Надя Ковалюк – Так буває… Кому яке діло



Присвячується українським жінкам-заробітчанкам

Так буває… Кому яке діло,
Що на небі всі зорі – чужі,
Що хворіє частіше не тіло,
А частина твоєї душі?

Хтось зігріється в рідних долонях:
Не важливо, хто саме – не ти,
Бо тебе розділяють кордони,
Мов колючі тюремні дроти.

Ти несеш у руках цю спокуту
Між далеких чужих берегів,
Неможливо на хвильку забути
Цей, тебе поглинаючий біль.

Відлітають у вирій лелеки:
В їхніх тінях ти бачиш себе.
Ти – далеко… Занадто далеко,
Щоб прийняти чуже за своє.

Люди-судді казатимуть:”Винна!”
Та цьогО не відчує ніхто,
Що платитимеш ти не грошима,
А частинками серця свого.

Бо сказати воно не уміє
І говорить так часто слізьми,
Що хворієш ти зовсім не тілом,
Ти хворієш своїми дітьми…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)




Протистояння імперського режиму і вільнодумної, національно свідомої.
Ви зараз читаєте: Надя Ковалюк – Так буває… Кому яке діло
Copyright © Українська література 2019. All Rights Reserved.