Надя Ковалюк – Між нами точок доступу нема



Між нами точок доступу нема…
А час шматує серце на частини.
Що може бути гірше, ніж ота
ПроклЯта вада – звичка до людини?

Настане день і я повірю в те,
Що ми занадто різні паралелі,
І щоб знайти ворота у Едем –
Спочатку вчаться відчиняти двері.

В той день я все забуду і збагну,
Що всі ми в цім житті – чиїсь мішені,
І зорями упАдуть на траву,
Згораючи, дві долі безіменні.

Солений дощ моїх минулих літ
Не капатиме спогадами в серце
І створений для тебе весь мій світ
Твоїм ім’ям ніколи не назветься.

Я

не зустріну більш таких людей,
В чиїх руках не жаль і догорати,
А ти уже не знатимеш ночей,
Що гріють душу лагідністю м”яти.

І твОї скроні вкриє перший сніг
І ледь підправить вік твій і осанку,
І осінь покладЕ тобі до ніг
ЛистОпади віршІв моїх на згадку.

Усе, що мало бути на вікИ
Лиш гіркотою досвіду назветься,
І пережиті нами сторінкИ
Я спопелю вогнем чужого серця.

І знову налаштується струна
На згублені колись акорди віри…
І тільки пам’ятатиме трава
Ті дві зорі… що Якось догоріли…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Шевченко сон аналвз.
Ви зараз читаєте: Надя Ковалюк – Між нами точок доступу нема