Катя Гуйван – Вдихати дим і видихати відчай

Related posts:

1. Катя Гуйван – котрастний душ – контрастні почуття Котрастний душ – контрастні почуття. Міцні цигарки і пляшки горілки. Мене не забере бешкетна білка!!! Мене і так пошарпує життя… Бо я Тебе… без Тебе я не Я!!! Без Тебе світ зачовганий, німий, Що випирається долонями у очі. І я немов в пеленах позолочі Невбачу краю, коли скажеш “стій”, Бо Ти заводиш тим, що знову […]...
2. Катя Гуйван – Скажи, де засинає Сьоме Небо? Скажи, де засинає Сьоме Небо? В чиїх долонях спить, як немовля? В чиїх очах втопає серед дня? А потім… з ким не спить посеред ночі, Повторюючи імена пророчі, Як мантри рокові до забуття? І кого з зорей горне знов до себе? Скажи мені, що треба мому Небу? Скажи мені, яке у нім життя? Чи є […]...
3. Катя Гуйван – Випалюй мене смолоскипами Випалюй мене смолоскипами Безмовними, Безликими. Гарячими іскрами хмелю, На чорній шовковій постелі. Глуши всі думки мої криками, Закривши за відчаєм двері. Вимірюй мене лабіринтами Забутими, Холодними. Що в Тобі шукають лиш виходи, Заклавши гранітом всі входи, Що зводяться до Твоїх цвинтарів, В яких Ти покоїш розмови, Що стали Тобі болем істини. Вічністю… Викреслюй мене порізами […]...
4. Катя Гуйван – Тримай мене, коли я на межі Тримай мене, коли я на межі Безумства, Що пов’язане з Тобою. Тримай мене! А то я упаду. Я зникну, спопелюся, Пропаду Без рук Твоїх, Без нашого “сьогодні”. Тримай мене! На щастя чи біду Я вірю в НАС Ще більше ніж у Тебе. Минає час. Думки ідуть в “запас”. Стабільно лиш одне: Чи Моє Небо Ще […]...
5. Катя Гуйван – Шукай мене у стінах переходів Шукай мене у стінах переходів, В мовчанні людних площ і вітражів. Бо треба, щоб Ти просто зрозумів, Що все до Тебе – то лише свобода Аби могти знайти Тебе без слів. Аби могти відкрити усі двері І зняти вікна із віконних рам, І знати, що Ти є не на папері, Не у постелі, як з […]...
6. Катя Гуйван – Ти ніколи не питаєш мене Ти ніколи не питаєш мене, Але я Хочу… Варити ту довбану каву Саме тому Тобі а не цьому “котромусь”, що спить сьогодні поряд. Хочу… Вилікуватися від безсоння Тобою І зав*язати з “тимчасовими психотропними”. Хочу… Кохати Тебе і кохатися з Тобою, Бо не пам*ятаю, як то… коли Взаємно… Хочу… Мати силу тримати Тебе долонями Напханими світлом […]...
7. Катя Гуйван – Не пий з щербатих чашок Не пий з щербатих чашок. Не дивись у розбите дзеркало. Там Я. Не шукай срібні обручки на правих безіменних, І не озирайся в натовпі. Там теж Я. Не цілуй чужих в зап’ястя І не виловлюй дим “ментолових”, Бо це в мені. Не підходь до краю даху, Порушуючи мій простір. Я ж там… Не шукай Моїх […]...
8. Катя Гуйван – Сиджу й напиваюся правдою тиші Сиджу й напиваюся правдою тиші. Ці ночі дешеві без сну інадії. Та дівчинка Надя – Вмирає остання. Незаймана Віра – давно не незаймана. А Люба? З когорти, що зникли без імені. Всі вікна вже вимиті І навстіж відчинені. Ти чуєш?! Прости мені Що я не та… перша… Що я не остання. Я – безпосередня… . […]...
9. Катя Гуйван – душа заплуталась в душі Душа заплуталась в душі Через тенета кілометрів, Кордонів, слів і кабелів, Крізь купу снів і почуттів І відірвалась від землі. Душа втопилася в Твоїй І розчинилася зимою, Пробігши кров*ю до основи Матеріальності подій. Дозволила напитись мрій І задихнутися від втоми, І обійняти Всесвіт Твій. Душа торкнулася Тебе Коли Ти спробував заснути, Не згадуючи все забути […]...
10. Катя Гуйван – Я Тебе малював ____________________________________д. В. Я Тебе малював, Як малюють заплакані очі У уяві своїй Образ ніжний, жіночий. Образ той, що сполохує Вінця до дна в чаші ночі. Я тебе малював – Ніби світ обійняв, Бо світились тоді у Тобі верховенства пророчі. Ти була ніби марево зірване З пагонів снів журавлиних, Що росою напилися жадібно похабцем з літом. […]...
11. Катя Гуйван – Пронизливим вітром Пронизливим вітром В обійми Твої упасти І щастя украдене зовсім У когось не красти А просто і легко забрати собі як належне… Бо Ти – моє щастя! Бо Ти мені треба! І значення снів Вже не зовсім правдиві і щирі Бо сьогодні мені Як ніколи вдихається вільно. У затягнутім вирі Ми з Тобою незримі. Ми […]...
12. Катя Гуйван – Ти знаєш Ти знаєш… То я роблю перший ковток тої кави, Яку ти готуєш собі по обіді Коли прокидаєшся. Не те, що би ради забави… Формальності… Справи… Та я не вагаюся… Мені так смачніше… І світ зупиняється Щоб дати можливість мені відчувати нас ближче… Ти знаєш… То я там у нашому ліжку “вивчаю” бульварні романи Коли ти […]...
13. Катя Гуйван – Засинати в обіймах Твоїх Засинати в обіймах Твоїх… Чи буває щось справді ніжніше? Ще ніжніше, ніж всі мої вірші, Що Тобі я кидаю до ніг?! Цілувати долоні Твої І в собі зачинятись від світу, Щоби раптом Тебе не згубити Й заховати від поглядів злих… Прокидатися в магії снів І реальність на двох поділити… Більше поглядів не попелити Обійнявшись під […]...
14. Катя Гуйван – Вистигло ліжко після Тебе Вистигло ліжко після Тебе. Я сягаю руками неба. Чи без Тебе мені щось треба? Я не знаю. Бо я без Тебе. Синім маревом очі плутались. Так, між нами: усе минається… Що ж для вічності залишається? Щоб “невидимі” в душу втрутились?! Нам без вірності виживається… Але… Хтось з НАС трахається, хтось кохається… Липень 2013р. автор: Катя […]...
15. Катя Гуйван – Воюй в мені дешевими цигарками Воюй в мені дешевими цигарками. Світанками. Коханками. Останками Завітреного “дядька джека” В склянці. Чугунними думками рано вранці, Чого мені не так, якби хотілося… Чи ми то МИ? Чи щось між нас розбилося, Потріпаною кішкою майнуло 13-го в п’ятницю. Сяйнула Холодна пристрасть кінчиками вій… Не плачу я. Так думати не смій… Я просто в перемовах застережень… […]...
16. Катя Гуйван – Сьогодні всі Сьогодні всі Без вийнятку курці Дешевих, непояснених емоцій. Бо в кожнім тілі, як на тій сороці Із мультика, Навішані разці Сережок, біжутерій на шнурку… І купа Недолугих наворотів У формах шмаття Й засобах звязку. Як добре, що я більше не курю. Серпень 2013р....
17. Катя Гуйван – Розбиті чашки складені у пазли “Ми вибираємо не випадково один одного. Ми вибираємо лише тих, що вже існують в нашій підсвідомості.” З. Фрейд Розбиті чашки складені у пазли І реставровані насильно іншими. Мої оргазми – Твої оргазми Й не мають значення Безпечні рішення. Ми були разом в проектах вічності. То було свято Крізь призму грішності. То було з нами… Думками. […]...
18. Катя Гуйван – В душі пахне м’ятою В душі пахне м’ятою. В думках все обірвано… Ми були невільними… Ми стали невірними… Тепер все за гратами… В душі пахне м’ятою… Нам більше не байдуже На сказані видумки… Думки – то є вигуки… А ми – швидше, вибрики… Все сказане – вигідно… Несказане – байдуже… В очах синя плутанка… В руках – тільки дотики… […]...
19. Катя Гуйван – Всі речі набувають простоти Всі речі набувають простоти Торкаючись твоїх заспАних рук. Слова – то звук! Лише безглуздий звук, Що виписаний з серця, де вже Ти Просяк наскрізь. І не оглух Мій стриманий до болю організм, Що І-ою ганятиме тепер Твої думки Клітинами у снах. До біса страх!!! Хай котяться під три чорти Всі ті, що перед підлістю в […]...
20. Катя Гуйван – Акорди ночі знов наперекір Акорди ночі знов наперекір Шумлять, хвилюють, плутають думки. Я наодинці в жменях темноти Шукаю те, що ще туманить зір, Виказуючи межі правоти. Вдихнувши морок павутинних міст Повіриться мені в реальність дій. В конкретність і досяжність підлих мрій. Бо я чомусь вбачаю в Тобі зміст, А не у тих, що кажуть мені “стій”… На філігранних межах […]...
21. Катя Гуйван – Розчинятися в грішному місті Розчинятися в грішному місті І бродити по вулицях киснем, І дешевими недопарфумами, Чадним димом цигарок підкурених. І Тебе обіймати опісля, Як замовкнуть останні генделики А в них клерки і їхні портфелики Попакуються в свої машинки, Що не кинули ані копійки На ковточок чого-будь для бармена Врахувавши, що це буде правильно… А пізніше хтось вступиться парами, […]...
22. Богдана Лапченко – З жахливих думок складаються відчай і втома З жахливих думок складаються відчай і втома, Брехливі претензії ллються весь час без упину. А я цілий тиждень сиджу майжевдома, П’ю майжеконьяк, а деколи – майжемартіні. Завішені вікна брудними шторами смутку, А я й через них бачу двір і широку дорогу: Отут ти колись дарував незабудки, А тут – цілував мене біля порогу. Ти майжелюбив […]...
23. Катя Гуйван – А душі догорають в тишині А душі догорають в тишині Навпомацки У пожовтілих стінах Стікають з них прожиті вітражі Відмучених, Забитих, Наболілих Миттєвостей В чужі пейзажні дні. Ті душі обривають всі слова І залишаються із ними наодинці, Щоб По краплинці, По піщинці Запхати їх кудись без вороття На дно. Назавжди. Сльози і вино Розштурхують розбиті ними весни. Воскресни!!! – Крикне […]...
24. Катя Гуйван – Від злості розболілась голова Від злості розболілась голова. Мовчить народ, політики і преса. Мовчать пташки, що знялись в піднебесся. Тепер і я. Мовчу тепер і я. Скажіть мені, ну що це за життя, Коли плюндрують діти Рідну Землю?! Коли вже Крим належить ввесь до Кремлю! Коли держава є, державності нема!!!...
25. Катя Гуйван – Ловити зорі змерзлими долонями Ловити зорі змерзлими долонями Десь на даху дев’ятого… Забутого. Я знаю скільки було непочутого. Нам би на мить так солодко заснути би В обіймах один одного… Та боляче Ми шумимо собі чужими скронями. Маршрутками. Думками. Перемовами… Аби забути, що ми були хворими Руками перемов осінніх сутичок І дотиками ніжності. Розлючено Воює чайник в опустілих кухнях. […]...
26. Катя Гуйван – Якби мені на мить в Твої долоні Катя Гуйван – Якби мені на мить в Твої долоні Якби мені на мить в Твої долоні, На долю віку, чи на чтверть хвилини… Не знати і не відати провини За те, щоб цілувати Твої скроні… … Аби на волі у Твоїм полоні… Серпнень 2013р...
27. Катя Гуйван – а в Тернополі знов обіцяють примарні дощі А в Тернополі знов обіцяють примарні дощі… Я одну за одною… Тобою… Собою… Зимою Замотавшись у шарфи й плащі По підмерзлих калюжах Ми разом з юрбою Пробігаємо наскрізь в шаленому ритмі… Вночі Відкриваються вікна із пАчками нових початих… І горнята щербаті Цокотять черепками, Шукаючи правди в душі… А її для обох, за відвертість, Нема звідки […]...
28. Катя Гуйван – душа махне собі “на душу” 300 грам Душа махне собі “на душу” 300 грам І упаде у тілі без свідомості… Без сумніву в думках і їх прозорості Лиш тіло утрясе весь той бедлам І знов запАлить в стані невагомості… А як допАлить три чи, може, п*ять Поштучно видихаючи напруження… Душа завжди раба свого “одужання” І очі, що від неї пломенять Покажуть всім […]...
29. Катя Гуйван – долоні в долоні Долоні в долоні Упали натомленим димом Опалого листя. Мені би порвати цю відстань Навмисно І впасти Тобі на порозі СвітАнковим інеєм, Холодними хвилями, Зимними, Срібними І щось шепотіти про правду І вічність опісля, Як вдариться погляд об скелі обіймів пекучих, Що зробить цю осінь Тобі і мені невагомою. Ти будь мені комою До біса вагомою, […]...
30. Катя Грушовська – Якщо ти якось додому повернешся Якщо ти якось додому повернешся І побачиш її заплакану Відчуєш як тісно насправді стіни стискають простір Як відчай цілує Вбиває в її устах пелюстки макові Якщо все і дійсно так Обійми її просто Якщо вона довго кричатиме Хапатиме кисень легенями А потім зламає хребти іще ненародженим вашим “завтра” Усе зруйнує Її птахи все одно збиватимуть […]...
31. Павло Мовчан – Відчай (поема) Першу сторінку рукопису 1972 року Було загублено у видавництві. З пам’яті автор відновити не може. 1. … чи в гронах наливних, Чи в пензлях перепалених (щоб відчай цей відліг)? Чи ж повернутись спиною До світу і чекать, Як крапля – ягодиною – Скривавіє в руках… Відлунок округлявіє (чи золотий горіх?), І раптом забіліє На Овера1 […]...
32. Катя Батушан – Ти підеш далі, розсієш тумани і мряку Ти підеш далі, розсієш тумани і мряку. Зі шкіри зійдуть усі опівнічні печаті. Ні слова любові, ні слова прощань і подяки. І сонце зійде нову тебе зустрічати. Усміхнена гордість, мереживо в бронежилеті – Жіночна настільки, наскільки боялась бути Серед усіх твоїх галасливих памфлетів, Серед усіх отих, тобою ніяк незабутих. І буде той час, коли не […]...
33. Смертна кара породжує відчай (за твором “Подарунок на іменини” М. Коцюбинського) Скільки існує людство, цивілізоване суспільство, – будуть точитися дискусії щодо смертної кари. Чи треба карати людей на смерть, якщо вони скоїли тяжкий злочин? А простіше можна сформулювати так: вбивати чи не вбивати? І як би ми не прикрашали, як би ми не наряджали учасників дійства під назвою “законне вбивство”, воно залишиться вбивством. І не матиме […]...
34. Іван Андрусяк – Панночко з блакитними очима Панночко з блакитними очима, Панночко з блакитними сльозами, Як мені хотілося навчитись Бути з вами і не бути з вами. Як мені хотілося, повірте, На вітрах проворно пелехатих І вдихати вас, немов повітря, І, немов повітря, видихати. Але ви – не ви. Як у люстерці, Роздвоїлись викриво й лукаво. Ви одна спинилися під серцем, Інша […]...
35. Грушовська Катя – А де ж ти був Останнього разу ми бачилися за тисячу років до нашої ери Тоді ще спліталися з вічністю наші пальці долоні вуста Тоді ще дихалося терпко літалось високо жилось химерно З ключиць живиця Не можеш спати – рахуй до ста Не можеш рухатись не можеш бачити – тоді кричи На плечах згарища у вухах повені в повітрі тихо […]...
36. Катя Батушан – Кожний спогад шукає свого притулку Кожний спогад шукає свого притулку Десь поміж сторінок твого існування. Пам`ять – це щось на зразок маніяка в нічному провулку. Завжди будь готовий до згвалтування. Можна тримати в руці бойового кастета, Можна, врешті-решт, не виходити із кімнати. Вони все рівно тебе шукатимуть, де б ти Не був, примушуючи згадати Кожне слово, звук, затаврований дотик, Все, […]...
37. Катя Грушовська – весна закоротка для недоречних слів Весна закоротка для недоречних слів З тобою повітря міцніше на десять із залишком атмосфер Повиснув мій світ між площинами доторків – і посивів А потім до родимки зменшився – і завмер Без тебе навколо народна республіка із дощів Краплинними ритмами я розчиняюся між трави Тут тихо й безпечно – метелики і хрущі І спить поміж […]...
38. Микола Руденко – Скажи мені, які у тебе очі? Скажи мені, які у тебе очі? Ідуть літа. Ловлю себе на тім, Що образ твій, мов свічка серед ночі, Вгасає в ореолі золотім. Скажи мені, які у тебе руки? Наснись і вгаслу пам’ять розбуди. На протилежних берегах розлуки Два вогнища, два серця, дві біди. Скажи, з дубів так само облітає Торішній лист у гомін ручая?.. […]...
39. Василь Стус – Моє перелицьоване пальто Моє перелицьоване пальто, Єдиний мій товаришу незрадний, Ану ж, переповідж мені докладно Про те, що є цей світ і хто є хто – Із тих, кого ти десять років бачило (чи й одинадцять?). Хто була вона, Та, перша подруга, котра одна На цілий вік мені біди настачила І докорів сумління? Хто б сказав, Що світ […]...
40. Аня Тет – Віддати все Віддати все, забувши навіть про себе Тобі одному свідомо звести пядестал І свято вірити в те, що саме так й треба.. Скажи мені, чи хтось так у світі кохав? Віддати волю, яка для душі – повітря Лише твій образ у пам’яті берегти І в час розлуки, на відстані подихом гріти.. Чи зможеш так покохати мене […]...