Алонім



Алонім (грецьк. alios – інший, опута – ім’я) – друге ім’я особи (Юрій Георгій; Юрій Клен, “Колись страшну потвору Переміг /Святий Георгій у яснім шоломі” ; Є. Маланюк, “Ось світлий Юрій над забитим гадом, /Над тим, що звалось “І Петербург”; географічного об’єкта (Г. Чупринка, “дід дніпро, дніпро-Славута/смертно зблід”); слова не з спорідненим, а з тотожним значенням на відміну від синоніма (“Сині очі в моєї дружини,/ а у тебе були голубі” В. Сосюри). Інколи в художній літературі А. вживається як смисловий варіант певної

лексеми: “Коли потяг у даль загуркоче” (В. Сосюра), ” покірну землю чути під ногою / і пити зором синю далечінь” (О. Ольжич). А. подеколи вживається і як різновид псевдоніма, як підпис власного твору прізвищем іншого письменника чи іншої реальної людини, один з прийомів містифікації, застосовуваний, скажімо, у “Літературному ярмарку”. П. Куліш підписував деякі свої твори прізвищем петербурзького журналіста М. Макарова. Польський поет-романтик З. Красінський видав у Парижі свою поему “Світанок” (1843) під прізвищем поета К. Гашинського і та ін.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твир моя любимая прырода.
Ви зараз читаєте: Алонім