Ірина Зінковська – На все свій час

Related posts:

1. Ірина Зінковська – Небесній сотні Що сталося – того вже не вернути, Не знайдуться відкуплення слова… У темряві глибокої засмути Скорбить Вкраїна – чорна, як вдова. Осиротіла матір, овдовіла… На шиї камінь, а на серці шрам Вона ж для них майбутнього хотіла! Віддати все могла ж своїм синам! Що сталося – того вже не забути. Тут мало співчуття, були важкі […]...
2. Ірина Зінковська – Пам’яті мого брата Олега Хіба буває в світі більшим біль, Коли навіки йде дитина?.. І до могилки буднями неділь Веде протоптана стежина. Там серед квітів і вогню свічок Десь загубились сміх і втіха. Заплуталось вузлом поміж стрічок У наших душах чорне лихо. Мій Боже, він такий ще молодий!!! В такі роки живуть, кохають… У Тебе, Господи, наш син – […]...
3. Свій шлях Кожен з нас по своїй дорозі іде, Янгол небесний нас по ній поведе. Багато людей свій шлях знайдуть, А друзі й кохання їх проведуть. Кохання – то світло, ненависть – то ніч, І про ці почуття чуть зусібіч. Іде вічна війна світла проти ночі, Й на обидві сили ти не закриєш очі. В душі кожного […]...
4. Олександр Олесь – “Хто в час пожежі край свій кине… “ Хто в час пожежі край свій кине І, як боюн, в чужий втече, Того весь вік огонь пече І проклін рідної країни. Не знайде той ніде притулку, Не стріне усміху ніде, Не вгледить в друзях порятунку, Коли знесилений впаде. Коли ж, зотлівши у провині, Додому вернеться в свій край, О друже-брате, не питай: Умри, як […]...
5. Таня Бенещук – У кожного свій шлях, своя не впинна доля У кожного свій шлях, своя не впинна доля. У кожного свій хрест на смертному плечі. Комусь кайдани, відчай… Комусь воля, Комусь душа, як золото. Комусь – дрімучії ліси. Когось в чоло холодними губами, Цілує доля з диким скреготом зубів. Когось зігріє ніжним подихом весняним, Когось зламає на роздоріжжі всіх світів....
6. Надія Ковалюк – Будує ніч для неба свій гарем Будує ніч для неба свій гарем Із зір-іскринок, вічних полонянок, Що мерехтять, як тисячі знамен, Аж поки їх не викраде світанок. Виконують громи небесний хіт, Симфонія дощів мене чарує… Як лицарі, збираючись в похід, Дерева одягають листя-збрую… А я-до щастя міряю стежки,- Вони ж такі безмежні і безкраї… Шукаю свою долю крізь роки, Як макову […]...
7. Христина Головко – Коли ти знову прийдеш у свій пустий дім Коли ти знову прийдеш у свій пустий дім Й мегаполіс надіб’є твоє серце, немов горня Не дивуйся, що стільки темені в нім, Тіні напевно, мають її ім’я.. Коли ти на десять замків знову зачиниш двері І вечір залишить тобі їдкий дим Не дивуйся, коли вона в не в твоїй атмосфері Залишає тебе під важкістю зим… […]...
8. Лілія Ніколаєнко – На все свій час На все свій час – як у святім Письмі, Та нині в мене часу забагато, Удосталь, щоб каратись і карати За ті плоди, що дав лукавий змій. Я мала небо, та не мала крил, Тепер мощу камінням шлях до раю, Що інші розкидали – я збираю, Мов на папері душ слова-дари… Я мала тишу, та […]...
9. Іван Франко – “Тяжко-важко вік свій коротати… “ Тяжко-важко вік свій коротати У незнання сумерці німім, І хилитись, і в ярмі стогнати, До могили простогнати в нім. Тяжко-важко вік цілий боліти, А не знати навіть, де болить; Мучитись у горі, а не вміти Того горя й крихточку вменшить. А ще тяжче бачити всю муку, Знати добре джерело її, Але не могти подати руку […]...
10. Надія Ковалюк – Шукатиму до щастя я свій путь Шукатиму до щастя я свій путь, До справжнього, до самого земного. І стрілки на годиннику завмруть… Сьогодні-день народження у Нього. Я серцем напишу йому листа, Якому не дійти до адресата. Мені на це не вистачить життя- Бо так багато хочу побажати. Усі слова, не сказані колись- Можливо зайві, навіть не потрібні. Та він – в […]...
11. Іван Андрусяк – і будеш ти як провидець ділити свій отченаш І будеш ти як провидець ділити свій отченаш На біле і на червоне на страх і на суєту І вірити в очевидне що демон є серед нас Та він забажає інших неволити в цю слоту Печеного диму просить солоним дощем блука І усмішка його боса як шибениця тонка Приносити в жертву людям наївних таких людей […]...
12. Леся Українка – до натури Натуро-матінко! я на твоєму лоні дитячі радощі і горе виливала, І матір’ю тебе я щиро звала, З подякою складаючи долоні. Ти іскру божую збудила в моїх грудях; Надія, – їй же першу пісню я співала, – Мені провідною зорею стала, І з нею буду я добра шукати в людях. Коли ж почую я, що промінь […]...
13. Ірина Лазоревич – для мене закритий давидів Сіон Для мене закритий давидів Сіон Міцні аж надто кріплення підзамчі У мене свій титул і свій бастіон Де я спокійно чищу помаранчі Страшно. і то є моя провина Я епітафія, я собі й кат Бо найдорожча моя людина Робить водночас і шах і мат Десь понад гору його віщун Варить отруту по казанах Він ж […]...
14. Ірина Мороз – Залиш себе чи хоча б свою куртку Залиш себе чи хоча б свою куртку Ти пахнеш так, що весь світ іде обертом Я вже залежна – я вище поверхом Досі бажання затягую джгутом. Ти вже не спинишся – годі й казати Зараз між нами лише міліметр Просто віддай мені свій теплий светр І далі можемо знову мовчати. Ти пахнеш так, що втрачаю […]...
15. Ірина Саковець – Ми шукали нові сузір’я Ми шукали нові сузір’я, Ледве никли рубці заграви, – І придумані нами звірі Толочили небесні трави, І сполохані нами птахи Розривали кайдани тиші, Коло місяця кожним змахом Підіймалося вище й вище… Звіробоєм жовтіє сонце, Потойбічним розтяте рогом. Час на цьому спинився боці І щокою торкнувсь до Бога. Ми шукаєм тепер спасіння Одне в одному. Цілий […]...
16. Ірина Ярко – Я тут живу! Мій рідний край, моя земля, Мій отчий дім, де я зростала, Мої лани, озера і поля Це все мій світ, моя славна держава! Тут живу я, мої батьки і друзі, Добрі знайомі, рідні та близькі, І навіть пташка, що виспівує у лузі Від всього серця дорога стала мені. Тут все знайоме, рідне і кохане, Таке […]...
17. Ірина Лахоцька – Весна прийде Так радував… Мабуть була занадто низько І ти зірвав мене, немов той лист. Я падаю… І до землі вже зовсім близько, Все падаю із твого неба вниз. Розрадою Тепер для мене тільки вітер. Так пригорнЕ й несе від тих небес. Я згадую… А він всі згадки мої витре. Вони як вістря дуже гострих лез. Так […]...
18. Ірина Шувалова – Кораблі мене наскрізь проходять Кораблі мене наскрізь проходять – я навіть не гавань. Голосіння війни накриває мене – і не ранить. Ти ідеш, ти живий, ти торкаєшся світу ногами, І в слідах проростають прозорі свинцеві корали. Скільки крові в тобі… я прийму кораблі, ти не бійся! Всі порожні міста розстелю на шляху твого війська. Є ще бах, але баха […]...
19. Твір на тему: Як я організую свій робочий день Як я організую свій робочий день Свій робочий день я намагаюся вкрай заповнити. Я не люблю, коли хоч одна хвилина прожита даремно. Змалку мене привчили батьки жити наповнено, цікаво і корисно. Корисно не лише для себе, а й для інших. Іноді друзі дивуються: невже не хочеться відпочити – просто полежати, “поплювати у стелю”? Для мене […]...
20. Ірина Лахоцька – де ті слова В черговий раз розбився десь літак… І стигне кров… думками віє протяг. Там спори йдуть, війна то чи теракт? І знов душа вдягає чорний одяг. Така сумна повістка наших днів Руйнує вщент всю силу твого духу, А від смертей й підступної брехні Хочеться вити й затуляти вуха. Чи хто з них брав до рук “Святе […]...
21. Ірина Саковець – Бо так мовчати вмієш тільки ти Бо так мовчати вмієш тільки ти, Із гордістю і пристрасно мовчати. В мовчанні нашім чути, як світи Десь високо знаходять свій початок, Утоплених на дні морському сни, І сірих чайок зойки над припливом, І відгуки торішньої весни, І голоси непройденої зливи. Мовчати і не вірити словам, Бо не завжди те кажеш, що хотіла. Слова насправді […]...
22. Пробач. Забудь. Так сталось Твоє життя не склалось, Воно гайнуло повз моє, Пробач. Забудь. Так сталось. Павутинням пам’ять заснує. Переживеш тягар розлуки, Знайдеш кохання ти нове, Простягнеш до коханої ти руки, Та ім’я промовиш не моє. Пробач. Забудь. Так сталось. Павутинням пам’ять заснує. Повір, так важко мені чекалось. Розбила серденько своє. І як ти Бога не благав, І як […]...
23. Пушкін – свій для всіх епох Пушкін – свій для всіх епох Все в мире покроется пылью забвенья, Лишь двое не знают ни смерти, ни тленья: Лишь дело героя да речь мудреца Проходят столетья, не зная конца. Фірдоусі Поезія Пушкіна і сам його образ – це пульсуюче щохвилини життя. Для нас Пушкін ніколи не буде застиглим класиком. Усе тому, що понад […]...
24. Твір на тему: У кожного свій смак (допис у газету дискусійного характеру) У кожного свій смак (допис у газету дискусійного характеру) Кажуть, у кожного свій смак. Особисто мені не дуже подобаються “програмні” твори. Я полюбляю “легке чтиво”. Мене цілком задовольняють романи та фільми про Джеймса Бонда. Герой Яна Флемінга навряд чи потребує докладних коментарів. Ім’я Джеймса Бонда сьогодні стало загальною назвою, хоча часто його вимовляють з іронічним […]...
25. Твір на тему: Що я знаю про свій родовід Що я знаю про свій родовід Роде мій красний, роде мій прекрасний! Ось уже майже, двісті років ти пишеш свій мудрий літопис життя. І я вдячна вам, отим першим невідомим поселенцям, які дали життя моєму родоводу. Що вас привело у цей чудовий степовий край, я не знаю. Можливо, ви мандрували до Азовського моря по харчі, […]...
26. Ірина Саковець – І дні напів – сумні, напів – пусті І дні напів – сумні, напів – пусті. Війна… Не хочу втратити нікого! Просити в Бога чи простити Богу За те, що це безумство допустив? Де люди людям гірше ворогів, Іде життя за дріб’язок, за безцінь, Хоч серцю злому і святому серцю Усесвіт сонцем порівну горів. Аби журні затихли голоси, Звелися з України темні сили, […]...
27. Ірина Лахоцька – А давай ми вже спустим вітрила А давай ми вже спустим вітрила, Я не питиму слів твоїх трунок І дістану з – під серця пакунок, У якому поламані крила, Що отримала якось в дарунок. А давай ми відпустим назавжди Тих метеликів у наших душах, Бо втомились вони і неслушно Їх в неволі так довго тримати, Де самотньо, нестерпно і душно. А […]...
28. Ірина Лахоцька – Не збирай пелюстків, що обсипались Не збирай пелюстків, що обсипались… Чуєш? Не треба. Бо душа їх скидає укотре, щоб знов зацвісти, Прорости у тобі пагінцями й торкаючись неба, Надсилати на твою адресу натхненні листи. І буде в тих посланнях усякого, доброго й злого, І хитнеться земля під ногами від безлічі втрат. Ти лиш втримайся… Чуєш? Й надію поклич на підмогу, […]...
29. Твір на тему: Як я організовую свій робочий день Як я організовую свій робочий день Перш ніж розповісти про свій робочий день, хотілося б зазначити, що не такий він ще й робочий. Так, я ходжу до школи, виконую домашні завдання, допомагаю по дому, але це все не те, що чекає на нас у майбутньому, мається на увазі, справжня робота. Хоча дехто вважає, що школа […]...
30. Ірина Лахоцька – Коли сонце зачинить двері Коли сонце зачинить двері І почнеться сезон дощів, Я відточу свою майстерність Грати нотами чистих слів. Я свою заколишу тугу, Переллю всі дива в слова. Як заїхати в душу плугом, То і будуть колись жнива. То і буде ще що зібрати І заколе в душі стерня, Як посипляться слів дукати В перипетіях мого дня. Коли […]...
31. Твір на тему: Як обрати свій шлях у житті Сенс життя в красі та силі прагнення до Цілей, і тому потрібно, щоб кожен момент Буття мав свою високу мету. Максим Горький На зорі свого життя людина постає перед питанням: який шлях обрати? Бог дає кожній людині право вибору, а вона вже має визначитися, що їй потрібно в цьому житті, ким вона хоче бути, як […]...
32. Ірина Лахоцька – Здавалося прожив вже півжиття Здавалося прожив вже півжиття У пошуках якогось позитиву. Та так по-справжньому, так до кінця І не відчув на собі літню зливу. Все нив, стогнав, усе було не так, Втікали дні по чорній стертій кальці. Душа чекала, хто подасть їй знак Босоніж бігти по гарячій гальці. Ми розміняли світлість своїх душ На ті вокзали монотонних станцій […]...
33. “Кожен повинен боронити свій рідний край… ” за оповіданням Б. Грінченка “Олеся” У XIII столітті на наші багаті землі нападали монголо-татарські загарбники. На своєму спалювали житла, вбивали безвинних людей. Головною метою монголо-татар було грабіжництво. Своїм оповіданням “Олеся” Борис Грінченко переносить нас у ті далекі часи боротьби та неспокою. Героїнею оповідання є дівчинка Олеся. Батьки дівчинки загинули від рук монголо-татарських загарбників. Сироту виховує дід Данило. Саме він розповідає […]...
34. Ірина Ярко – Все рівно, головне, аби собою Я хочу бути відданим навіки, Як тиха непорушна магістраль, Як довгі і безмежні сині ріки, Які ховають у собі вічну печаль. Як птах далекий без перепочину, І не помітна більш ніким трава, Хай на шляху тернистім я спочину, Зате залишиться ще світла голова. Як дерево, я стану серед ставу, Чи не помітний у пустелі кущ, […]...
35. Ірина Божко – У твоєму дворі худорлявий бузок У твоєму дворі худорлявий бузок цього року розквітне без мене, І дрібні зірочки його ніжних квіток вже не впадуть мені на рамена. Залишилася тільки колекція зрад і прощальні зіниці бездонні. … на вечірній стіні бурштиновий квадрат, сіра кішка на підвіконні. Я у спогад складу, наче мушлі морські, твої майже дитячі зізнання, Твої очі нефритові, погляд […]...
36. Тоталітаризм – це злочинна форма влади, що безкарно знищує свій народ в романах Івана Багряного та Василя Барки Тоталітаризм – це злочинна форма влади, що безкарно знищує свій народ в романах Івана Багряного та Василя Барки У нас не було ні правди, ні волі, у нас одбирали віру. Багато українських письменників, справжніх синів свого народу, зазнали переслідувань, морального терору і політичних репресій у роки комуністичної сваволі. І тільки коли вони опинилися далеко від […]...
37. “Люби свій край, всю душу солов’їну і серця жар йому віддай” (Володимир Сосюра) Поетична спадщина Володимира Сосюри багата на патріотичні мотиви. Від світанку до кінця свого творчого шляху поет жив піснею про Вітчизну. Жита думами про Батьківщину, складати про неї пісні – найвище покликання співця. Пісня Сосюри вільно злетіла над рідним краєм, славлячи його мальовничі простори, міста і села, працьовитих людей: Твої міста і люди, Твої поля й […]...
38. Твір на тему: За що я люблю свій ліцей (твір-розповідь на основі побаченого) За що я люблю свій ліцей (твір-розповідь на основі побаченого) Хвилювання… Квіти… Новий портфель… Нові друзі. З цього розпочався мій довгий шлях навчання у ліцеї. Були, звичайно, тривоги: як приймуть, що скажуть, але тепер вже все позаду. Я, тримаючи батьків за руки і весело перестрибуючи калюжі, наближаюся до ліцею. Я вважаю, що Перше вересня – […]...
39. Ірина Лахоцька – Вечірній Вливався вечір в витонченість вин, Весну вітали всі віолончелі, Вигойдуючи вогники веселі В вечірніх відблисках вогких вітрин. ВилАсь вечірня виткана вуаль, Весняну всю ввібравши власність, Вельми вагому всотуючи вчасність Вбачати вдома втрачений Версаль. Вдивлявся вечір в вишуканість вій, Вдихав волошки, вплетені в волосся, Вишіптуючи в вушко відголоссям Весняних вальсів вквітчаних весіль. Втрачалась втома в вигинах […]...
40. Ірина Ярко – Розлучене кохання – Привіт коханий! – О, привіт кохана! Я так давно-давно тебе чекав! – Я, знаю любий, дуже добре знаю… – Ти вибач, що я болю завдавав! – Це ти, мене пробач, моє кохання. – Не варто люба, винний лише я. – Я чую в твоїм голосі зітхання. – Звичайна втома, ластівко моя! – Як ти […]...