Антонич Богдан-Ігор – до музи



1
Навіщо ти прийшла до мене
Й застукала в вікно?
Навіщо серце б’є шалене,
А думка з ним водно.

Навіщо ти прийшла до мене,
Веселкою заблиснула в вікні?
Навіщо серце ти шалене
В ці безпросвітні будиш дні.
2
Тисяча питаннів падає на наші уста,
Тисяча шляхів навхрест лягає нам під ноги,
Тисяча зірок свої вказує нам дороги,
Тисяча вогнів палає, й далі темінь пуста.

І не знаємо, як привітати дні, що грядуть,
Моряки сліпі на корабельній світа вежі.
Музо, вигнана за дійсності вузької межі,
Чи загубиш у шляхів мільйоні ранішню путь.

3
Я не потраплю, я не зможу, я не зможу
Для тебе
Вирізьблювати, мов діаманти, вірші,
Як дні кругом все гірші,
Все гірші.

Але я знаю: в цю хвилину непригожу
Небавом, може, навіть нині
Нараз тебе побачу в простої людини
Чині.

4
Навіщо ти прийшла до мене
Й застукала в вікно?
Навіщо серце б’є шалене,
А думка з ним водно.

Навіщо ти прийшла до мене
Й застукала в вікно?
Навіщо серце б’є шалене?
А може, чує що воно.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Зустрічають по одежі проводжають по розуму твір.
Ви зараз читаєте: Антонич Богдан-Ігор – до музи