроки до води? І як же ми з тобою умудрились З”єднати протилежні […]...
- Твір на тему: Несподівана зустріч (твір-оповідання) Ми переїхали в новий будинок, я пішов до нової школи. На превеликий жаль мої друзі залишилися в старій школі. На початку шкільного навчального року тато записав мене до секції легкої атлетики. Три рази на тиждень треба їздити до спортивної школи на тренування. Сьогодні я вперше прийшов до секції. Незнайомі хлопчаки перевдягаються у спортивну форму, розмовляють, […]...
- Марта Тарнавська – Кожна зустріч – прощання Лялі Не плачте, діти. Розкажіть про себе. Як моя внучка? З ким вона тепер? О, вже говорить? Ма-ма, та-та, ба-ба? Я хочу чути! Запишіть на стрічку! Розважу вас: скажу вам анекдот – Сашко розповідав по телефону – А може ви вже чули? Про ту пару: Любов свою хотіли обновити: Давай-но, спробуєм собачий стиль! – Це […]...
- Вірш Миколи Руденка – Зустріч з ковилою Я через гору йшов. І на горі, Що пойнята бузковою імлою, – Отам, де скелі кришаться старі, Негадано зустрівся з ковилою. Було це так далеко від степів Причорноморських – десь біля Китаю. Але здалось: на жайворонка спів Я через рідні ниви завертаю. А він дрижить під хмарою – мала Іскринка пісні,- так дрижить, тріпоче, Немов […]...
- Микола Бажан – Зустріч на перехресній станції ЗУСТРІЧ НА ПЕРЕХРЕСНІЙ СТАНЦІЇ Розмова трьох Перехресна станція. Рівні й блискучі рейки колій ведуть подорожніх у всі кінці. Тут відбулась зустріч трьох, що їхні колії нарешті знову зійшлися на цій станції. Там, де колія веде вперед, на грані стиків блищить зеленим вогником семафор у майбутнє. Його поставлено на межі доріг та націй; і лише хоробрі […]...
- Зустріч А іноді ми зустрічаємо людей, Таких, що на вірші нас надихають, Купаючись у тисячах ідей, І двері у світ горя зачиняють. Буває, зустрічаємо і злих, І нас вони з собою тянуть, Відмовитись від принципів своїх, І жити з серцем, наче олов’яним. Частенько зустрічаємо нудних, Що дні свої не дуже відрізняють. І тонуть в днях рутинних […]...
- Соломія Волошин – Зустріч Зустрілись ми в зимовий час, Так дивно доля звела нас. Тоді ми не могли ще уявити, Як можемо взаємно ми любити. Зустрілись душі наші, не тіла, Бо були в нас лиш чисті почуття, Такі, що зводять з розуму на вік І відкривають нам незнаний світ...
- Катерина Кочетова – Ти призначаєш зустріч уві сні Ти призначаєш зустріч уві сні, А я чекаю одну мить роками. Поглянь в майбутнє: хочеш так, чи ні – Воно чуже і створене не нами. Слова забудьмо, що із вуст злетіли, Що серце взяло їх собі в полон, Що у гіркій печалі душу гріли, Що схожі з дотиком твоїх долонь. Дай руку – часу в […]...
- Дарина Брильова – Зимова зустріч Я усміхалася. А ти губився, Вичерпними за мить стали слова. Напередодні сон мені наснився : Ми стоїмо, а навкруги зима, А на вуста рожеві впало небо Й розтануло в невидимім теплі… А ти стоїш, – і рідний, і далекий, Такий єдиний на усій Землі. Щось спалахнуло і не відпускає… В очах тривога і незносний жар. […]...
- Анна Лисенко – Зустріч з тобою Зустріч з тобою схожа на рецидив наркомана – Ось я собі живу, чай п’ю, Когось навіть кохаю. Абсолютно непогано виживаю, Звичайно не рай, Але номерів люкс я не вимагаю. Аж тут погляд, як ножа край, Ріже по живому. Пульс пришвидшується, Слова стають невагомі, Так, мабуть і виглядають, Пост-викидні любові....
- Павло Мовчан – Зустріч у полі (З циклу “Відлуння війни”) О. Каркищенку Стоїть вінценосна суха бугила, Зберігши минуле величчя. І тінь часовказна на весну текла – Прозора, студена, кринична… – Нічого,- втішаю себе не своїм, А віком чужим, незалежним, І словом колишнім гукаю: “Ходім!” – Спускаючись з білої вежі… У тілі ось цьому не вперше вже я,- Але ж і п’янка […]...
- Твір на тему: Зустріч у лісі (твір-оповідання з обрамленням) Одного разу ми з подругою та з її батьком прогулювалися лісом. Час наближався до вечора, і ми вирішили, трохи посидівши, іти додому. І ось раптом ми з подругою мало не крикнули з переляку. У кущах, за декілька метрів від нас, промайнула сіра вовча спина і ми побачили, як вовк, величезний, сірий, побіг вперед лісом, наче […]...
- Твір на тему: Випадкова зустріч (твір-оповідання за поданим сюжетом) Ми з однокласниками дуже любимо вечорами кататися на роликах по центральній алеї парку, де наставлено безліч лавок. Одного разу в мене сталася якась аварія з ковзаном, і я присів поруч із дідусем із пишними білими вусами й добрим поглядом очей. А ще я звернув увагу, що на його піджаку було багато орденських планок. Він відразу […]...
- Твір на тему: Зустріч у лісі (розповідь на основі власного досвіду) Одного разу я відпочивала в піонерському таборі. В нас була гра “Зіронька”. Настав вечір, і ми вирішили перебути ніч у лісі. Я лягла під деревом, але не змогла заснути. Раптом я помітила, що щось ворушиться у траві. То був маленький голчастий клубок, він перемішався з місця на місце. Це був їжачок. У нього було довгасте […]...
- Твір на тему: Зустріч з Тарасом (твір-опис місцевості та пам’ятника на основі власних спостережень) Про цей пам’ятник важко розповідати, бо він відомий всьому світові. Він найкращий, неперевершений, єдиний такий у цілому світі. Але кожного разу, як я показую гостям Харків, я веду їх сюди. Іду, не готуючись до цієї зустрічі, не вибираючи найкоротшого шляху, найкращої точки огляду. Я іду тією дорогою, якою колись привів сюди мене, маленьку, мій батько, […]...
- Твір на тему: Зустріч із чарівною казною (твір-опис на основі особистих вражень) Незвичайні міні-заповідники створено в Краснокутському районі Харківщини. Центром таких заповідників стали колодязі, які художньо оформлені народними умільцями. На виїзді з Краснокутська в низині серед пшеничних нив стоїть, підгорнувши ногу, білопінний красень чорногуз. Майже над головою чотириметрового дерев’яного птаха на металевому кільці височить майстерне гніздо, а з нього, наче живі, виглядають лелечата. їхня “матір” тримає в […]...
- Моя улюблена поезія з “Кобзаря” Т. Шевченка Моя улюблена поезія з “Кобзаря” Т. Шевченка Від виходу друком першого видання “Кобзаря” і до сьогодні про Т. Шевченка, його життя і геніальну творчість надруковано стільки книг, статей, досліджень не тільки в Україні, айв інших країнах світу, що їх навіть не перелічити. Його поезія, вірші й поеми хвилювали та хвилюють не одне покоління читачів. З […]...
- Образ народного співця в поезії Тараса Шевченка Образ народного співця в поезії Тараса Шевченка В Україні “родилась, гарцювала козацька воля”. І про неї добрим людям. Кобзарі співають, Все співають, як діялось, Сліпі небораки, Бо дотепні… Це уривок із поезії Шевченка “Думи мої, думи мої… “. Ці слова – правдивий пролог до першої збірки Шевченка і до всієї його творчості. Назва її дала […]...
- Ірина Скакун – Не люблю я дочитувать ваші книги Не люблю я дочитувать ваші Книги – На останній сторінці мене полишає відчай. Як в останній день снігу приходить на землю відлига, Так між нами лягає пес на наймення Вічність. Ми лишаєм напам’ять кишеням зім’яті серветки, Їхні нутрощі повні, як наш знавіснілий розум… Так стрічаємось ми – технарі і останні поетки Й в кулуарах життя […]...
- Тобі єдиному Чому не можу я не думати про тебе, Чому заполонив мої думки? Чому коли дивлюся я у небо, То розумію, що для мене небо ти. Ці очі, і твоя усмішка… Я бачу їх і вранці, і вночі, І я пишу сьогодні ніжні вірші І їх, чомусь, присвячую тобі. І ти тепер для мене особливий І […]...
- Від злих намірів і примхливої вдачі нічого путнього не вийде (за п’єсою С. Маршака “Дванадцять місяців”) 1. Для дітей і про дітей. (Самуїл Маршак – відомий дитячий письменник. Він написав багато творів для дітей і про дітей. Найвідоміші серед них – казки “Дванадцять місяців” і “Будинок, який збудував Джек”. С. Маршак не лише писав твори для дітей, а й опікувався їхнім дозвіллям. 1920 року він організував у Краснодарі кілька дитячих закладів, […]...
- Марко Вовчок і Тарас Шевченко Марко Вовчок і Тарас Шевченко Є в Тараса Шевченка теплі, щирі слова, присвячені жінці: … Господь послав Тебе нам, кроткого пророка, обличителя жестоких людей неситих. Світе мій! Моя ти зоренько святая! Моя ти сило молодая! Світи на мене, і огрій, І оживи моє побите Убоге серце, неукрите… Ці рядки створені у 1859 році, коли Т. […]...
- Образ головної героїні оповідання “Каторжна” В оповіданні “Каторжна” розкривається доля Докії – дівчини-напівсироти. Каторжною її зробило життя з байдужим і вічно п’яним батьком, що після смерті дружини створив нову родину, в якій для рідної доньки не знайшлося навіть ласкавого слова чи прихильного погляду. Мачуха нещадно била дівчину, змушувала її працювати, морально принижувала. Для всіх Докія була чужою, тому росла, немов […]...
- Шевченко – це народ, і як народ, він буде вічно жити Тарас Григорович Шевченко – великий поет, геній українського народу. Поет зробив неоціненний вклад у духовну скарбницю людства. У своїй творчості митець сягнув на світовий рівень. Його довершені твори сіють зерна світла й добра, палахкотять незгаслим полум’ям безкомпромісної справедливості, проникливої мудрості. Тарас Шевченко народився кріпаком, тож йому, як нікому іншому, були близькі й зрозумілі страждання бідноти. […]...
- Олена довганюк – Навіщо ти в моїм житті скажи? Навіщо ти в моїм житті скажи? Зруйнував мої прозорі міражі, І відсутність показав мені межі, І чому я вся тепер в тобі, скажи? Чому я п’янію від твоїх очей? І мені не треба жодної з речей. Я в тобі, а ти в мені шукаєш край, Вчорашній день в собі на дні шукай. Загубила я давно […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Лунатизм Не дивись, не дивись так на мене ти вперто й завзято, Перестань, перестань, о молюсь, перестань! О чому, о чому і мене, і тебе, о чому нас проклято, Щоб ішли я і ти, вдвоє ми, на землі й на неба грань? О замкни, о замкни хоч на хвильку одну це страшне, срібне око! О засунь […]...
- Чому небеса неблизькі? Чому небеса неблизькі? Чому земля недалека? Чому забув про мене ти? А я не знала-думала про тебе,, Приходив нащо в сни мої.. І мозок мій щодня тривожив; Співав сонети і вірші, І знов як марево мені, А серце спокою незнає, Гадає, що щастя навіки,, А ти приходив, дав надію, І вмить зникаєш назавжди. Вірші душа […]...
- Лілія Ніколаєнко – Останній вірш Останній вірш. думок гарячий біль. Палац вітрів зруйнований прозрінням. Душа вагітна тишею безсиль. У серце ж без гріха – летить каміння. Останній грім розірваних небес. У літерах-дощах – печальна сповідь. Не прийме жодна із твоїх адрес Дарунку запізнілої любові. Останній Рим ілюзій упаде. І винесе сумління грізний вирок. А спокій… Не знайду його ніде. Та […]...
- Дарина Брильова – Спасибі тобі, осінь Спасибі тобі, осінь. дякую нещиро.. Ти мене, багряна, зовсім заморила. Ти мене, жорстока, б*єш немилосердно. А перед очима – тільки твоє небо.. Смутку жовта панно! дякую від серця. Вчиш мене невтомно все долати час.. Я кажу по-правді, я говорю чесно : Все в цей день осінній як в останній раз....
- Змалювання важкого життя дитини-сироти у вірші “На Великдень, на соломі… ” (2 варіант) Відомий український письменник Тарас Шевченко дуже часто звертався до теми дитини, що росте без батьків. Він вболівав за свій народ і дуже гостро відчував його страждання. У поезії “На Великдень, на соломі… ” розповідається про те, що діти хвалилися один перед одним подарунками на свято. Кому подарували сорочку, кому смушеву шапочку, кому чобітки. І лише […]...
- Іван Андрусяк – Останній промінь надії Одного разу пропив я усе що мав Залишився в мене останній промінь надії І я пожбурив його на прилавок Шинкар не сподівався такого гешефту Він розумівся на цьому і впізнав одразу Що то не якийсь непотріб Не примха прислужника Ні жадоба купця Ані мандраж спадкоборця А лиш абсолютна жорсока надія Прекрасна Високопробна Аристократична Надія загибелі […]...
- Константа Константа (лат. constans – постійний) – останній ритмічний наголос віршового рядка, характеризується не тільки звуком, а й інтонаційним підкресленням, що притягує до себе останній перед цезурою наголос піввірша. Як постійна величина серед змінних, К., коли закінчується ритмічна фраза, до якої провадиться підрахунок складів у віршовому рядку, вживається часто з постійною ритмічною паузою та римою. Тому […]...
Надія гоменюк біографія.