Микита Годованець – Ведмідь і гадюка



ВЕДМІДЬ І ГАДЮКА

Якось, неначе на біду,

Підпилий Садівник в саду

Чвала охлялою ходою.

З ним друг Ведмідь, не розіллєш водою.

– Ведмедику! Наліг на мене сон.

За сон віддам мільйон.

Боротись з ним немає змоги.

Дрімота хилить голову мою…

– Лягай! Поспи!-говорить

Клишоногий.-

А я… на варті постою.-

За хвильку Садівник на моріжку хропів,

А вірний друг його на варті прикипів,-

Ведмідь покаже вірність і любов свою!

Аж другу на чоло вмостилась Муха.

Ведмідь зігнав, затамувавши зло.

Вона

на ніс. Зігнав.

Вона на вухо. Зігнав.

А клята – на чоло.

– Хи-хи!- почув з кущів Гадюку.-

Хапай-но камінь в руку!

Хи! Камінь влучно б’є!

Нехай, проклята, дружню кров не п’є!-

Ведмідь, хоч має голову не ззаду,

Не міг Гадючу змислити пораду,-

Хапає камінь – р-раз в чоло,-

І… Мухи наче й не було.

* * *

Загинув Садівник.

Казали: винна Муха.

А вся біда

– Ведмідь Гадюку слуха!

“Ведмідь і Гадюка”. Написана за мотивами індійської казки. Увійшла до збірок 1961, 1963 рр., подається за останньою.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Опис картини с васильківського козача левада.
Ви зараз читаєте: Микита Годованець – Ведмідь і гадюка