Павло Тичина – Пам’яті тридцяти (АНАЛІЗ)



Аналіз вірша Павла Тичини “Пам’яті тридцяти”

“Пам’яті тридцяти” – громадянська лірика. В основі твору – дійсний трагічний факт: бій під Крутами 29 січня 1918 року, загибель юних патріотів-українців у боротьбі за вільну Україну проти російської більшовицької навали. Останки забитих юнаків були поховані на дніпровських кручах у Києві.

Поезія Тичини глибоко психологічна. Автор тужить, страждає, оплакує борців за волю. Ці почуття передаються й читачам. Авторська оцінка зображуваного в кожному слові, народженому спалахом

болю. Автор пророкує: По кривавій по дорозі Нам іти у світ!

Це означає, що щастя не буде, на крові його не збудуєш. І вибрана дорога – приречена на невдачу, загибель. Пророцтво поета є провідною думкою твору. Життя й смерть, щастя й горе, святість і гріховність, любов і ненависть – усе поряд. Філософські роздуми над поезію приведуть до думки про вічність людських діянь: ніщо не минає безслідно. І через роки розплата за злочин наздожене того, хто його скоїв. Час є найвищим суддею. “Боже, покарай… ” – за християнською мораллю лише Бог має право карати. Тому ж насильно нав’язаний шлях і потерпів

крах. Молодий поет у 1918 році сказав (прорік) те, що не вдалося вгледіти політикам. Поезія, як відомо, належить до категорій вічних, бо має здатність передбачити, передчувати. Якщо, звичайно, слова й думки поета поєднані з вічністю. Саме це можна сказати про раннього Тичину…

“Новий заповіт”, “Слава святих”, “Боже, покарай” – таке наближення до вічності ще більше підкреслює філософію буття, мораль, закони Всесвіту, його гармонію, ритм і єдність. Роздуми спонукають до висновку: жити слід за законами Вічності. Яке ж почуття домінує у вірші? Туга, печаль, жаль, страждання і – прохання в Бога помсти. Бо хіба така жорстокість може бути не покарана?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...




Україна в огні історія твору.
Ви зараз читаєте: Павло Тичина – Пам’яті тридцяти (АНАЛІЗ)
Copyright © Українська література 2019. All Rights Reserved.