Микита Годованець – Гедзі



ГЕДЗІ

Телята ледве мукають в безсиллі.

Корови жалісно ревуть.

А Бугаї гудуть, як в люту бурю хвилі,

І під собою землю рвуть…

Шукають винного в біді:

– Це сонце винне!- мукає Руде.-

Опівдні стане, і тоді

Світ гедзями гуде!

– Ні, ні, провина пастухова!-

Реве розлючена Безрога.-

Чому від гедзів нас не відгородить?

– Та ні, це винні хазяї!- ревуть авторитетно Бугаї.-

Навіщо гедзів клятих плодять!!-

Старенький чередник Панас,

Підпершись на гирлигу, слухав,

Смішливо чухав вухо:

– Бодай бо вас! Навіщо скаржитись, коли

Самі ви гедзів розвели,

Годуючи своїм м’ясцем

І вигріваючи своїм теплом!

– Брехня! Обмова це!

Ніколи цього не було!

Ми брехням не повірим!-

Старий од реготу почервонів:

– Скажіть же ви мені, невіри:

Які то гулі в вас по шкірі?!

* * *

А чи не так от, грішним ділом,

Ви, примиренці незіркі,

Виплекуєте шкідників

Драглистим своїм тілом?!

“Гедзі”. Передруковується із збірки “Байки”, “Рух”, 1932.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)




Н місто в ревізорі.
Ви зараз читаєте: Микита Годованець – Гедзі
Copyright © Українська література 2019. All Rights Reserved.