Алюзія

Related posts:

1. Алюзія на творчість Джауфре Рюделя й Бертрана де Борна У травневий світлий час до мене злетів із безхмарного небосхилу вітер. Його необережний порив ворухнув сторінки вічної книги часу й замість мого теперішнього відкрив моїм очам глави минулого. Того минулого, де жили справжні лицарі та справжні дами, були вірність і честь, коли одної лиш усмішки дами серця було достатньо, щоб надихнути на великі подвиги, за […]...
2. Аплікація Аплікація (лат, applicatio – приєднання) – введення у літературний текст цитат (прислів’я, приказки, афоризми, фрагменти з художнього твору та ін.) почасти у зміненому вигляді. Прикладом А. можуть бути рядки із сонета М. Зерова “Князь Ігор”, взяті із “Слова про Ігорів похід”: А любо дону шоломом зачерпти! Одважний князю, ти не знаєш смерти, Круг тебе гуслі […]...
3. Центон Центон (від лат. cento – клаптевий одяг) – стилістичний прийом, який полягає в уведенні до основного тексту певного автора фрагментів із творів інших авторів без посилання на них. Такими видаються поезії Юрія Клена, засвідчуючи культурологічну основу та глибоку інтелектуальну пристрасть в естетичному переосмисленні мистецьких явищ, духовного багатства української та світової літератури. Так, в епопеї “Попіл […]...
4. Варіанти тексту Варіанти тексту (лат. varians – мінливий) – у широкому розумінні – текстові відмінності між автографами, копіями, списками чи друкованими виданнями одного і того ж твору, У вужчому значенні – видозміни тексту внаслідок його виконання (приміром, сценічного) чи переписування (різні списки Києво-Печерського патерика) тощо. У сучасній літературній практиці найбільш поширений перший приклад, в якому найчастіше виявляються […]...
5. Закоханий у вроду слів (основні мотиви лірики М. Зерова) Закоханий у вроду слів, Усіх Венер єдину піну, Ти чародійно зрозумів І мідних римлян, і Тичину. М. Рильський Сучасникам у історії української літератури відкриваються все нові й нові імена інтелігентів-літераторів. справжніх патріотів своєї землі. Вони йдуть до нас із небуття і переходять в безсмертя. Серед багатьох таких імен – ім’я Миколи Зерова, батька українського неокласицизму. […]...
6. Лапідарність Лапідарність (лат. lapidarius, від lapis – камінь) – виняткова стислість і чіткість у висловлюванні думок, економне вико-ристання художніх засобів. Л. притаманна народним прислів’ям, приказкам, коломийкам, анекдотам. В українській літературі властива новелам В. Стефаника, Гр. Тютюнника, поезії Є. Плужника, М. Зерова та ін. Л. має синонім “лаконізм” (грецьк. lakonismos – стислість, притаманна мовленню спартанців – мешканців […]...
7. Основні мотиви лірики М. Зерова Основні мотиви лірики М. Зерова Сучасникам в історії української літератури відкриваються все нові й нові імена інтелігентів-літераторів, справжніх патріотів своєї землі. Вони йдуть до нас із небуття й переходять у безсмертя. Серед багатьох таких імен – ім’я Миколи Зерова, батька українського неокласицизму. Творча спадщина Зерова значна й багатогранна: він залишив нам вірші, написані в різних […]...
8. Наталя Гуркіна – державний прапор Державний прапор України – Це стяг із двох подовжніх смуг. Він символ вільної людини, У ньому український дух! У синім – небо Батьківщини, Його безкрайність і блакить, І вище нього, Україно, Хай пісня нації летить! У жовтім кольорі – колосся, Багатство нашої землі. Щоб у достатку всім жилося, І в люднім місті, і в селі. […]...
9. Мезостих Мезостих (грецьк. meson – посередині та strichos – віршовий рядок) – вірш, у якому серединні літери приховують певне ім’я або втаємничують певне значення, розглядається як різновид акровірша. досить рідкісна форма у новітній українській поезії, спостережена, зокрема, у творчості В. Самійленка: Щоб зараз же тебе пізнав люд! Мила І гарна ти, що й кращої нема, І […]...
10. Микола Руденко – Що вам сказати, мамо Що вам сказати, мамо, Праведнице безталанна?.. Темрява ходить не прямо – В неї душа захланна. Всюди пекельне рало, Що вимагає покори, Навіть шляхи заорало, Навіть обстригло гори. Маємо власну домівку – Отже, Всевишній з нами… Вже ми навчились корівку Пасти попід тинами. Ріки пересушили. Переробили природу – Тільки б нам душі лишили Не вкоротили роду! […]...
11. Символ Символ (грецьк. symbolon – умовний знак, натяк) – предметний або словесний знак, який опосередковано виражає сутність певного явища (лотос – С. божества в індійців, хліб-сіль – С. гостинності в українців, блакитний колір – С. надії та ін.), має філософську смислову наповненість, тому не тотожний знакові. С. тісно пов’язаний з наукою, міфом, вірою, поезією але не […]...
12. Василь Стус – Вік би не бачити й не чуть Вік би не бачити й не чуть Про тебе, скрипко чорна, А вірші йдуть, і йдуть, і йдуть, Неначе кров із горла, І пахнуть рутою, котра Уже напівзабута, І пахнуть м’ятою. добра Сам Бог мені прелютий Був зичив, даючи цей хист Проклятий – віршувати На власну голову. А зміст? А змісту не добрати. Коли топилася […]...
13. Умовчання, або Апосіопеза Умовчання, або Апосіопеза (грецьк. aposioptsis – мовчання) – стилістична фігура, яка фіксує незакінчену, зненацька обірвану думку, підкреслює натяк на особливу ситуацію, що потребує делікатності, неординарного розв’язання. У. вживається у всіх літературних жанрах, найчастіше – в поезії, де витворюється інтимна атмосфера спілкування: Будь мені, як тая біла дама, Що по замку в тиху північ йде, Будь […]...
14. Віршознавство Віршознавство – розділ літературознавства, частина поетики, наука про віршові нормативи літературних творів, покликана осмислювати внутрішню будову вірша, власне, його метрику, строфіку та фоніку. В Україні початки В. спостерігаються в граматиках та поетиках братських шкіл XVI-XVII ст. Особливого розвитку сягнуло В. у Києво-Могилянській академії (Феофан Прокопович, Митрофан довгалевський, Георгій Сломинський та ін.). У XIX ст. В. […]...
15. Сонет Сонет (італ. sonetto – звучати) – ліричний вірш, який складається з чотирнадцяти рядків п’ятистопного або шестистопного ямба, власне, двох чотиривіршів з перехресним римуванням та двох тривіршів тернарного римування за основною схемою (абаб абаб ввд еед), хоч можливі й інші варіанти (абаб абаб вде вде чи абаб абаб ввд еде і т. п.). З’явився С, очевидно, […]...
16. Епод Епод (грецьк. epodos, від ері – безпосереднє слідування за чимось, додавання до чогось та ode – пісня) – приспів, власне, другий вірш ямбічного двовірша, складений із триметра та диметра; згодом – ліричний твір в античній версифікації, складений із двовіршів однієї метричної системи, в якому довгі віршові рядки чергувалися з короткими. Наприклад, “Еподи” Горація у модернізованому […]...
17. Максим Рильський – Сонет Scorn not the sonnet, critic Wordsworth Суворий дант не зневажав сонета; Петрарка в нім кохання виливав; Кохався в грі його творець Макбета; Про сум гіркий Камоенс ним співав. І в наші дні чарує він поета: Вордсворт його за речника обрав, Змінивши світу марного тенета На хвилювання вільних вод і трав. У горами лямованій Тавриді В […]...
18. Микола Луків – Ідуть і йдуть у Києві дощі Ідуть і йдуть у Києві дощі. Намокли парасольки і плащі. Пливе на річку схожий тротуар, – Ані зірок, ні сонця із-за хмар. Майдани, парки, вулиці, мости, Напнуті над трамваями дроти, Розсипані у просторі вогні – Усе немовби в летаргійнім сні. А в нашім домі затишок, тепло, І ми удвох, і хилиш ти чоло Мені на […]...
19. Павло Мовчан – “Плоттю власною простір промірявши… “ Плоттю власною простір промірявши, наче та гусінь, Шовк повітря всотавши, формуючись в русі, Під грудьми проповзли мандрівничі шляхи, Шкіру тнув – обтинав молодий небосхил. Але повз… і ущільнював землю сипучу, І ущільнювався сам, наче кокон ростучий… Степ розораний… пилу білі кушпели, За якими сховались спеленуті села. О могило розлузана, натяк даремний! Серцевина твоя на коронках […]...
20. Еклога Еклога (грецьк. ekloge – вибір) – різновид буколічної поезії, що будується за принципом діалогу між пастухами та пастушками. Як жанрова форма Е. близька до пасторалі, дещо відмінна від ідилії (змальовує переважно побутову сценку, тоді як ідилія спрямована на відтворення внутрішніх переживань автора чи ліричного героя). В такому значенні Е. використовувалась у драматичних та епічних творах […]...
21. Марта Тарнавська – “Чи добре відійти від батьківщини… “ “Чи добре відійти від батьківщини І весь свій вік прожити в чужині? (Хоч би які були на те причини!)” Я знаю, що ти скажеш, друже, – “Ні! Хто раз пішов у світ, щоб не вертатись, Той біль і гріх рахує в множині: Не може він на рідну землю стати, Ні житом на чорноземі рости, Ні […]...
22. Роксолана Вірлан – Хлопці, не смійте вмирати..! Хлопці, не смійте вмирати..! Ой полягло вже сміливців. Коляться урвані дати: Двадцять, сімнадцять, За тридцять… Півночі злі заволоки- П’яні сусіди – клепали Триста обвуглених рОків Ніж на Вкраїну оспалу. Лаптями перлись у душі- Звані братами чужинці, Хіть свою чорну роззувши- Гадили плеса трипільські. Наші ж гострилися леза, Вени вогнем набухали, Гени скресали почезлі,- Важко зопершись […]...
23. Руданський Степан – Гей-гей, воли! Чого ж ви стали? Гей-гей, воли! Чого ж ви стали? Чи дуже поле заросло, Чи лемеша іржа поїла, Чи затупилось чересло? Бадилля зсохло, вже й валиться, Леміш я добре насталив, А чересло моє новеє… Чого ж ви стали? Гей, воли! Гей-гей, воли! Чи зсохло поле? Чи плуг у землю не іде? Чи дерев’яная полиця Тяжкої скиби не зведе? Земля […]...
24. Мотиви лірики М. Зерова Вони повертаються до нас. Із небуття – у безсмертя. Так сьогодні досить часто кажуть про багатьох визначних діячів і митців української культури. На подібні теми пишуться твори на вступних іспитах, так називають свої дослідження науковці. Йде насамперед процес відновлення історичної, людської справедливості, спадкоємності культурних традицій. Серед багатьох таких імен – Микола Костьович Зеров (1890-1937). Уже […]...
25. Леся Українка – “Ні, ти не вмреш, ти щастя поховаєш… “ Ні, ти не вмреш, ти щастя поховаєш Під білим покривом несправджених надій, Кришталі сліз над ним порозсипаєш, Убрані в іскри любих, марних мрій; І буде спати щастя, мов царівна, Що на скляній горі знайшла труну, Життя ж твоє, мов нитка, довга, рівна, Протягнеться кудись удалину. І часто ти безсонними ночами До любої труни шукатимеш стежок […]...
26. Руданський Степан – Могила В степах, де гриміла Козацькая сила, Від світу-потопу Лежала могила. Лежала могила, Як тая цариця, Що ї зашептала На сон чарівниця. І стан її пишний Трава покривала, І голову сонну Калина вбирала. І гілля калини Плелося косами, І кетяги красні Спадали биндами. Із лівого боку, Словами ізрита, Лежала край неї Камінная плита. Чи прошлого пам’ять, […]...
27. Олекси Стефановича – Крізь смерть Їм північні вітри гудуть, Їм сніги замітають путь, А вони ідуть без упину, А вони без спочину йдуть. Їм шати залляла кров, На шмати – їх корогов, Та кожен, кожен із них Смертю смерть поборов. Їм північні вітри гудуть, Їм сніги замітають путь, А вони ідуть без упину, А вони без спочину йдуть. Прага, 1933...
28. Микола Руденко – Соловеня У липні – лихого, похмурого дня Коли моє серце найбільше боліло, – Мале, жовтороте соловеня На дроті колючому сіло. Хто вигнав шукати поживних плодів На цю осоружну дротину Дитину співця українських садів – Малу, нерозумну дитину?.. Я прагнув збагнути той натяк, той знак Який мені кинула страдницька доля: Жорстокість і ніжність зустрілись отак, Як пісня […]...
29. Вираження синівської любові до Батьківщини в поезії “Грудочка землі” (1 варіант) Поезія “Грудочка землі” змальовує надзвичайно глибоке почуття автора до своєї Батьківщини. Автор завдячує їй усім, що в нього є дорогого. Він вдячний Батьківщині і за гомінливі трепетні ліси, в які автор ходив ще в дитинстві, і за ніжні замріяні пісні, які співали дівчата і в кожному слові дзвеніло щастя; і за те, що з цих […]...
30. Твір на тему: Походження й виникнення назви Україна Перша згадка про Україну датована 1187 роком у літописі про великий сум народу з приводу загибелі князя Володимира Глібовича в битві з половцями. У 1189 році Україною були названі Галичина з Покуттям та Подністров’ям. Починаючи з XVI ст. цей термін набуває поширення в легендах, піснях. Звідки ж походить ця назва? Довгий час панувала думка про […]...
31. Вірш Миколи Руденка – Хліб тридцять третього Жила Вкраїна. Плакала, стогнала. Проте я твердо свідчити берусь: За всі віки безхліб’ям не загнала Нікого в землю Україна-Русь. Від тих часів, коли з’явилось рало, Голодних мук не відало село. Хай неврожай – та люди не вмирали: З двадцятим віком лихо це прийшло. Ми ледь живі верталися зі школи – Де кропиви іще з десяток […]...
32. Сугестивна лірика Сугестивна лірика (лат. suggestio – натяк, навіювання) – жанрова група ліричних творів, яка спирається не стільки на логічно оформлені зв’язки, скільки на асоціації та інтонаційні відтінки, звернена до емоційної сфери читача і в цьому розумінні протилежна медитативній ліриці, раціоналістичній у своїй основі. Сугестивна і медитативна лірика належать до одного метажанру, феноменологічного, і розглядаються як два […]...
33. Із забуття – в безсмертя: письменники “розстріляного відродження” Із забуття – в безсмертя: письменники “розстріляного відродження”. “Розстріляне відродження” – це літературно-мистецьке покоління 20-х – початку 30-х рр., яке дало високохудожні твори у галузі літератури живопису, музики, театру і яке було знищене більшовицьким тоталітаризмом. Українська творча інтелігенція 20-х рр. вперше за останні 300 років зробила героїчну спробу підвестися з колін, випростатися і гідно явити […]...
34. Леся Українка – To be or not to be? Стій, серце, стій! не бийся так шалено. Вгамуйся, думко, не літай так буйно! Не бий крильми в порожньому просторі. Ти, музо винозора, не сліпи Мене вогнем твоїх очей безсмертних! Дай руку, притули мене до свого лона. Тобі я віддала усе, що мала, Подай мені великую пораду. Дивись: навколо нас великі перелоги, І дикі пущі, і […]...
35. Мозолевський Борис – Половецький ідол Знахідка 1905 року Щоб знало межі недолуге бидло Й сиділо мовчки, підле, на цепу, Мене на пострах видовбали ідолом І високо поставили в степу. Я міг би стати жорнами і домною, Лягти в бруківку, звестися мостом. Але мені дано стояти догмою На куцих ніжках з дутим животом. Століттями я глухну тут від грому, А люди […]...
36. Інтелектуалізм у літературі Інтелектуалізм у літературі (лат. intellectus – розум, пізнання, intellectualis – розумовий, розсудливий) – умовна назва стильової домінанти твору або літературної течії, пов’язаної з відчутною перевагою інтелектуально-раціональних елементів образного мислення митця над емоційно-чуттєвими. Якщо виходити з єдності емоційної та інтелектуальної сфер духов-ного світу людини, то І. не має аксіологічного статусу, є диференційною ознакою певного типу людини, […]...
37. Аналіз новели “Кіт у чоботях” Новела “Кіт у чоботях” присвячена жінці в революції. Гапка, тобто товариш Жучок,- це тип, що його зустрічав автор-оповідач на воєнних дорогах. Жінка невисока на зріст, взута у завеликі чоботи; за жвавий характер і, очевидно, темні очі прозвана Жучком. Спробуємо проаналізувати мову цієї новели і простежити, чи характерні для неї параметри імпресіоністичного письма. Насамперед упадає у […]...
38. Твір на тему: Чорна нитка над Каспієм (твір-оповідання на основі особистих вражень) Якщо ми вимовимо слово “море”, то з якими птахами асоціюється воно? Найпростіша відповідь: звісно, із чайками. Але нас підкорили не чайки, коли минулого літа ми відпочивали на Каспії. Дні проводили на дикому пляжі. Це невелика ділянка піщаного берега, завдовжки метрів з чотириста. Праворуч і ліворуч цей простір оточує насип з гігантських каменів. Море невпинно забирає […]...
39. Духмяна трава полину – символ українських степів (за поемою М. Вороного “Євшан-зілля”) Про духмяний полин (у народі його називають “євшан-зілля”) я знаю не лише з книжок. Колись давно, як розповідала моя бабуся, його було багато у південних степах України і особливо на Херсонщині. Тепер духмяний полин рідко знайдеш. Залишився він хіба що на схилах дніпровських круч та у незайманих балках. Моя бабуся живе у мальовничому селі над […]...
40. Їхні пам’ятники міцніші від бронзи й міді (за творчістю Горація та Овідія) В останнє століття дохристиянської ери жили і творили два видатних римських поети – Квінт Горацій Флакк і Публій Овідій Назон. Обидва встигли багато написати впродовж свого творчого життя. Горацій відомий як автор багатьох ліричних (оди, еподи), літературно-критичних (“Мистецтва поезії”) та сатиричних (“Сатурн”) творів. Він наслідував грецьку еолійську поезію (насамперед Алкея) – і тематично, і формально. […]...