Іноді так тяжко поставити крапку
Іноді так тяжко поставити крапку,
Всі почуття наче в припадку…
Б’ються, пробивають груди з середини,
І цих почутів не буде й половини…
Як що, встою і загою старі рани,
На аркуші життя вони неначе плями…
Ще трішки, я прийду до тями…
Піду іншими шляхами,
Де не буде їі, і цих почутів,
Я це недавно зрозумів… Звісно вірш не про ту… вірш не про неї…
З ким проводив час, гуляв по алеї…
Він про те що почуття “любові” не існує…
Усе проходить і не вертається, це ігнорую…
Найбільший фальш це слово “кохаю”…
Більше ніяких почутів, більше не страждаю…
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Юлія Алейнікова – Я іноді хочу синє волосся Я іноді хочу синє волосся І тату по усьому тілу. Занадто нормальна. Тому й не збулося. А може не дуже й хотіла? В думках моїх часом коїться Дещо не зовсім пристойне… Іноді дуже хочеться Просто не бути собою. Березень, 2013...
- Елизавета Замана – Знаєш, іноді мене Знаєш, іноді мене Злість брала Бо я тебе Ніколи не мала. Я була мала І зовсім, здавалося, Сама. А потім миналося… Мама брала за руку, Навчала життя. Я освоювала науку, Вчила правила буття. І непомітно Він з’явився, та став Поряд незамінно Наче знав, Що вчасно. Розмовлє красивою Ворожою мені Російською, Не говорячи імені Називає – […]...
- Богдана Лапченко – Іноді ми забуваєм про всесвіт Іноді ми забуваєм про всесвіт, Рідні мотиви більш не звучать. Що нам до них? Наше серце замерзло, Вкрилося льодом, хіба вам не знать? З’їлося цвіллю і затхло навіки Все, що було колись дуже близьким. Добре було б відкривати повіки, Бачити світ кольоровим таким. Розмалювати б життя, наче казку, Слухати вітер і плакати дощ. Дай, Боже, […]...
- Ірина Лахоцька – Так важко іноді даються вірші Так важко іноді даються вірші… Буває криза в творчості така, Що за щодень тобі стає все гірше, Як не напишеш жодного рядка. Сумні слова… І втішити нікому… Муза, втомившись, з болем голови, Склала валізи й подалася з дому, Здається, на безлюдні острови. Натхнення також проситься в відпустку… Нема йому ніякого жалю. Йдіть всі. Я знаю […]...
- Олена довганюк – Ти знаєш, іноді важко буває Ти знаєш, іноді важко буває Сидіти самій у морозній пітьмі, Думками ділитись щовечора з чаєм, На аркуші викласти рими сумні. Як бачити важко життя епізоди Твої і мої. Благаю, пробач! Я згадую іноді свої “пригоди”, Я згадую днів своїх жалісний плач. Як важко було з самотою заснути. Ми в ліжку удвох: я і вона. Вона […]...
- Іноді ..іноді, Неймовірно хочеться, щоб ти до мене прийшов, Нехай навіть просто на чай. Ось так випадково, не попередивши, ненароком. Базікав про те, як нове щастя знайшов. Просив: “ну не перебивай”. І мені залишається тільки мовчати, дивлячись як остигає твійчай. І начебто ситі спілкуванням сповна, Але знову слова, пропозиції невпопад, Ти не знаєш, Але після цих […]...
- Тарас Шевченко – Буває, іноді старий Буває, іноді старий Не знає сам, чого зрадіє, Неначе стане молодий, І заспіває… як уміє. І стане ясно перед ним Надія ангелом святим, І зоря, молодость його, Витає весело над ним. Що ж се зробилося з старим, Чого зрадів оце? Того, Що, бачите, старий подумав Добро якесь комусь зробить. А що ж, як зробить? добре […]...
- Катерина Бабкіна – Той чоловік, що іноді спить зі мною Той чоловік, що іноді спить зі мною, Ходить в легкому светрі і темній куртці, Без рукавиць і з голою головою, Навіть взимку в міста безжальній пустці Почувається добре, як під водою. Той чоловік ламається дуже рідко. Каже тоді: зсередини я вже гнилий, зелений, Мертвий, як гриб. Не торкайся до мене, рибко. Він розпихає дріб’язок по […]...
- Тарас Шевченко – Буває, в неволі іноді згадаю Буває, в неволі іноді згадаю Своє стародавнє, шукаю, шукаю, Щоб чим похвалитись, що й я таки жив, Що й я таки бога колись-то хвалив! Шукаю, шукаю… господи б, хотілось Згадать хоть що-небудь! Та оце й наткнувсь На таке погане, що так і заснув, Богу не молившись!.. От мені приснилось… Свинею заснувши, звичайне, такий І сон […]...
- Іра Сас – Так тяжко буває мовчати Так тяжко буває мовчати.. Крізь дощ я несу цю покуту. Навчи мене, любий, кохати Холодну, примхливу, замкнуту! Така вже буваю бездушна.. Лиш очі твої, мов магніти, І небо паде непорушне.. Давай без зупину горіти? Все тяжче буває мовчати.. Збереш з моїх вуст цю отруту? Навчи мене, милий, палати.. Красиву, щасливу, розкуту!...
- Коли тобі тяжко на душі Коли тобі тяжко на душі І серце в зовні рветься Коли депресія доходить до межі І пульс у тілі вже не б’ється Коли приходять чорні дні Коли здається що життя до тебе не вернеться І в ніч ужастики у сні І крик на вулиці, здається Коли на тебе дивляться страшні Ці темні ночі в темноті […]...
- Леся Українка – “О, як то тяжко тим шляхом ходити… “ О, як то тяжко тим шляхом ходити, Широким, битим; курявою вкритим, Де люди всі отарою здаються, Де не ростуть ні квіти, ні терни! Здалека вабить, мріє те верхів’я, Що так палає золотим пожаром! Непереможно прагну я поставить Там високо червону короговку, Де й сам орел гнізда не сміє звить! Як порива мене палке бажання Піти […]...
- Тарас Шевченко – Чого мені тяжко Чого мені тяжко, чого мені нудно, Чого серце плаче, ридає, кричить, Мов дитя голодне? Серце моє трудне, Чого ти бажаєш, що в тебе болить? Чи пити, чи їсти, чи спатоньки хочеш? Засни, моє серце, навіки засни, Невкрите, розбите,- а люд навісний Нехай скаженіє… Закрий, серце, очі. 13 ноября 1844, СПБ...
- Іван Франко – “Тяжко-важко вік свій коротати… “ Тяжко-важко вік свій коротати У незнання сумерці німім, І хилитись, і в ярмі стогнати, До могили простогнати в нім. Тяжко-важко вік цілий боліти, А не знати навіть, де болить; Мучитись у горі, а не вміти Того горя й крихточку вменшить. А ще тяжче бачити всю муку, Знати добре джерело її, Але не могти подати руку […]...
- Тарас Шевченко – Нудно мені, тяжко – що маю робити? Нудно мені, тяжко – що маю робити? Молитися богу? Так думка не та! Не рад би єй-богу, не рад би журитись, Та лихо спіткало, а я сирота. Нема кому в світі порадоньки дати, Нема з ким прокляту журбу поділить, Ніхто не пригорне, як рідная мати, Ніхто не спитає: “Що в тебе болить?” Зелена діброва – […]...
- Віктор Забіла – Ох, коли б хто знав, як тяжко Ох, коли б хто знав, як тяжко Так на світі жити, Як мені тепер прийшлося, Бозна-що й робити. Полюбив я дівчиноньку, І мене дівчина. \”Дуже люблю\”, – побожилась, Да лиха година, Що я такий безталанний На світ уродився: І сам бідний, і з бідною Вірно полюбився! Що ж тепер мені осталось: Плакать да нудиться Або […]...
- Ностальгія Наступила на душі ностальгія, В серці зародилась нова мрія. Проте боюсь почутів нещирих та образ, Не хочу, щоб гнів і зрада була у нас! Я з усмішкою згадую минулі почуття, Провести з тобою хочу усе життя. Але нам не судилось знову зустрічатись, Боючісь, знівечення душі, що може статись. Проходя дні та роки, але почуття все […]...
- “Тяжко мені, братцю, згадувати… ” (за оповіданням М. Шолохова “Доля людини”) ШОЛОХОВ МИХАЙЛО (1905-1984) Російський письменник, лауреат Нобелівської премії (1965). Найвідоміші твори – “Піднята цілина”, “Тихий Дон”, “Доля людини”. “Я хотів би, щоб мої книги допомагали людям бути кращими, пробуджували любов до людини”, – говорив Шолохов. Така авторська позиція нагадує про себе в усіх творах письменника. Шолохов походив з селянської родини, виріс на Дону, пройшов стежками […]...
- Герасим’юк Василь – десять літ І день не день і йде не йде… Тарас ШЕВЧЕНКО Ну, звісно, було товариство, Круті походеньки… Ну, звісно, отак і було: Загули – загуло. А їхні нічки молоденькі Й чічки солоденькі – Ну, звісно, банальна буколіка, Місту – село. Здавалось би, де ще набратися Візій і вражень? Здавалося, голі пішли Після пізніх застоль. Здавалось, яке […]...
- Христина Головко – Я шлю на факс всі коди мого серця Я шлю на факс всі коди мого серця І ще записую тобі на диск CD, А ти шліфуєш помилки мов скельця Замінюєш слова на звичні дні. Виписую тобі щасливі миті, Усі в рядок, щоб ти запам’ятав Тобі ж всі букви видаються злиті, Обманюєш, що звісно прочитав.. Складаю пазли із красивих ночей Змалювую всі клякси наших […]...
- Вірш – Подих Почуття – преніжне, премиле, Першим поступом, першим подивом, Пошепки прошепотіло, Перевтілилось повним подихом. Палало пожежею, полум`ям, Печалі, примари – пусте! Пелюстки полетіли подувом, Почуття павутиння плете. Передчуєш прихід прекрасного, Перше – поглядом, потім – подивом, Понадтемного, понад`ясного – Почуття породилось подихом… Вірш-тавтограма (усі слова починаються з однієї літери) Сірий лицар на Смерферо...
- Де є любов, там є життя! Де є любов, там є життя! Але як часто не цінуєм, Те що є поруч і життя, Своє без жалю, ми марнуєм! Життя пройде, згадаєм ми Що у житті було кохання Але, вже більше не знайти Шлях де були разом в останнє Здавалось буде так завжди, І почуттям ми керували! Ховали почуття в собі, Любов […]...
- Тіна Карабанович – І більше не пахнуть підсніжники “І більше не пахнуть підсніжники… Весна… І більше не тепло від чаю… Весна… І більше не чути кохаю… Брехня… І ще один вірш Молитвою рядків Про світло, Відбите на вістрі ножа, Іскрою впалене в лихо… Так тихо… Померла зима, А з нею і ще одна я… Зітхання і втома І вічне чекання… Чи всім дано […]...
- Тарас Шевченко – На батька бісового я трачу На батька бісового я трачу І дні, і пера, і папір! А іноді то ще й заплачу, Таки аж надто. Не на мир І на діла його дивившись, А так, мов іноді, упившись, Дідусь сивесенький рида – Того, бачте, що сирота....
- Коротко про “Ви знаєте, як липа шелестить… “ (1911) Літературний рід: лірика. Жанр: ліричний вірш. Вид лірики: інтимна. Провідний мотив: світле й радісне почуття кохання весняної ночі. Віршовий розмір: ямб. Літературознавці про твір. Неабияку майстерність виявляє поет, щоб передати в кількох граціозних строфах настрій молодої людини, її замріяність, глибоке почуття (П. Хропко). Риторичні запитання й оклики, звернені до читача, ніби зближують його з […]...
- Павло Тичина – Ви знаєте, як липа шелестить… (АНАЛІЗ) Аналіз твору Павла Тичини “Ви знаєте, як липа шелестить… ” 1911 р. Літературний рід: лірика. Жанр: ліричний вірш. Вид лірики: інтимна. Провідний мотив: світле й радісне почуття кохання весняної ночі. Віршовий розмір: ямб. Літературознавці про твір. Неабияку майстерність виявляє поет, щоб передати в кількох граціозних строфах настрій молодої людини, її замріяність, глибоке почуття (П. Хропко). […]...
- По-особливому особливий По-особливому особливий, в міру геніальний. Мало коли щасливий, частіш за все брутальний. Не живе як усі, не кожен підхід має. Що таких як він не буде, тепер точно знає. Перш за все, що варто зараз згадати, Що якщо захоче, то буде мати. Ніколи не здається, собі ціну знає. Хоч він і не ангел, та крила […]...
- Таня Бенещук – За тобою вже більше не плачу Я сьогодні насмілюсь сказати, Що тебе розлюбила давно. Не боюсь “їй” у руки віддати, Все життя, що між нами було. Хай бере усього без остатку, Хай радіє, що серце ущент. Відпускаю та мушу на згадку, Нагадати любові момент. Ти у долі моєї сторінка, Ти не ворог тепер і не друг. Не залишиться навіть відтінку, Коли […]...
- Твір на тему: Поезія кохання (твір-роздум на морально-етичну тему) Здається, що на світі не існує людини, якій би була байдужою тема кохання. Може, це і є те найблагородніше почуття, яке робить людину людиною. Кохання робить нас добрими і лагідними, чуйними і чистими. Читаєш книгу, дивишся фільм – скрізь кохання. Здається, що саме воно є рушієм життя, бо всі безумства і всі благородні пориви звершуються […]...
- Сенти-ментальне Якби я знав Раніше, Коли ще не Родився Що тих очисьок Більше Ніде немає в Світі І що я слухать Буду Лиш голос теплий Твій Як довбаний Придурок То я б ся й не родив. Іронія Вірш Кохання Романтичне Саркастиче...
- Наталя Гуркіна – Хмара Одягає капелюшка На свої гарненькі вушка Літня хмара дощова – Тітка грізна грозова. Дощ не буде більше лити, Грім не буде гуркотіти, Спати тітка захотіла, До домівки полетіла....
- Як провести аналіз вірша? Іноді терміново потрібно проаналізувати вірш відомого поета, або залишити чудовий коментар до вірша друга, тому дивимося інструкцію і стаємо критиками =) Інструкція Рівень складності: Непросто Що вам знадобиться: Мозок Багатий лексикон Інтуїція Поет 1 крок Для початку слід сказати пару слів про самого автора. Якщо ви добре знаєте його біографію, пишете, що типово для цього […]...
- Богдан Кіселичник – Ти така як я хотів Ти така, як я хотів Тебе я відпустив І сотні раз жалів Чи правильно вчинив? Мільйони інших лиць Мені твоє лиш сниться Бо ти, така як я хотів І я це зрозумів Ти пишеш, що кохаєш Мені цим серце краєш Бо ти така як я хотів Тебе я відпустив Розбила моє серце ти Назад, його […]...
- Катя Батушан – Ти підеш далі, розсієш тумани і мряку Ти підеш далі, розсієш тумани і мряку. Зі шкіри зійдуть усі опівнічні печаті. Ні слова любові, ні слова прощань і подяки. І сонце зійде нову тебе зустрічати. Усміхнена гордість, мереживо в бронежилеті – Жіночна настільки, наскільки боялась бути Серед усіх твоїх галасливих памфлетів, Серед усіх отих, тобою ніяк незабутих. І буде той час, коли не […]...
- А ми вже так давно не розмовляли! Пригадуєш ранкові поїзди? Я йшла по рейках, ти – ставав на шпали, Аж цівка теплуватої води Закреслювала небо аж до скроні І мої пальці на твоїм плечі. Вино із пляшки, вже напів-солоне… Пригадуєш, які були дощі? А особливо в час червневих віршів, Коли громи збирались під намет, А з ними і слова, щоразу інші. Наляканий […]...
- Лілія Ніколаєнко – Ну от. Тепер я старша ще на вірш Ну от. Тепер я старша ще на вірш. А ти іще на вірш від мене далі… Як постріли у душу – галас тиш. У скриньку серця – листопад печальний. Ти вільний, хай у прозах, і чужих… А я – повік заручниця образи. Вона – і муза, і щоденний гріх. А спогад, як лихвар скупого часу. […]...
- Юрій Андрухович – Лікарня Ми стаємо щоразу легшими О десятій ранку по закінченні процедур виходимо Всі в однакових фланелевих піжамах В наших руках дедалі більше невагомості Ходимо парком старої садиби Граємо в доміно біля гіпсової купальниці над водою По обіді граємо в доміно у палатах Іноді нянька висварить когось Хто наслідив колошами на музейному килимі Граємо у доміно дивимось […]...
- Лист до неї Знаєш, мені зараз чомусь так смішно, Я ще не знаю що тут буде, Чи писать мені про те, що грішно, Та і як відреагують люди? А хоча, пішли вони до біса, Я терплю це все вже третій рік Ну от, тепер мені вже дійсно смішно, Третій рік, а що зробити встиг? Як пригадаю твої поцілунки […]...
- Богдан Боденчук – розділові знаки Іноді ставлять крапку, зупиняють серце. Добре коли є коми, їх можна стерти. Дозволь мені себе перебороти і все це. Ховаю літери в слова а ті в конверти. Знаю, мовчання не врятує, але так краще. Тире – перебиває подих, життя ламає. Зійшлися світи, доторкнулись лиш краєм. Слова – це ще не дії, а ми – не […]...
- Олена довганюк – Слід після себе зітри Слід після себе зітри І більше в мені не з’являйся В минулій секунді завмри І в спогадах ти розчиняйся. Нікого й нічого не треба, Повітря лиш треба мені, Та не обійдуться без тебе Секунди, хвилини і дні… Все важче… Коли ж стане легше Все важче стає з кожним днем. Знов не востаннє й не вперше […]...
Вірш о олеся чари ночі.