Катрен

Related posts:

1. Павло Тичина – Не знаю і сам я, за що так люблю Не знаю і сам я, за що так люблю Безщасную тую Вкраїну мою? За що так кохаю? І що у їй є? – Нещасний народ, його гірке життє: Темнота та голод… Ох, ліпше мовчать! За що ж так любити, за що так кохать? Не знаю, не знаю! – але я люблю, І сили свої всі […]...
2. Яна Мельник – Розмовляла з небом я учора Розмовляла з небом я учора, Промовляла пошепки слова І здалась душевною розмова Адже, говорила тільки я. Розказала все, що наболіло, Поділилась тим чим дорожу – Як мені обпалювали крила, А мені здавалося – лечу. Розказала, як завжди чекаю, Як надіюсь, вірю, як живу… Як молитвами у Господа благаю Берегти всіх тих кого люблю… І нічого […]...
3. Рефрен Рефрен (фр. refrain), або Приспів – повторення групи слів, рядка або кількох віршових рядків у строфах. Подеколи набуває жанрових ознак, як-от в “Елегії з рефреном” В. Підпалого: А втім, мені легко-легко, Бо знаю: вернулись птахи – Трава забуяє вгору; А втім, мені легко-легко, Бо знаю: вернулись птахи – Научать літати листя; А втім, мені легко-легко, […]...
4. Микола Вінграновський – Величальна молодої для молодого Кого я так люблю? люблю тільки тебе, Рука моя в твоїй руці співає, І погляд твій в душі моїй цвіте Тим квітом, імені якому ще не знаю. Не знала я, що голосом твоїм Усе на світі вже давно говорить… Люблю тебе – і небо входить в дім, Блакитним словом колискову творить. Віднині ми і наших […]...
5. За що люблю – питаєш ти мене За що люблю – питаєш ти мене А я не знаю, що сказати Бо люблю не за щось, а всю тебе. Люблю я твої карі оченятка, Якими дивишся на мене. Люблю усмішку бездоганну Яку даруєш ти мені. Люблю твій голосочок чути Яким я насолоджуюсь щодня. Люблю я твої губки цілувати, Люблю в тобі усе…...
6. Без тебе Дивлюсь на небо – не бачу неба, Дивлюсь на нічого – бачу тебе. Дивлюсь крізь дим мрій та бажань, Життя не залишає жодних сподівань. Дивлюсь на тебе – бачу твої очі, Погляде мій, дивись у її очі, Тону в твоїх очах крізь темні ночі – Ще темніші вони без тебе. Без тебе сонце мені не […]...
7. Олександр Олесь – Чари ночі Сміються, плачуть солов’ї І б’ють піснями в груди: “Цілуй, цілуй, цілуй її, – Знов молодість не буде! Ти не дивись, що буде там, Чи забуття, чи зрада: Весна іде назустріч вам, Весна в сей час вам рада. На мент єдиний залиши Свій сум, думки і горе – І струмінь власної душі Улий в шумляче море. […]...
8. Микола Вінграновський – Фуга Сутеніло. Сатаніло. Погляд сходив кров’ю… В скафандрі хмар ішло землею небо. Сутеніло. Бомбами, бомбами, бомбами Бийте свободу в лоб!.. Праворуч кинувсь я, я кинувся ліворуч… А небо йшло в скафандрі хмар землею. А бомбами, а бомбами, а бомбами Кущилася земля у неба під ногами. Я кинувся праворуч і – до себе… А небо йшло на […]...
9. Секстина Секстина (італ. sextina, від лат. sex – шість) – строфа із шести рядків подовженого (п’ятистопного чи шестистопного) ямба, що складається із чотиривірша (катрена) з перехресним римуванням та двовірша (диптиха) із суміжним римуванням за схемою: абабвв; досить поширена в українській поезії: Щодень гостріші лінії руки, а Темніше – восковіюче обличчя. б І голос твій уже такий […]...
10. Мілена Вітровська – Я земля, я земля, мені холодно й зимно Я земля, я земля, мені холодно й зимно, В мені плач матерів, що ховають дітей. В мені стільки гробів, що у їх половині Я не знаю імен, я не маю вістей Про наступну дитину. Я земля, я земля, дайте воду і хліб, Я приймаю листки, недоплавлені квіти. Ще сьогодні важливий і впевнений слід – Завтра […]...
11. Балада прикмет (скорочено) – Війон Француа Переклад Л. Первомайського Я знаю – мухи гинуть в молоці, Я знаю добру і лиху годину, Я знаю – є співці, сліпці й скопці, Я знаю по голках сосну й ялину, Я знаю, як кохають до загину, Я знаю чорне, біле і рябе, Я знаю, як господь створив людину, Я знаю все й не знаю […]...
12. Умовчання, або Апосіопеза Умовчання, або Апосіопеза (грецьк. aposioptsis – мовчання) – стилістична фігура, яка фіксує незакінчену, зненацька обірвану думку, підкреслює натяк на особливу ситуацію, що потребує делікатності, неординарного розв’язання. У. вживається у всіх літературних жанрах, найчастіше – в поезії, де витворюється інтимна атмосфера спілкування: Будь мені, як тая біла дама, Що по замку в тиху північ йде, Будь […]...
13. Люблю За те, що дивишся у вічі, За те, що снишся увісні, За те, що згадуєш частіше Ніж бачу я тебе крізь сни. В очах твоїх блакитне небо І я лечу у височінь, Немов, тону у морі щастя І насолоджуюся ним. За ясні очі теплий погляд, За усмінку твою-люблю Люблю за те, що ти є поруч, […]...
14. Астрофічний вірш Астрофічний вірш (грецък. astrophos – безстрофовий) – вірш, в якому відсутнє симетричне членування на строфи, рядки вільно переходять від чотиривірша у двовірш тощо, посилюю чи розмаїття інтонаційно-синтаксичних структур, сприяючи увиразненню поетичного мовлення. Як різновид акцентного вірша декламаційного типу, він добре відомий українській поетичній класиці (“Сон”, “Кавказ” Т. Шевченка; “Чого являєшся мені… ” І. Франка; “Моє […]...
15. Ольга Анцибор – дай мені, Боже, чоловіка Дай мені, Боже, чоловіка, Того, що палко я люблю. Я знаю, що це гріх великий, Та всеодно тебе молю. Тебе благаю на колінах, Цей гріх мені прошу простить, Бо дні й роки летять невпинно, А серце любить і болить. Я зла нікому не бажаю, Не хочу кривди і жалю. Хай тільки він мене кохає, Бо […]...
16. Маджама Маджама – у грузинському віршуванні – різновид шаїрі (чотиривірша з омонімічними римами). Втілений у поемі Ш. Руставелі “Витязь у тигровій шкурі”, перекладеній М. Бажаном: Славлю я любов високу, душ піднесених потугу, Що її не вкласти в слово, в нашу мову недолугу. Дар небес – таке кохання, неземне стремління духу, – Хто до нього прагне, мусить […]...
17. Ономатопея Ономатопея (грецък. onomatopoeia – звуконаслідування) – імітація засобами мови різних позамовних звукових явищ (дзижчати, гавкати, кудкудакати, туркотіти тощо). Прямий вияв 0. як зв’язку звучання і його змісту спостерігається в казках, загадках, скоромовках, наприклад: “Кум-кума, бузька нема, а ми тому раді-раді… ” В художньому тексті 0. як евфонічна фігура вживається рідко: Хлип… хлип… Дайте мені на […]...
18. Володимир Сосюра – Мені ти приснилась давно Мені ти приснилась давно, Ввійшла ти у думи мої. Я море люблю, бо воно Нагадує очі твої. Розкрив я до сонця вікно Й дивлюсь крізь проміння рої… Я небо люблю, бо воно Нагадує очі твої. І радісні квіти весни, Коли у садах солов’ї, Люблю я фіалки – вони Нагадують очі твої....
19. Дієреза Дієреза (грецьк. diairesis – рсзмежованість, роздільність) – в античній версифікації – заміна довгого складу в стопі двома короткими. В силабо-тоніці д. вживається за вимогами метроструктури (“Убогії ниви, убогії села” – Б. Грінченко), коли додається зайвий голосний у слові; також – коли він опускається (подеколи замість слова “Україна” вживається “Вкраїна” чи “Украйна”): Ідіте на Вкраїну, Заходьте […]...
20. Тарас Шевченко – Хіба самому написать Хіба самому написать Таки посланіє до себе Та все дочиста розказать, Усе, що треба, що й не треба. А то не діждешся його, Того писанія святого, Святої правди ні од кого, Та й ждать не маю од кого, Бо вже б, здавалося, пора: Либонь, уже десяте літо, Як людям дав я “Кобзаря” , А їм […]...
21. Пауза або Павза Пауза або Павза (грецьк. pausis – припинення) – коротка перерва у мовленні, що виконує роль словоподілу, відмежовує одну фразу від іншої. Особливого значення надається П. у віршуванні, де поряд із смисловими, логічно-інтонаційними вживається ще й ритмічна, яку називають константною та цезурною. Функціональне навантаження П. підвищується у тонічному віршуванні, сприяючи посиленню інтонаційної самостійності емоційно напруженого мовлення, […]...
22. Концепція Концепція (лат. conceptio – поєднання, сукупність) – розгорнута система поглядів, викладена з наміром уникнути логічних суперечностей при тлумаченні якоїсь складної проблеми, явища, У цьому сенсі літературознавець може мати власну естетичну концепцію художньої творчості або викладати чужі, запозичені погляди. Те ж стосується й письменників, які мають свої концепції дійсності, героя, творчості. Термін “К.” вживається і для […]...
23. Віктор Забіла – От і празника діждались От і празника діждались, Веселяться люди! А мені, мабуть, ніколи Радощей не буде. Дивлюсь на все, як без очей, Бо щастя не маю; Я і в будень, я і в празник Нуджусь да скучаю. Минулося моє щастя! Не бачусь я з нею. Не бачуся з дівчиною, З милою моєю; Лучче б серце розлучили Моє із […]...
24. Іван драч – Калинова баляда Я часто не знаю. Не знаю, де хвилі Стають золоті, де багряно-тривожні, Не знаю, де міра вготована силі Й нащо мої клекоти сині спроможні. Не знаю. Не відаю. І колінкую Перед відомим (відомим для кого?), Своєму коневі кую свою збрую І в губи цілую зорю дорогу. Крапчасті напасті, роковані роки, Чоласті незвідані вади “не знаю”. […]...
25. Тіна Карабанович – Лист про небо Нам лишається тільки небо, опісля… Після довгої муки, розлуки, втоми, щастя, любові. Нам лишається лише небо. Я заглядаю у вишину, як у твої очі, що досі люблю. Нам лишається тільки небо. Та дару до крил немає, невтомно хтось когось карає. Зупинись, отямся – у нас тільки небо, з тобою. Воно не зрадить, воно лиш манить-висотою. […]...
26. Онєгінська строфа Онєгінська строфа – строфічна форма, винайдена 0. Пушкіним для написання роману у віршах “Євгеній Онєгін” з використанням таких джерел, як сонет та октава. О. с. – чотирнадцятирядкова зі схемою римування: абабввггдеедєє. У всіх чотиривіршах чергуються окситонні рими з парокситонними, кожна строфа чотиривірша починається з парокситонної рими, останні два рядки охоплені суміжним окситонним римуванням. Поему 0. […]...
27. Ти той кого я так люблю Ти той кого я так люблю, Без кого жити я не можу, Життя за тебе віддаю – Мій найрідніший, найдорожчий Ти сенс життя, ти навіть більше – Мій еліксир – безсмертна кров. Для чого ж ці нікчемні вірші, Все рівно гнобиш ти любов… Моя спокуса безкінечна – Жага життя – як вічний рай, Натхнення жити […]...
28. Юрій Вітяк – Земля з-під ніг і небо із глави Земля з-під ніг і небо із глави, Уже не так важливо, хто правий, І скільки раз тобі горлали “Браво!” Заснуло сонце в золотій оправі. Закрило очі та щонічно спить, Схрестило руки і лягма у яму, Там десь за обрієм, а я й не глянув, Куди збирає простеньку-блакить. Вогонь горить, вогонь в мені горить, Ще скапує […]...
29. Максим Рильський – Голос отрути Люблю отруту, сховану в лілеї, Люблю порок із поглядом ясним, І безсоромність ніжності твоєї, І терпких милощів незнаний дим. Люблю тебе, бо ти чужа коханню, Бо ти мені лишилася одна; Люблю в тобі мою любов останню, Солодкий шум допитого вина....
30. Микола Вінграновський – Щаслива пісня На тепле поле Дивився дощик, І хата в білім сні, Дорога при мені – Все при мені. І тінь крила, І золото весла, І квіти ті, Яким нема числа… У тепле небо Дивились води, І пісня у вікні – Давно воно мені, Все при мені. Щасливий я – В мене ім’я твоє, І я люблю […]...
31. Парадокс Парадокс (грецьк. paradoxon – несподіваний, дивовижний, той, що суперечить здоровому глуздові) – у логіці – міркування, – яке не належить до ряду істинних чи хибних. Трапляється П. у філософії (пойменований Е. Кантом антиномією), у математиці та в лінгвістиці (семантичний та синтаксичний П.), а також у художній літературі, де вживається як художній засіб, відіграючи відмінну за […]...
32. Микола Вінграновський – десь є там яр у глибині полів Десь є там яр у глибині полів, Десь є там я над яром тим дніпровим. У тім яру на темнім дні діброви В цю білу провесінь до себе я розцвів. І день і ніч, і нощеденно в цвіті Цвіту собі у тім яру в полях. В моїх руках гніздо складає птах, Яєчко ронить в руки […]...
33. Поет Вже стомлений трамвай везе мене додому А я люблю тебе, люблю і не віддам нікому Ти ніжністю троянд цілуєш мої губи Я знаю, що навіки, навіки твоїм буду А ліхтарів тепло дало мені натхнення І ніжний, тихий дощ, лунатиме до рання А я стоятиму під ним, лапаючи хвилини Сховавшись під плащем писатиму картини Кіселичник ©...
34. Двовірш, або дистих Двовірш, або Дистих (грецьк. distichon) – найпростіша строфа, написана будь-яким розміром, що складається з двох рядків, об’єднаних спільною римою (трапляється і неримована) та викінченою думкою з виразними ознаками лаконізму й афористичності. д. широко вживається як окремий твір: Що доля нелегка, – в цім користь і своя є. Блаженний сон душі мистецтву не сприяє (Ліна Костенко). […]...
35. Аналіз вірша Олександра Олеся “Чари ночі” Літературний рід : лірика. Жанр : романс (він став популярною народною піснею). Вид лірики : інтимна (любовна). Провідний мотив : захоплення красою життя й красою кохання. Віршовий розмір : ямб. Літературознавці про твір. Вірш належить до збірки “З журбою радість обнялась”. Автор закликає читача улити “струмінь власної душі” у “шумляче море” краси весняної природи, до […]...
36. Клаузула, або Клавзула Клаузула, або Клавзула (лат. clausula – закінчення) – заключна частина віршового рядка, починаючи з останнього наголошеного складу (у випадку суголосся К. мовиться про риму). К. буває окситонною, коли після ритмічного акценту відсутні ненаголошені склади (орел), парокситонною – при наявності одного ненаголошеного складу (небо), дактилічною – двох складів (посмішка), гіпердактилічною – трьох складів (котигорошко). К., будучи […]...
37. Олеся Крисько – дощить з самого ранку нині в Лондоні Дощить з самого ранку нині в Лондоні… В відкриту душу – сльози неба без жалю. Я тим солоним морем вкотре переповнена, Що в нім кінця не бачу і краю. Знову дощить. Я так люблю похмуре небо, Кафе-латте і теплий светр на плечах… Мені б коло вікна помріяти про тебе, Та знову ніколи – в турботах […]...
38. Константа Константа (лат. constans – постійний) – останній ритмічний наголос віршового рядка, характеризується не тільки звуком, а й інтонаційним підкресленням, що притягує до себе останній перед цезурою наголос піввірша. Як постійна величина серед змінних, К., коли закінчується ритмічна фраза, до якої провадиться підрахунок складів у віршовому рядку, вживається часто з постійною ритмічною паузою та римою. Тому […]...
39. Ідентифікація Ідентифікація (лат. idem – той самий, facere – робити) – уподібнення, ототожнення будь-яких об’єктів на підставі тих чи інших ознак. У соціальній психології – віднесення, зарахування особи до якоїсь групи подібних до неї людей. У цьому сенсі І. вживається в соціологічному літературознавстві. В дослідженнях читацького сприйняття І. – мимовільне або свідоме ототожнення реального читача і […]...
40. Ти змінюєш мене Ти змінюєш мене.. твої слова гріють мої долоні… . на вулиці прохолодно… в серці – 7 градусів… . там пусто і до нудоти зимно… Скільки ще листів ти напишеш мені? скільки потягів проводжатимеш поглядом і не сядеш в жоден? скільки квитків зберігатимеш і купуватимеш знову? скільки разів на день подумаєш про мене? … знаєш, я […]...