Головна ⇒ 📌Теорія літератури ⇒ Звукопис
Звукопис
Звукопис – у літературному, передовсім поетичному, мовленні – система звукового інструментування (алітерація, асонанс і т. п.), спрямована на створення звукового образу: “Над бором хмари муром” або “Тінь там тоне, тінь там десь” у П. Тичини. Проблемою створення звукового образу цікавилися символісти, намагаючись виповнити свою лірику музичними елементами (див.: “Блакитна Панна” М. Вороного), з певними звуками пов’язувалося відповідне переживання (звук “у” асоціювався із станом суму, “а” – радості, “о” – піднесення і т. п.), або віднаходився до них певний кольоровий відповідник, про що писав А. Рембо у своєму “Сонеті”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Життя і творчість Григорія Чупринки Реферат На тему: Життя і творчість Григорія Чупринка Чупринка Григорій Оврамович народився 15 листопада 1879 р. в містечку Гоголеві на Чернігівщині в селянській родині. Навчався в Гоголівській народній школі, в Київській та Лубенські гімназіях. Був ув’язнений за участь в революції 1905 р. З 1910 р. постійно жив у Києві. Застрелений чекістами, які провадили облаву в […]...
- Ономатопея Ономатопея (грецък. onomatopoeia – звуконаслідування) – імітація засобами мови різних позамовних звукових явищ (дзижчати, гавкати, кудкудакати, туркотіти тощо). Прямий вияв 0. як зв’язку звучання і його змісту спостерігається в казках, загадках, скоромовках, наприклад: “Кум-кума, бузька нема, а ми тому раді-раді… ” В художньому тексті 0. як евфонічна фігура вживається рідко: Хлип… хлип… Дайте мені на […]...
- Діаріуш Діаріуш (лат. diario – щоденний, польськ. diariusz – щоденник, сімейна хроніка) – записи, зроблені певною особою про події свого зовнішнього та внутрішнього життя. Характерною особливістю цих записів є їх хронологічність, дотримання плину подій (часом з перервами, обумовленими певними обставинами чи станом автора щоденника), а також суб’єктивність (мова – від першої особи, а тема – залежно […]...
- Хор лісових дзвіночків (уривок із поеми) – Тичина Павло Уривок із поеми Ми дзвіночки, Лісові дзвіночки, Славим день. Ми співаєм, Дзвоном зустрічаєм: День! День. Любим сонце, Небосхил і сонце, Світлу тінь, Сни розкішні, Все гаї затишні: Тінь! Тінь. Линьте, хмари, Ой прилиньте, хмари, – Ясний день. Окропіте, Нас нашелестіте: День! День. Хай по полю, Золотому полю, Ляже тінь. Хай схитнеться – Жито усміхнеться: Тінь! […]...
- Гаплологія Гаплологія (грецьк. haploos – простий та logos – слово) – спрощення звукового складу слова внаслідок дисимілятивного випадання одного з двох сусідніх близьких за звучанням слів, як-от “трагікомедія” – “трагікокомедія”, “мінералогія” – “мінералологія”, “воєначальник” – “воєноначальник” та ін. Випадки Г. трапляються також у текстах художньої літератури, скажімо, слово “сагайдак” у поезії М. Бажана: “Ростуть роки. І […]...
- Микола Вороний – Блакитна Панна (АНАЛІЗ) Аналіз твору Миколи Вороного “Блакитна Панна” 1912 р. Літературний рід : лірика. Жанр : ліричний вірш. Вид лірики : пейзажна. Провідні мотиви : возвеличення краси природи і єдність її з мистецтвом. Віршовий розмір : хорей. Про вірш : вірш має витончену форму, яскраві тропи. Провідні мотиви твору – возвеличення краси природи і єдність її з […]...
- Пафос Пафос Пафос (грецьк. pathos – почуття, пристрасть) – натхнення, ентузіастичне почуття, пристрасне переживання душевного піднесення, викликане певною ідеєю, подією. Термін перенесено у поетику із риторики. У П. емоційна напруга і думка складають одне ціле, перетворюючись на душу художнього твору: Хай буде так, щоб ця хвилина Була, як сяйво перемог, Бо ніжність наша є єдина, А […]...
- Цілісність літературного твору Цілісність літературного твору – інтегральна якість довершеного літературно-художнього твору, елементи якого взаємодіють. між собою за принципом органічних систем: набувають естетично валентного сенсу тільки в контексті цілого. Це можливе тому, що задум письменника постає у вигляді образного осяяння, яке випереджує й опосередковує поетапне і поелементне втілення задуму в сюжетно-композиційну структуру, що має просторово-часові виміри. Пафос твору, […]...
- Ліричний герой поезії О. Блока I. Олександр Блок – поет, наділений божественним даром. II. Особливості ліричного героя О. Блока. 1. Входження Блока в літературу як співця “туманної любові, неземної і піднесеної” (гармонійність віршованої мови, натхенність і вишуканість почуттів ліричного героя в ранніх віршах Блока). 2. Драматична суперечка ліричного героя з вульгарним буржуазним побутом (“Незнайомка” – виникнення романтичного, піднесеного любовного переживання […]...
- Одивнення Одивнення – цілеспрямоване увиразнення митцем художнього образу в силовому полі найнезвичніших асоціацій задля оновлення світосприйняття. Мовиться про створення такої форми, яка б передавала настрої та переживання автора, змушувала б реципієнта самому продовжити процес її сприймання з віднайденого, свіжого кута зору. В такому аспекті окреслюється чимало поезій І. драча, приміром, “Балада про відро”: Я – цинкова […]...
- Павло Мовчан – “Тінь чиста, прагнучи сполуки… “ Тінь чиста, прагнучи сполуки, Летіла, розпростерши руки, Щоб в полі перейнять мене, – В шовковій оболонці звуку – Ядро ж у неї кам’яне… Вона швидка, як світ, широка, – Летіти буде, ще допоки – Не обійду, не розминусь… Коротять відстань квапні кроки – Чи ж неминучий цей союз… Чи сонце зменшилося вдвічі? Чи звузилися, може, […]...
- Максим Рильський – Надворі дощ Надворі дощ, холодний вітер виє, Одпочивай, рушнице, на стіні! Куди іти, блукати без надії? Ні, краще тут, у хаті, в тишині. Тут у комину огник ледве тліє, Та зогріває в серці, в глибині, Веселі, чисті, ясноокі мрії І воскрешає призабуті дні. Тут фортеп’яно з теплою душею Стоїть і жде, що приторк білих рук В йому […]...
- Які почуття викликають у мене вірші Тичини про природу, радість життя, любов до України? (1891-1967) Народився в с. Пісках на Чернігівщині у родині сільського дяка. Навчався в бурсі, Чернігівській духовній семінарії, Київському комерційному інституті. Захоплювався малюванням, музикою, співав у церковному хорі. Працював статистиком у Чернігівському земстві, помічником хормейстера в театрі М. Садовського (м. Київ), у харківському журналі “Червоний шлях”, був директором Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України, […]...
- Власне драма – визначення Власне драма – драматичний твір, в основу якого покладено гострий життєвий конфлікт, але напружена боротьба та складні переживання персонажів не ведуть до трагічної розв’язки. У драмі можливі елементи трагічного й комічного, проте вони не домінують. “Серйозна й зворушлива драма посідає середину між героїчною трагедією та веселою комедією”. Трагедія і комедія показують життя дещо однобічно, бо […]...
- Коротко про “Блакитна панна” (1912) Літературний рід : лірика. Жанр : ліричний вірш. Вид лірики : пейзажна. Провідні мотиви : возвеличення краси природи і єдність її з мистецтвом. Віршовий розмір : хорей. Про вірш : вірш має витончену форму, яскраві тропи. Провідні мотиви твору – возвеличення краси природи і єдність її з мистецтвом. Блакитна панна – це образ Весни […]...
- Павло Мовчан – Метушливці Не знайти чого шукали В лусковинні віддзеркалень: Д е с ь, як висохла роса, Щ о с ь, як звук у небесах, І к о л и с ь, як в мові слово. ВСЕ – раптово однакове: Ти, вона, воно, вони, Незнайомі і знайомі – П’ятипалі свистуни. Перетлили стільки всього, Стерли стільки вже взуття, Загострили […]...
- Евфонія Евфонія (грецьк. euphone – милозвучність) – вияв фоніки, який означає гармонійну сув’язь позитивно-естетичних явищ художнього, передовсім поетичного, твору. Е. надзвичайно органічна для української лірики, оскільки спирається на визначальну інтонаційну основу української мови – вокалізм, зумовлюючи тяжіння версифікаційних пошуків до музичності (М. Вороний, О. Олесь, П. Тичина, В. Сосюра та ін.), виконує особливу стилістичну функцію у […]...
- Павло Мовчан – Голос серця Упізнаєш мене вві сні І видихаєш:- Мій коханий!..- Та всюди люди мовчазні Хитають скрушно:- Вона п’яна… – Як порошинку, на руках Несу тебе й боюся вітру, І замість тіні – хилитка Лоскоче ноги пляма світла. – Любове, – шепочу, – збудись, Бо люди подовкола… – І камінь падає униз, Кругом – безмежне поле. Мов порошина, […]...
- Марта Тарнавська – “Чи й ти ішов крізь ніч?..” Чи й ти ішов крізь ніч? Вона така, як море, Що заливає все. Безмежжя. Самота. Стихає горда річ, бо маєстат покори Ключем нових пізнань замкнув твої уста. Вантаж своїх шукань несеш у ніч з собою І тугу, що росте, немов вечірня тінь. Простягнута рука не скаже: я з тобою, Ласкавий режисер не скаже: відпочинь. Без […]...
- Павло Мовчан – Теслювання Буває так, що в густолисті Сидить і соловей, і крук. І дерево, немов пречиста, Таїть зачатий духом звук. Як видобуть? Три шкури здерти, Розсмугувати для труни, За сим мовчанням за упертим Сховалась пика сатани. Зневажливо кора сміється, І чорно пирскають сучки, – Облоскотать його береться. Ні краплі звуку, ні страждання, З стрімких стримінь і – […]...
- Публіцистична лірика Публіцистична лірика – тенденційні ліричні твори, в яких виражаються актуальні світоглядні, політичні та ін. погляди. Предметом П. л. є цінності ідеологічні, соціальні, подеколи за рахунок естетичних. Мета вірша – утвердження або заперечення якоїсь думки. Часопростір (хронотоп) вірша конкретизований. Розвиток ліричного сюжету – це хід полеміки, притаманний тому чи іншому поетові. Адресат віршів подвійний – конкретна […]...
- Павло Мовчан – Надвечір’я Напоєна вогнем, насичена паланням, Зависла над селом підхмарена блакить, Поширшала, мов звук, вечірня мить зростання: Женеться вгору тінь – її не зупинить. І збільшена бджола свій лет дзижчанням ширить, І ворон на біду ув оці почорнів, Прокреслив чорне “кар” розірваним пунктиром, Мов нитку простьобав на сизім полотні. І тягне череда в село духмяну хмару, Дійниці […]...
- Максим Рильський – Біжать отари Біжать отари, коні ржуть, реве Тяжкий бугай на буйнім пасовищі, – І чорні птиці промайнули віщі, І чорна тінь поймає все живе. Як весело співуча буря рве І розкидає злякане огнище, Як дощ січе, як п’яний вітер свище, Яким потоком далечінь пливе! Радій же, земле! Пий напої грізні, Приймай цілунок, як удар меча, Впади в […]...
- Іван Андрусяк – Герметично зачинені вікна до пекла Богданові Зузуку Герметично зачинені вікна до пекла. Завертаймо назад непокірний катрен. Детективна історія Роберта Шеклі Виповзає на білі полотна арен. Завиває сирена – швидка чи поліція? По задвірках епохи скрадається тінь. Простирадло небес заплямила полюція – Сперма хмар не потрапить у лоно богинь. Кличмо тінь до стола. Тінь готова покаятись. Даймо келишок раю і кусень […]...
- Апогей Апогей (грецьк. apogeios – віддалені від Землі) – найвищий ступінь розвитку, піднесення духу, слави тощо. В художній літературі – найгостріший момент розв’язання драматичного конфлікту, сюжетної дії. Так, у повісті У. Самчука “Марія” розвиток подій народного лиха під час голодомору 1933 сягає А., коли батько змушений убити свого деградованого сина-більшовика, а сам зникнути безвісти....
- Енцикліка Енцикліка (лат. encyclicus – круговий, загальний) – спочатку – окружне послання єпископа, згодом – письмове звернення папи римського до всіх католиків та віруючих якоїсь однієї країни з релігійними, морально-етичними чи соціальними, політичними настановами. Пишеться, як правило, латиною і дістає назву від перших слів тексту. Сам термін може використовуватися в художній літературі у значенні окружного (обіжного) […]...
- Павло Мовчан – Роздуми Час хутра минув, проступаюча зелень На повсті густішає, ширша щодня, Крильми одкидав перелітний метелик, Немов свою тінь на землі обганяв. Під вигином неба душа прямостійна Навшпиньки стає, аби хмари сягнуть, І вітру степлілого хвиля олійна Лягає на плечі, щоб постать зігнуть. На новому колі, на тім узвороті Не можу збагнути нічого про час: Це грудочка […]...
- Павло Мовчан – Вирій Замкнувши простір в чистому обличчі, Ти піднесешся на вершок величчя: Попереду на ширину зітхання Триває густокриле кружеляння. То – лебеді? Чи, може, падолист? Предтечі холоду – ворони – піднялись На висоту, на ту, де звук холоне, Хоча пісні вивержуються з лона. Блакить осипалась, запорошився слух, Струмує промінь поміж хмар, мов пструг, І вище на щабель […]...
- Іван Андрусяк – здається ми перестаємо слухати Здається ми перестаємо слухати Такою безневинною печаль Скрадається вкороченими звуками В яких живого імені не жаль Код бездоріжжя: ребра і вино Триматися як поручень на кризі За те що доручити не дано Своїй останній невмирущій книзі За те що бог під ребрами зійшов Гаряче лезо а кістки холодні За те що не розсмоктується шов У […]...
- Гармонія людини й природи (за віршем П. Тичини “Гаї шумлять… “) Світ поезії чарівний і неповторний. Він може схвилювати людину, пробудити в душі різні почуття й переживання. Особливо, коли поетичне слово створене справжніми майстрами, що можуть торкнутися струн людської душі. Викликає захоплення поезія неперевершеного митця Павла Тичини “Гаї шумлять”. Цей вірш сповнений радісним світосприйняттям, зворушливістю перед прекрасним. Ліричний герой твору відчуває красу природи душею, тому зображує […]...
- Народність творів письменниці Марка Вовчка Народність творів письменниці Марка Вовчка I. Марко Вовчок (Марія Олександрівна Вілінська) – видатна українська письменниця другої половини XIX століття. II. Життя селянства за часів панщини у творах Марка Вовчка. 1. Популярність творів Марка Вовчка (піднесення питань боротьби проти кріпацтва; створення реалістичних оповідань і повістей; широке використання антикріпосницької народної поезії). 2. Динаміка образу кріпака-селянина в творах […]...
- Павло Мовчан – Погребіння тіні Лиш кучугури тіней синіх Зостались від нічних колон, Вода, розмлоєна ліниво, У берег схлюпувала сон… Тріщав торішніми листками Одудкуватий очерет, Тінь плуталася під ногами І виривалась наперед, Ніби хотіла зупинити Та чорнотою нагадать, Що ніч, неглибоко зарита, Ізнову буде воскресать… І тінь то ямою ставала, То вгору каменем росла, І стишувався крок помалу, Пісок здіймався, […]...
- Микола Руденко – Листя на вербах од вітру дрижить Листя на вербах од вітру дрижить. Тінь від хмаринки по травах біжить. А пастушок, загубивши батіг, Росяним лугом за тінню побіг. Хлопче, ти хочеш привласнити тінь? Адже вона – не корова й не кінь. Ген перебігла озерце і гать – Ані затримати, ні налигать. Та не зважай на науку пісну – Не розгуби цю жагу […]...
- Консонанс Консонанс (лат. consonans – приголосний звук) – неточна, неповна рима, основана на збігові лише приголосних звуків, при цьому наголошені голосні дисонують: І пізнаєш уперту математику Пароксизмів захвату і журб… Товаришу, Друже, Братику – У кожного є свій карб (М. Бажан)....
- “У рідному краю і бур’янець пахне” (за поемою “Євшан-зілля”) (1 варіант) Творчість визначного поета М. Вороного має велике значення для розвитку української літератури. Він вводить в літературу нові жанрові форми. Для його творів характерна емоційність розвитку художньої дії, імпровізація. Часто патріотична лірика М. Вороного переплітається з традицією баладової пісенності. Такою є поема “Євшан-зілля”, яка була написана 1899 року. Джерелом твору був Галицько-Волинський літопис за Іпатіївським списком. […]...
- Ліричний герой Ліричний герой – друге ліричне “Я” поета; умовне літературознавче поняття, яким позначається коло ліричних творів певного автора, форма втілення його осяянь, думок, переживань. Разом з тим Л. г. не ототожнюється з поетом, з його душевним станом, він живе своїм життям у новій художній дійсності. Між ними існує естетична єдність, певний естетичний ідеал, виражений у тексті […]...
- Основні теоретико-літературні поняття в українській літературі Література – різновид мистецтва, що відображає дійсність у художніх образах, створює нову художню реальність за законами краси; результат творчого процесу автора, зафіксований у відповідному тексті. Письменник, стаючи автором твору, перевтілюється в таку особистість, яка добирає образи, творить предметний світ за власними законами, згідно з якими представляє читачеві ідеальне послання-висловлювання. Художній твір виникає як результат співтворчості […]...
- Ліризм Ліризм (від “лірика” ) – пафосно-стильова ознака (емоційність, сердечність, схвильованість) естетичного сприйняття дійсності, найбільш притаманна ліричним творам, менше – епічним та драматичним, спостерігається в есе, мемуарах, щоденниках, нарисах тощо. Л. в загальному значенні – піднесено емоційне переживання будь-якої події чи явища....
- Девальвація слова Девальвація слова (від de і лат. valvo – маю вартість) – знецінювання слова через утрату ним природного, зумовленого мовною практикою зв’язку вираження (звукової та графічної форми) із змістом (лексичним значенням). Процес д. с. властивий кожній мові і стосується передовсім експресивних, емоційно-оцінних часто вживаних слів та виразів: вони швидко “зношуються”, втрачаючи конотаційні нашарування, і перетворюються, за […]...
- Жанр літературно-художньої критики Жанр літературно-художньої критики – форма історично складених літературно-критичних виступів: проблемна стаття, оглядова стаття, літературно-критичний нарис, літературно-критична монографія, передмова чи післямова, рецензія, анкета, інтерв’ю, фейлетон, памфлет, есе, пародія, бібліографічна довідка тощо. Кожен із даних жанрів має внутрішню змістову структуру та відповідне завдання. Жанрова класифікація не знаходить єдиного критерію. Одні схиляються до уподібнення Ж. л-х. к. з […]...
Улюблений твір літературний герой павлусь.