Іолана Тимочко – Слово твоє обплітає мене



Слово твоє обплітає мене, мов кокон,
На рукавах сорочки – сліди навиріст.
Біль не зашити
Навіть тонкою голкою –
Вістря впивається в шкіру,
Стає гострішим.

Голос згори – як постріл у воду, в голову
Камінь – шубовсть! –
І хвиля його поглинула.
Світло стає на диби́, залишає осторонь
Небо і землю,
Світ на поталу хвилям.

Сплеск потопельника – колами, колами, колами,
Глухо об скелю ехо –
Іде, іде,
Хмара – в трубу,
У лійку,
До дна,
У корінь…
Я забуваю, хто я,
Коли
І де.

Дай мені шкіри,
Дай мені трохи дихання!
Слово – дивися –
Може, колись засну.
Вийди з води – тут я стою,
Де хвиля,
Тут я росту
І слухаю глибину.

Білі сліди звідусіль – на хлібах у віхоли
(біль буреломів – до кам’яного дна!).
Осторонь – світло і світ під попутним вітром,
Є тільки голос,
Голка
І глибина.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Поема катерина скорочено.
Ви зараз читаєте: Іолана Тимочко – Слово твоє обплітає мене