Дмитро Лазуткін – Нема



Розставляв прапорці заплітав тенета
Десь і сам блукав ніби дикий звір
А вона питала: ну де ти? де ти?
Я кохаю тебе повір

А вона дзвонила йому надвечір
Не чекаючи поки подзвонить він
І кохання тримало її за плечі
Й кошеня звивалося біля колін…

І птахи що у сни її залітали
І вогні що з’являлися і не зникали
І цілунки котрими ловила тишу
Обертались на гру – божевільну і хижу
Але билося серце
І в серці лунало:
Мала я ніколи тебе не залишу

Він шукав пояснень робив зауваження
Доки сонце сідало

над житломасивами
А вона все ловила якісь відображення
Бо їй просто хотілось чогось красивого

Він казав – ми ніколи не станемо іншими
Він благав дочекайся а там побачимо
Їхні ночі були показово грішними
Аж настільки що не вимагали пробачення

Але справжня ніжність нічним експресом
Пролітає лишаючи присмак болю
Він приходив невчасно прощався весело
Говорив – щось назавжди єднає нас із тобою

Заганяв себе у шаленім русі
Ніби світ чужий ніби світ – тюрма
Та одного разу кинув усе й повернувся
А її нема


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Мэртвим й живим скорочено.
Ви зараз читаєте: Дмитро Лазуткін – Нема