Богдан Рубчак – Самотні дівчата

Самотні дівчата
Носять на грудях стигми місяця
– два відображення його обличчя –
Що сповнюються жадібним стражданням, коли ніч,
Що сповнюються нестримною спрагою,
І п’ють його повно.

І тоді
В золотих плесах їхнього волосся
Палає повня місяця,
А їхні білі стегна –
То палати для нього.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)




Чари ночі.
Ви зараз читаєте: Богдан Рубчак – Самотні дівчата
Copyright © Українська література 2020. All Rights Reserved.