Богдан Рубчак – Самотні дівчата



Самотні дівчата
Носять на грудях стигми місяця
– два відображення його обличчя –
Що сповнюються жадібним стражданням, коли ніч,
Що сповнюються нестримною спрагою,
І п’ють його повно.

І тоді
В золотих плесах їхнього волосся
Палає повня місяця,
А їхні білі стегна –
То палати для нього.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Чари ночі.
Ви зараз читаєте: Богдан Рубчак – Самотні дівчата