Герасим’юк Василь – Останніх років київське кіно

Останніх років київське кіно
В малому залі дня зими пройшло.
Згадалось: від людини до предмета –
Про всіх, про все. Ти бачив: не дано
Тобі (про це вже сказано було)
“життя сприймати як життя поета”.

Ти зрозумів і крок ступив назад,
Замкнувши зал зими, і навзагал
Понуро ті сеанси передумав.
Ти обминув собор і снігопад,
І срібні вікна друга, і вокзал
З його родинним, кругоплинним тлумом.

Була вже північ, а точніше – мир
В дорозі й на душі. Ти кожну мить
Вигадував роки, які настали.
З лицем тупим і білим, як папір,
Шукав нових для себе оповить,
Минаючи собори і вокзали.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Герасим’юк Василь – Останніх років київське кіно