Марта Тарнавська – На виставці Ван Гога



Не вірилось, що в натовпі туристів
Зустрінусь я на самоті з мистцем,
Що плесо гамору порушить камінцем
Сльоза зворушення – розмова чиста.

Та ось розцвів неждано білий сад:
Розсипалися радістю дерева –
І зник кордон – музейний палісад:
A thing of beauty is a joy forever.

В халупі сірій – картопляний пир,
А за вікном – кольорами Провансу
Цвітуть ілюзії останні шанси,
Що обіцяють втомленому мир.

Жнива життя – щоденна зустріч з болем.
Після весни, де радість – синя даль,
На тлі якої розцвіта мигдаль –
Ворони смутку над пшеничним полем.

1970


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Проблематика за мить щастя.
Ви зараз читаєте: Марта Тарнавська – На виставці Ван Гога