Катя Гуйван – долоні в долоні

Долоні в долоні
Упали натомленим димом
Опалого листя.
Мені би порвати цю відстань
Навмисно
І впасти Тобі на порозі
СвітАнковим інеєм,
Холодними хвилями,
Зимними,
Срібними
І щось шепотіти про правду
І вічність опісля,
Як вдариться погляд об скелі обіймів пекучих,
Що зробить цю осінь Тобі і мені невагомою.
Ти будь мені комою
До біса вагомою,
З якої не вийти мені, як із темного лісу,
Що буде собі волочитися часом в життя…
Ти ж знаєш, що я…
Не так то й важливо, що там собі я…
“Я” є. “Я” нема…
Світанки. Пітьма.
Важливо, що “Ти”…
Бо без Тебе… війна…
Конфлікт протиріч оформлений в випадок,
Що квапиться збутися…
Мені б повернутися…
Та швидкість мала…

Мені б не забутися,
Не оступнутися
І вірити далі в дива!!!
Ти Є! І я тут.
Я жива!

Я вірю Тобі! Ніби вірить
Пропащий у правду буття
І у те, що колись, ще пробачить йому
Його совість…
Бо я знаю Тебе!
Ніби знала не з цього життя…

Як страшно хворіти Тобою болючим й незримим!
Як страшно і легко!
Як вільно і тісно
Від того, що Ти тут де я…
Коли поміж нами кілОметри,
Дні,
Суєта!
Ти чуєш, як тепло?!
Натомленим димом
Долоні мої
Через відстань
Упали у Твої навмисно.

Вересень 2013р.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Катя Гуйван – долоні в долоні